Гладишевський Роман Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман Євгенович Гладишевський
Roman Evgenovych Gladyshevskii.jpg
Народився 19 вересня 1958(1958-09-19) (62 роки)
Львів, Україна
Місце проживання Львів
Країна Україна Україна
Діяльність хімік
Alma mater Львівський державний університет імені Івана Франка
Галузь Кристалохімія
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада Проректор з наукової роботи
Звання Професор
Ступінь доктор хімічних наук
Батько Гладишевський Євген Іванович
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки

Гладишевський Роман Євгенович (нар. 19 вересня 1958, Львів)  — український вчений у галузі кристалохімії неорганічних сполук, доктор хімічних наук, професор, академік НАН України, академік Академії наук вищої школи України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри неорганічної хімії, проректор з наукової роботи Львівського національного університету імені Івана Франка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 19 вересня 1958 року у Львові. У 1980 році закінчив з відзнакою хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка та отримав кваліфікацію «хімік. Викладач хімії». У 1980—1981 роках — інженер Науково-дослідного інституту матеріалів (м. Львів), у 1982—1988 роках — аспірант, інженер, старший науковий співробітник кафедри загальної хімії Львівського політехнічного інституту. У 1987 році у Московському державному університеті ім. М. В. Ломоносова захистив кандидатську дисертацію «Фазові рівноваги та кристалічна структура сполук у системах РЗМCoGa, де РЗМ — метал ітрієвої підгрупи»". У 1988—1990 роках — старший науковий співробітник кафедри фізики напівпровідників Львівського університету. Впродовж наступних восьми років (1990—1997 роки) працював науковим співробітником лабораторії кристалографії та кафедри фізики твердого тіла Женевського університету (Швейцарія), професором лабораторії структури матеріалів Університету Савуа (м. Ансі, Франція). У 1997 році вступив у докторантуру кафедри неорганічної хімії Львівського університету. В 2001 році у Львові захистив докторську дисертацію «Інтерметаліди та оксиди: від ідеальної до реальної кристалічної структури». У 2000—2005 роках — доцент (вчене звання доцента присвоєно 2004 року), професор (вчене звання професора присвоєно 2008 року), з 2006 року — завідувач кафедри неорганічної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка[1]. У 2012 році обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України зі спеціальності «Кристалохімія»[2]. З 2014 року — проректор з наукової роботи Львівського національного університету імені Івана Франка[3].

Наукові досягнення[ред. | ред. код]

Науково-організаційна діяльність професора Р. Є. Гладишевського спрямована на систематичні дослідження взаємодії компонентів у металічних системах, кристалічної структури інтерметалічних сполук і скерована на подальше зміцнення наукової школи «Кристалохімія», яку він очолює з 2006 року.

Наукові інтереси професора Р. Є. Гладишевського поєднують вивчення діаграм стану систем, кристалічної структури та хімічних і фізичних властивостей з метою встановлення взаємозв'язку між складом, структурою та властивостями неорганічних сполук, зокрема інтерметалідів і високотемпературних надпровідників. На сьогодні за його участю вивчено фазові рівноваги в 139 багатокомпонентних системах, синтезовано понад 950 нових неорганічних сполук і повністю визначено їхню кристалічну структуру, відкрито 95 нових структурних типів і досліджено комплекс хімічних і фізичних властивостей, в тому числі електричних, магнітних, понад 400 сполук і матеріалів на їхній основі. Особливу увагу приділено алюмінідам, галідам, силіцидам і германідам, які містять рідкісноземельні елементи, та багатокомпонентним купратам. Основні методи дослідження базуються на рентгенівській порошковій та монокристальній дифракціях. Р. Є. Гладишевський розробив підходи до «цілісного погляду» на кристалічні неорганічні речовини, що застосовується у базі даних PAULING FILE (Inorganic Materials Database), здійснив класифікацію структурних типів неорганічних сполук (Gmelin Handbook) і високотемпературних надпровідників (Academic Press), запропонував кристалохімічний алгоритм експериментальних досліджень діаграм стану, нові схеми взаємозв'язків між структурними типами та методи структурного аналізу з врахуванням особливостей реальних структур (визначив структуру низки модульованих і композитних фаз), розробив нові методи синтезу надпровідної кераміки Ві-2212 та Bi-2223 та технології виготовлення надпровідних стрічок на основі Tl-1223, створив нові матеріали на основі інтерметалідів.

Професор Р. Є. Гладишевський — співавтор серій монографій видавництв Springer-Verlag, Landolt-Börnstein і Walter de Gruyter, присвячених систематиці кристалічних структур неорганічних сполук. Усього у співавторстві опублікував 22 томи монографій, 3 оглядові статті, 17 патентів, 358 наукових статей та тези 500 доповідей на конференціях. На актуальність, високий рівень наукових досліджень, конкурентоспроможність отриманих результатів вказують численні публікації в рейтингових журналах, а також індекс цитованості праць професора Р. Є. Гладишевського: h-індекс = 21 за Scopus (кількість публікацій 150, кількість цитувань 1244); h-індекс = 19 за Web of Science (кількість публікацій 146, кількість цитувань 1278); h-індекс = 26 за Google Scholar (кількість цитувань 2781). Керує науково-дослідними темами коштом державного бюджету, а також ґрантами Міжнародного центру дифракційних даних (ICDD, США) та Компанії «Матеріал Фази Дані Система» (MPDS, Швейцарія), спільними дослідженнями з вченими Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського НАН України (м. Київ), Інституту проблем матеріалознавства ім. І. М. Францевича НАН України (м. Київ), Фізико-механічного інституту ім. Г. В. Карпенка НАН України (м. Львів), Державного вищого навчального закладу «Український державний хіміко-технологічний університет» (м. Дніпро), Інституту хімічної фізики твердого тіла Товариства Макса Планка (м. Дрезден, Німеччина), Технічного університету м. Мюнхен (Німеччина), Інституту низьких температур і структурних досліджень ім. В. Тшебятовські ПАН (м. Вроцлав, Польща), Карлового університету (м. Прага, Чеська Республіка), Університету Савуа (м. Ансі, Франція), Женевського університету (Швейцарія) в галузі кристалохімії неорганічних сполук.

Сьогодні професор Р. Є. Гладишевський викладає лекційні курси «Неорганічна хімія» та «Кристалохімія» у Львівському університеті; викладав лекційний курс «Кристалографія» в Університеті Савуа (м. Ансі, Франція). Автор/співавтор актуальних програм навчальних дисциплін: «Неорганічна хімія», «Кристалохімія», «Розрахункові методи в хімії та матеріалознавстві» та «Методи визначення кристалічної будови речовини» (для підготовки бакалавра за спеціальністю 102 Хімія), «Прикладна кристалохімія», «Функціональні матеріали» та «Фізичні властивості неорганічних матеріалів» (для підготовки магістра за спеціальністю 102 Хімія), «Системи з унікальними фізичними властивостями» та «Сучасні тенденції в хімії» (для підготовки доктора філософії за спеціальністю 102 Хімія). Підготував 19 навчально-методичних розробок, у тому числі посібники з кристалохімії українською, англійською та французькою мовами. Систематично керує магістерськими роботами. У 2007—2015 роках співкерував студентською програмою в рамках стипендії Леонарда Ейлера фонду DAAD (Технічний університет м. Мюнхен, Німеччина). Спільно з компанією «Матеріал Фази Дані Система» (MPDS, Швейцарія) організував курс «Phase Diagrams and Phase Transitions» (англійською мовою) провідного дослідника кафедри фізики квантового стану Женевського університету (Швейцарія) доктора Е. Джанніні. У 2010 році обраний академіком АН Вищої Освіти України, а у 2015 році — академіком АН Вищої Школи України[4].

Професор Р. Є. Гладишевський — керівник 16 кандидатських і консультант 2 докторських дисертацій, захищених у Львівському університеті, та консультант 5 дисертацій, захищених закордоном. Співкерівник двосторонньої українсько-німецької програми для аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка та Макс Планк Інституту хімічної фізики твердого тіла (м. Дрезден, Німеччина, 2012—2016 роки). Виступав на міжнародних конференціях з пленарними доповідями, зокрема International Workshop on Tl and Hg Based Superconducting Materials (м. Кембридж, Англія, 1997), Annual Meeting of American Crystallographic Association (м. Сент-Луїс, США, 1997), XXI Международная Чугаевская конференция по координационной химии (м. Київ, 2003), XLVI Zjazd Polskiego Towarzystwa Chemiczhego (м. Люблін, Польща, 2003), 15, 16, 19, 21 International Conference on Solid Compounds of Transition Elements (м. Краків, Польща, 2006, м. Дрезден, Німеччина, 2008, м. Генуя, Італія, 2014, м. Відень, Австрія, 2018), XXXV Journée d'Etude des Equilibres entre Phases (м. Ансі, Франція, 2009), XV International Seminar on Physics and Chemistry of Solids (м. Шклярска Поремба, Польща, 2009). Виступив з доповіддю на International Conference on Innovation and Development of International Education (м. Пекін, Китай, 2016), Зборах Світового Конгресу Українців (м. Київ, 2016), Polska Akademia Umiejętności (м. Краків, Польща, 2020, онлайн). Загалом взяв участь у роботі 202 наукових форумів. Виступив з ініціативою щодо присвоєння лауреату Нобелівської премії в галузі хімії, професору Корнельського університету (США) Роалду Гоффману звання Doctor Honoris Cаusа Львівського національного університету імені Івана Франка за визначний внесок у розвиток світової науки, зміцнення авторитету України у міжнародному співтоваристві та активну співпрацю з Львівською кристалохімічною школою.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Р. Є. Гладишевський – член бюро Наукової ради з Національної академії наук України проблеми «Неорганічна хімія» (з 2003 року), член Науково-координаційної ради Секції хімічних і біологічних наук Національної академії наук України (з 2020 року), керівник наукової секції «Хімія та хімічна технологія» Західного наукового центру Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України (з 2017 року), голова Комітету кристалографів України (з 2004 року), голова секції за фаховим напрямом «Хімія» Наукової ради Міністерства освіти і науки України (з 2019 року), член експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт Міністерства освіти і науки України з хімічних наук (з 2006 року), член Президії Ради проректорів з наукової роботи вищих навчальних закладів та директорів наукових установ Міністерства освіти і науки України (з 2014 року), член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 2015 року), заступник голови Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка, голова Науково-технічної ради Львівського університету, голова атестаційно-кадрової комісії Вченої ради Львівського університету, член Вченої ради хімічного факультету Львівського університету, член спеціалізованої вченої ради Д 35.051.10 з хімічних наук у Львівському університеті; головний редактор міжнародного журналу «Chemistry of Metals and Alloys» (Львівський національний університет імені Івана Франка), який засновано у 2008 році, заступник головного редактора «Український хімічний журнал» (Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського НАН України, м. Київ) та «Праці наукового товариства імені Шевченка», член редколегій «Вісник Львівського університету, серія хімічна», «Фізика і хімія твердого тіла» (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ), «Фізико-хімічна механіка матеріалів» (Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України, м. Львів), «Chemistry and Chemical Technology» (Національний університет «Львівська політехніка») та «Ukrainian Journal of Physical Optics, Supplement: Scientific Horizons» (Інститут фізичної оптики, м. Львів); редактор спеціального випуску «Journal of Alloys and Compounds» (2004 рік); голова організаційних комітетів VIII—XІV International Conference on Crystal Structure of Intermetallic Compounds (м. Львів, 2002—2019), I—VІI Науково-методичної конференції «Сучасні тенденції навчання хімії» (м. Львів, 2015—2021), І–VIII Школи молодих науковців «Дифракційні методи …» (м. Львів, 2011—2021), I—XІІ Всеукраїнського конкурсу юних дослідників «Кристали» (м. Львів, 2010—2021), голова локальних організаційних комітетів виїзної сесії Наукової ради НАН України з проблеми «Неорганічна хімія» за тематиками «Альтернативна хімічна енергетика» (м. Львів, 2006) та «Сучасні проблеми хімії неорганічних речовин і матеріалів цивільного і подвійного призначення» (м. Львів, 2015), XVII Української конференції з неорганічної хімії за участю закордонних вчених, присвяченої 90-річчю заснування НАН України (м. Львів, 2008), голова наукового комітету ХXІІ International Seminar on Physics and Chemistry of Solids and Advanced Materials (м. Львів, 2020), голова програмного комітету І International Research and Practice Conference «Nanoobjects & Nanostructuring» (м. Львів, 2020), співголова організаційного комітету XVII Наукової конференції «Львівські хімічні читання — 2019» (м. Львів, 2019), член наукових комітетів X—XVI Наукової конференції «Львівські хімічні читання», XII, XVІ, XVII, XX, XXI International Seminar on Physics and Chemistry of Solids and Advanced Materials, ХVIІI–ХX Української конференції з неорганічної хімії, 18–22 International Conference on Solid Compounds of Transition Elements, 3–5 International Conference on Oxide Materials for Electronic Engineering — fabrication, properties and application, III, ІV International Research and Practice Conference on Nano-technology and Nanomaterials; представник України в Міжнародній спілці кристалографів та Європейській кристалографічній асоціації, дійсний член і член Президії Наукового товариства Шевченка, Президент Львівської обласної Малої академії наук учнівської молоді, Почесний амбасадор Львова [5]. Співзасновник українсько-шведської Науково-консультаційної компанії «Структура-властивості» (з 2001).

Нагороди[ред. | ред. код]

Вибрані публікації[ред. | ред. код]

  • Ю. Н. Гринь, Р. Е. Гладышевский. Галлиды. Справочник. Москва: Металлургия, 1989, 304 с.
  • E. Parthé, L. Gelato, B. Chabot, M. Penzo, K. Cenzual, R. Gladyshevskii. TYPIX Standardized Data and Crystal Chemical Characterization of Inorganic Structure Types. Gmelin Handbook of Inorganic and Organometallic Chemistry. Berlin: Springer-Verlag, 1993, 1994, Vol. 1-4, 1596 p.
  • R.E. Gladyshevskii, K. Cenzual. Crystal Structures of Classical Superconductors. In: Handbook of Superconductivity, Ed. Ch.P. Poole, Jr. San Diego: Academic Press, 2000, Ch. 6, p. 109—250.
  • R.E. Gladyshevskii, Ph. Galez. Crystal Structures of High-Tc Superconducting Cuprates. In: Handbook of Superconductivity, Ed. Ch.P. Poole, Jr. San Diego: Academic Press, 2000, Ch. 8, p. 267—431.
  • R. Gladyshevskii. X-ray Studies: Chemical Crystallography. In: Handbook of Superconducting Materials. Eds. D.A. Cardwell, D.A. Ginley. Bristol: Institute of Physics Publishing, 2003, p. 1081—1099.
  • R. Gladyshevskii, N. Musolino, R. Flükiger. Structural Origin of the Low Superconducting Anisotropy of Bi1.7Pb0.4Sr2Ca0.9Cu2O8. Phys. Rev. B, 2004, Vol. 70, 184522, 8 p.
  • J. Daams, R. Gladyshevskii, O. Shcherban, V. Dubenskyy, V. Kuprysyuk, N. Melnichenko-Koblyuk, O. Pavlyuk, I. Savysyuk, S. Stoyko, L. Sysa, R. Zaremba. Crystal Structures of Inorganic Compounds. Landolt-Börnstein III/43 (A: Structure Types, Part 1-11: Space Groups (230) Ia-3d – (123) P4/mmm), Eds. P. Villars, K. Cenzual. Berlin: Springer-Verlag, 2004—2012, 5688 p.
  • P. Villars, K. Cenzual, R. Gladyshevskii. Handbook of Inorganic Substances. Berlin: Walter de Gruyter, 2013—2017, 1955 p.
  • Л. Аксельруд, Р. Гладишевський. Симетрія 5D модульованих структур. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2020, 568 с.
  • R.E. Gladyshevskii. Methods to Determine Crystal Structures. Textbook. Lviv, 2007—2015, 135 p.
  • Р. Є. Гладишевський, С. Я. Пукас. Прикладна кристалохімія. Практикум. Львів: ТзОВ «Діпіай», 2013—2016, 100 с.

Примітки[ред. | ред. код]

Літературні джерела[ред. | ред. код]