Гладкий Микола Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гладки́й Микола Дмитрович (*1885, Борзна — †1942?, Красноярськ) — український мовознавець, поет. Брат Петра Гладкого, чоловік Вероніки Гладкої. Офіцер Генштабу армії УНР.

Жертва сталінського терору.

Біографія[ред.ред. код]

Навчався в Університеті святого Володимира у Києві (1904—1907; виключений за участь у студентських заворушеннях) та Харківському університеті (1908—1912). Згодом учителював у Житомирі, співробітничав з товариством “Просвіта”, етнографічною секцією Товариства дослідників Волині, був співзасновником житомирського видавництва «Струмок» (1911); друкував статті на педагогічні та психололічні теми і поезії у журналі “Світло”, “Маяк” (1913).

Від середини 1914 — у російській армії, 1915 — у таборі військовополонених у м. Зальцведель (Німеччина), де під псевдонімом Микола Струмок публікувався в табірській українській пресі, видав збірку віршів “На війні та в неволі” (1917). Основна тема поезії Гладкого — протест проти братовбивчої війни, туга за рідним краєм, пейзажна лірика («Згадки», «Мені знов сниться...», «В Карпатах»).

Від 2-ї половини 1917 жив у Петрограді (нині Санкт-Петербург), згодом — у Житомирі й Києві; працював у Генштабі армії УНР.

Науковець[ред.ред. код]

1927—1930 — співробітник Інституту української наукової мови ВУАН, причетний до укладання кількатомного «Російсько-українського словника» (з якого було видано лише половину — томи 1—3, Київ, 1924—1933).

Автор та редактор словників і правописних праць з культури мови, стилістики, історії української мови.

Уклав “Практический курс украинского языка” (Житомир, 1918; Київ, 1924) для російських шкіл.

Переклав з російської повість Марка Вовчка «Промітний Чміль» (1927).

Терор[ред.ред. код]

1930 заарештований з політичних мотивів, відтоді вимушено проживав у Середній Азії (Ташкент), 1936-го повернувся на Південь України[1], але невдовзі був знов ув’язнений і засланий до Сибіру.

Реабілітований 1989.

Праці[ред.ред. код]

  • Українська мова. Історичний нарис української мови // Комунар. 1925. № 11;
  • Словничок «Пролетарської правди». К., 1925;
  • Проблеми розвитку нашої літературної мови // ЖР. 1925. № 10;
  • Мова нашої преси (До проблеми культури українського слова) // Там само. 1926. № 6; 1927. № 3—4, 6, 7;
  • Проблема культури українського слова // Там само. 1927. № 2;
  • Фразеологія газетної мови // Червона преса. 1928. № 1, 2;
  • Проблема української мови // Пролетар. правда. 1928, 20 трав.;
  • Наша газетна мова. Х., 1928;
  • Новий український правопис. К., 1929; 1930 (співавт.);
  • Правописний словник-покажчик до офіційного «Українського правопису НКО УРСР». К., 1929;
  • Мова сучасного українського письменства. Х.; К., 1930.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Врублевський В. Вчений трагічної долі // Комсомол. зірка. 1989, 26 січ.
  • Р. І. Доценко Енциклопедія сучасної України. — Т. 5. — Київ, 2006., стор. 652
  • Гладкий Микола Дмитрович // Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України – 75. 1930–2005: Матеріали до історії / В. Г. Скляренко (відп. ред.). – К.: Довіра, 2005. – С. 366.