Гладишевський Роман Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Євгенович Гладишевський
Roman Evgenovych Gladyshevskii.jpg
Народився 19 вересня 1958(1958-09-19) (61 рік)
Львів, Україна
Місце проживання Львів
Громадянство Україна Україна
Діяльність хімік
Alma mater Львівський державний університет імені Івана Франка
Сфера інтересів Кристалохімія
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада Проректор з наукової роботи
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор хімічних наук
Батько Гладишевський Євген Іванович
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки

Гладишевський Роман Євгенович (нар. 19 вересня 1958, Львів)  — український вчений у галузі кристалохімії неорганічних сполук, доктор хімічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік Академії наук вищої школи України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, завідувач кафедри неорганічної хімії, проректор з наукової роботи Львівського національного університету імені Івана Франка. Заслужений діяч науки і техніки України (2019).

Життєпис[ред. | ред. код]

Гладишевський Роман Євгенович народився 19 вересня 1958 року у Львові. У 1980 році закінчив з відзнакою хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка та отримав кваліфікацію «хімік. Викладач хімії». У 1980—1981 роках — інженер Науково-дослідного інституту матеріалів (м. Львів), у 1982—1988 роках — аспірант, інженер, старший науковий співробітник кафедри загальної хімії Львівського політехнічного інституту. У 1987 році у Московському державному університеті ім. М. В. Ломоносова захистив кандидатську дисертацію «Фазові рівноваги та кристалічна структура сполук у системах РЗМ-Co-Ga, де РЗМ — метал ітрієвої підгрупи». У 1988—1990 роках — старший науковий співробітник кафедри фізики напівпровідників Львівського державного університету імені Івана Франка. Впродовж наступних восьми років (1990—1997) проходив наукове стажування за кордоном, працював науковим співробітником лабораторії кристалографії та кафедри фізики твердого тіла Женевського університету (Швейцарія), професором лабораторії структури матеріалів Університету Савуа (м. Ансі, Франція). В 1997 році вступив у докторантуру кафедри неорганічної хімії Львівського державного університету імені Івана Франка. В 2001 році у Львові захистив докторську дисертацію «Інтерметаліди та оксиди: від ідеальної до реальної кристалічної структури». У 2000—2005 роках — доцент (вчене звання доцента присвоєно в 2004 р.), професор (вчене звання професора присвоєно в 2008 р.), з 2006 року — завідувач кафедри неорганічної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка [1]. У 2012 році обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України за спеціальністю «Кристалохімія» [2]. З 2014 року — проректор з наукової роботи Львівського національного університету імені Івана Франка [3].

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Науково-організаційна діяльність професора Р. Є. Гладишевського спрямована на систематичні дослідження взаємодії компонентів у металічних системах, кристалічної структури інтерметалічних сполук і скерована на подальше зміцнення наукової школи «Кристалохімія», яку він очолює з 2006 року.

Наукові інтереси професора Р. Є. Гладишевського поєднують вивчення діаграм стану систем, кристалічної структури та фізичних властивостей з метою встановлення взаємозв'язку між складом, структурою та властивостями неорганічних сполук, зокрема інтерметалідів і високотемпературних надпровідників. Особливу увагу приділяє алюмінідам, галідам, силіцидам і германідам, що містять рідкісноземельні елементи, та багатокомпонентним купратам; відкрив 75 нових структурних типів. Основні методи дослідження базуються на рентгенівській дифракції. Р. Є. Гладишевський здійснив класифікацію структурних типів неорганічних сполук (Gmelin Handbook) і високотемпературних надпровідників (Academic Press), запропонував кристалохімічний алгоритм експериментальних досліджень діаграм стану металічних систем, нові схеми взаємозв'язків між структурними типами та методи структурного аналізу з врахуванням особливостей реальних структур (визначив структуру низки модульованих і композитних фаз), розробив нові методи синтезу надпровідної кераміки (Ві, Pb-2223F, Bi, Pb-2212 без модуляції, монокристали Bi-2223) та технології виготовлення надпровідних стрічок на основі Tl, Pb, Bi-1223, створив нові матеріали на основі інтерметалідів. Співавтор серії монографій видавництва Landolt-Börnstein і Walter de Gruyter, присвяченій систематиці кристалічних структур неорганічних сполук.

Професор Р. Є. Гладишевський опублікував у співавторстві 19 монографій, 3 оглядові статті, 10 патентів і 729 наукових статей та тез доповідей на конференціях. Керує науково-дослідними темами коштом державного бюджету, а також ґрантами Міжнародного центру дифракційних даних (ICDD, США) та Компанії «Матеріал Фази Дані Система» (MPDS, Швейцарія), спільними дослідженнями з вченими Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського НАН України (м. Київ), Інституту проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України (м. Київ), Технічного університету м. Мюнхена (Німеччина), Інституту низьких температур і структурних досліджень ім. В. Тшебятовські ПАН (м. Вроцлав, Польща), Університету Савуа (м. Ансі, Франція), Женевського університету (Швейцарія) в галузі кристалохімії неорганічних сполук.

Р. Є. Гладишевський викладає лекційні курси «Неорганічна хімія», «Кристалохімія», «Методи визначення кристалічної будови речовини», «Прикладна кристалохімія», «Фізичні властивості неорганічних матеріалів» у Львівському університеті; викладав лекційний курс «Кристалографія» в Університеті Савуа (м. Ансі, Франція). Підготовлено 16 навчально-методичних розробок, у тому числі посібники з кристалохімії українською, англійською та французькою мовами. Систематично керує дипломними та магістерськими роботами. У 2010 році обраний академіком Академії наук вищої освіти України, а у 2015 році — академіком Академії наук вищої школи України [4]. Професор Р. Є. Гладишевський — керівник 12 кандидатських дисертацій, захищених у Львівському університеті, та співкерівник 5 дисертацій, захищених закордоном. Неодноразово виступав на міжнародних конференціях з пленарними доповідями, зокрема International Workshop on Tl and Hg Based Superconducting Materials (м. Кембрідж, Англія, 1997), Annual Meeting of American Crystallographic Association (м. Сент-Луїс, США, 1997), XXI Международная Чугаевская конференция по координационной химии (м. Київ, 2003), XLVI Zjazd Polskiego Towarzystwa Chemiczhego (м. Люблін, Польща, 2003), 15, 16, 19 International Conference on Solid Compounds of Transition Elements (м. Краків, Польща, 2006, м. Дрезден, Німеччина, 2008, м. Генуя, Італія, 2014), XXXV Journée d'Etude des Equilibres entre Phases (м. Ансі, Франція, 2009), XV International Seminar on Physics and Chemistry of Solids (м. Шклярска Поремба, Польща, 2009).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Р. Є. Гладишевський — член бюро Наукової ради з проблеми «Неорганічна хімія» Національної академії наук України (з 2003 року), голова Комітету кристалографів України (з 2004), член експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки України з хімічних наук (з 2006), член Президії Ради проректорів з наукової роботи вищих навчальних закладів та директорів наукових установ Міністерства освіти і науки України (з 2014), член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 2015), член Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка, член Вченої ради хімічного факультету Львівського університету, член спеціалізованої вченої ради Д 35.051.10 з хімічних наук у Львівському університеті. Головний редактор міжнародного журналу «Chemistry of Metals and Alloys — Хімія металів і сплавів», який засновано у 2008 році, член редколегій «Вісник Львівського університету, серія хімічна», «Фізика і хімія твердого тіла» (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ), «Фізико-хімічна механіка матеріалів» (Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України, м. Львів), «Chemistry and Chemical Technology» (Національний університет «Львівська політехніка») та «Ukrainian Journal of Physical Optics, Supplement: Scientific Horizons» (Інститут фізичної оптики, м. Львів); редактор спеціального випуску Journal of Alloys and Compounds (2004). Голова організаційних комітетів VIII—XІII Міжнародної конференції з кристалохімії інтерметалічних сполук (м. Львів, 2002—2016), І-V Школи молодих науковців «Дифракційні методи визначення будови речовини» (м. Львів, 2011—2016), I—VIІI Конкурсу школярів «Кристали» (м. Львів, 2010—2017), голова локальних організаційних комітетів виїзної сесії Наукової ради з проблеми «Неорганічна хімія» НАН України «Альтернативна хімічна енергетика» та «Сучасні проблеми хімії неорганічних речовин і матеріалів цивільного і подвійного призначення» (м. Львів, 2006, 2015), XVII Української конференції з неорганічної хімії за участю закордонних вчених, присвяченої 90-річчю заснування НАН України (м. Львів, 2008), член наукового комітету International Conference on Solid Compounds of Transition Elements. Представник України в Міжнародній спілці кристалографів та Європейській кристалографічній асоціації, член Президії Наукового товариства Шевченка, віце-президент Львівської обласної Малої академії наук учнівської молоді, Почесний амбасадор Львова (2016—2018) [5]. Співзасновник українсько-шведської Науково-консультаційної компанії «Структура-властивості» (з 2001).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Медаль АН УРСР за найкращу студентську роботу (1981)
  • Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2008) [6]
  • Відзнаки Міжнародного центру дифракційних даних (ICDD, США, 2008—2016)
  • Заслужений діяч науки і техніки України (22 січня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[7]

Вибрані публікації[ред. | ред. код]

  • Ю. Н. Гринь, Р. Е. Гладышевский. Галлиды. Справочник. Москва: Металлургия, 1989, 304 с.
  • E. Parthé, L. Gelato, B. Chabot, M. Penzo, K. Cenzual, R. Gladyshevskii. TYPIX Standardized Data and Crystal Chemical Characterization of Inorganic Structure Types. Gmelin Handbook of Inorganic and Organometallic Chemistry. Berlin: Springer-Verlag, 1993, 1994, Vol. 1-4, 1596 p.
  • R.E. Gladyshevskii, K. Cenzual. Crystal Structures of Classical Superconductors. In: Handbook of Superconductivity, Ed. Ch.P. Poole, Jr. San Diego: Academic Press, 2000, Ch. 6, p. 109—250.
  • R.E. Gladyshevskii, Ph. Galez. Crystal Structures of High-Tc Superconducting Cuprates. In: Handbook of Superconductivity, Ed. Ch.P. Poole, Jr. San Diego: Academic Press, 2000, Ch. 8, p. 267—431.
  • R. Gladyshevskii. X-ray Studies: Chemical Crystallography. In: Handbook of Superconducting Materials. Eds. D.A. Cardwell, D.A. Ginley. Bristol: Institute of Physics Publishing, 2003, p. 1081—1099.
  • R. Gladyshevskii, N. Musolino, R. Flükiger. Structural Origin of the Low Superconducting Anisotropy of Bi1.7Pb0.4Sr2Ca0.9Cu2O8. Phys. Rev. B, 2004, Vol. 70, 184522, 8 p.
  • J. Daams, R. Gladyshevskii, O. Shcherban, V. Dubenskyy, V. Kuprysyuk, N. Melnichenko-Koblyuk, O. Pavlyuk, I. Savysyuk, S. Stoyko, L. Sysa, R. Zaremba. Crystal Structures of Inorganic Compounds. Landolt-Börnstein III/43 (A: Structure Types, Part 1-11: Space Groups (230) Ia-3d — (123) P4/mmm), Eds. P. Villars, K. Cenzual. Berlin: Springer-Verlag, 2004—2012, 5688 p.
  • P. Villars, K. Cenzual, R. Gladyshevskii. Handbook of Inorganic Substances. Berlin: Walter de Gruyter, 2013—2016, 1877 p.
  • R.E. Gladyshevskii. Methods to Determine Crystal Structures. Textbook. Lviv, 2007—2015, 135 p.
  • Р. Є. Гладишевський, С. Я. Пукас. Прикладна кристалохімія. Практикум. Львів: ТзОВ «Діпіай», 2013—2016, 100 с.

Примітки[ред. | ред. код]

Літературні джерела[ред. | ред. код]

  • Бодак О. І., Гладишевський Є. І. До 100-річчя кафедри неорганічної хімії (історія і сучасність). Вісн. Львів. ун-ту. Сер. хем., 1995, Вип. 34, С. 31-67.
  • Каличак Я. М., Гладишевський Є. І. Хімічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2005, 150 с.
  • Гладишевський Є., Пукас С. Львівська наукова кристалохімічна школа. До 50-річчя заснування. Праці НТШ, 2005, Т. XV, С. 152—163.
  • Енциклопедія Сучасної України. Київ: ВАТ «Поліграфкнига», 2006, Т. 5.
  • Львівщина та львів'яни. Енциклопедично-біографічний довідник. Львів: Віка, 2006, Вип. 2.
  • ENCYCLOPEDIA. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011, Т. 1.
  • Вчені Академії наук вищої освіти України ХХ років. Київ: Дніпро, 2011.