Косарики (ботаніка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гладіолус)
Перейти до: навігація, пошук
Гладіолус
'Sword Lilly'
'Sword Lilly'
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Покритонасінні
Клас: Однодольні
Порядок: Холодкоцвіті
Родина: Півникові
Рід: Гладіолус
Види
біля 250 видів
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Gladiolus
ITIS logo.jpg ITIS: 43293
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 49747
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gladiolus

Коса́рики, або гладіо́лус (Gladiolus) — рід багаторічних бульбоцибулинних рослин родини Півникових з гарними квітами. Латинська назва походить від лат. gladius — «меч» і пов'язана з тим, що листя гладіолуса нагадують леза. Батьківщина — тропічні та субтропічні райони Африки, Середземномор'я, середні Європа та Азія, західний Сибір. Рід включає близько 250 видів, з яких 163 походять із південної частини Африки, 10 з Євразії, 9 ростуть на Мадагаскарі.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Бульбоцибулини гладіолуса

Рослини багаторічні, бульбоцибулинні. Стебла прямі, поодинокі, облиснені, 50-150 см заввишки. Листки тонкі, лінійні або мечоподібні 50-80 см завдовжки, блакитно-зеленого кольору, змикаються навколо стебла, надаючи йому додаткової міцності. Квітки зібрані в однобічне, двостороннє або спіральне колосовидне суцвіття до 80 см довжиною, середньощільне або щільне. Квітки сидячі з простою лійкоподібною оцвітиною з шести неоднакових зрощених частин, різної величини і форми. Плід — тристулкова коробочка. Насіння кругле або овальне, коричневе. Бульбоцибулини округлі, поновлюються щорічно, вкриті плівчастими лусочками від білого до чорно-вишневого забарвлення.

Історія використання та селекції[ред.ред. код]

Близько 300 р. до н. е. бульбоцибулини гладіолусів вживали в їжу, запікаючи їх або використовуючи в якості основи для коржів, розмелюючи разом з цибулею.

У I столітті до н. е. гладіолуси згадуються Плінієм у зв'язку з їх нібито магічною силою вберігати воїна від смерті і приносити перемогу. З магічною метою бульбоцибулини гладіолуса воїни носили на шиї як амулет.

Діоскорід описав дикорослі види гладіолусів (Gladiolus segentum) у 50-х роках н. е.

У середні століття борошно з гладіолусів додавали при випіканні хліба.

У XVIIXVIII століттях гладіолуси використовували для лікування, як сечогінний засіб, для збільшення материнського молока або як знеболювальне при болі зубів.

Південноафриканські види гладіолусів з'явилися у Європі лише в XVII столітті, ставши родоначальниками більшості сучасних видів. У 1807 році англієць Вільям Герберт отримав перші міжвидові гібриди гладіолусів, схрестивши кілька південноафриканських видів. Саме тоді зародилось зацікавлення гладіолусами як декоративними рослинами.

Бельгійський селекціонер М. Беддінгауз, придворний садівник з Енгхіна, в 1837 році вивів перші гібриди літньоквітучих гладіолусів, що отримали назву Гентський гладіолус (Gladiolus gandavensis), кількість яких до 1880 року нараховувала близько двох тисяч.

У 1887 у з'явився примулоподібний гладіолус (Gladiolus primulinus).

У США гладіолуси потрапили в кінці XIX століття, де селекціонером Амосом Кундердом в 1907 році був виведений сорт гладіолусів з гофрованими квітками.

Галерея[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Джерела[ред.ред. код]

  • Goldblatt, P., (1990). Phylogeny and classification of Iridaceae.- Ann. Missouri Bot. Gard.- 77:607-627.
  • Peter Goldblatt, J.C. Manning (1998)- Gladiolus in southern Africa: Systematics, Biology, and Evolution, including 144 watercolor paintings; (Fernwood Press, Cape Town)
  • Сорти квіткових і декоративних культур / Пількевич А. В. — К., 1986. — 142с.
  • Морфологія плодів та насіння квіткових рослин світової флори / Й. Й. Сікура, А. Й. Сікура, В. В. Капустян. — Київ : Знання України, 2008. — Т. Кн. 4. — 80 с. — ISBN 978-966-316-213-3.