Глазовий Павло Прокопович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павло Прокопович Глазовий
Pavlo Glazovy.jpg
Дата народження: 30 серпня 1922(1922-08-30)
Місце народження: Новоскелєватка
Дата смерті: 29 жовтня 2004(2004-10-29) (82 роки)
Місце смерті: Київ
Громадянство: Україна Україна
Рід діяльності: Письменник, журналіст
Роки активності: 1950–2004
Напрямок: поет-гуморист, поет-сатирик
Нагороди:
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Павло Прокопович Глазовий (* 30 серпня 1922, Новоскелєватка — † 29 жовтня 2004, Київ) — український поет-гуморист і сатирик. Автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», 13 книжок сатири та гумору, 8 книжок для дітей.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелєватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни.

Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 19501961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво».

Могила Павла Глазового

Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25. Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49б).

Твори[ред.ред. код]

Поеми[ред.ред. код]

  • «Слався, Вітчизно моя!» (1958)
  • «Куміада» (1969)

Поетичні збірки сатири та гумору[ред.ред. код]

  • «Великі цяці» (1956)
  • «Карикатури з натури» (1963)
  • «Коротко і ясно» (1965)
  • «Щоб вам весело було» (1967)
  • «Усмішки» (1971)
  • «Смійтесь, друзі, на здоров'я» (1973)
  • «Байки та усмішки» (1975)
  • «Весела розмова»(1979)
  • «Хай вам буде весело» (1981)
  • «Сміхологія» (1982)
  • «Вибрані усмішки» (1992)
  • «Веселий світ і Чорна книга» (1996)
  • збірка «Сміхослов» (1997)
  • «Сміхологія, вибране» (2003)
Сміхологія (вибране)
  • «Архетипи. Гумор. Сатира.» (2003)
  • Видання за ініціативи сина поета Олекси у видавництві ФОП Стебеляк:
  • «Сміхологія, видання третє доповнене» (2007)
  • «Сміхологія, видання четверте» (2007)
  • «Байкографія, видання третє» (2008)
  • «Архетипи, видання друге» (2009)
  • «Куміада. Для дітей і дорослих.» (2009)
  • «Веселі гуморески» (2010)
  • «Школярикам. Гуморески. Баєчки.» (2011)
  • «Сміхологія» (2013)
  • «Дорослі гуморески» (2013)
  • «Про Пончика,Батончика та Білого Слоника. Славнийвоїн Печериця» (2013)

Книжки для дітей[ред.ред. код]

  • «Пушок і Дружок» (1957) в співавторстві з Ф. Маківчуком
  • «Старі друзі» (1959), в співавторстві з Ф. Маківчуком
  • «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника» (1958) — у співавторстві з Б. Чалим,
  • «Іванець-Бігунець» (1963)
  • «Як сторінка, то й картинка» (1964)
  • «Про Сергійка-Нежалійка та клоуна Бобу» (1965)
  • «Перченя» (1966)
  • «Школярикам. Гуморески. Баєчки.» (2011)
  • «Про Пончика,Батончика та Білого Слоника. Славнийвоїн Печериця» (2013)

Інші твори[ред.ред. код]

  • Двомовний кум ("Архетипи" 2009)
  • Кум-президент ("Архетипи"2009)
  • Соловки, соловки...
  • Ображена Сара
  • Очманілий ребе
  • Бородате чудо
  • Клани і гетьмани
  • Маланці
  • Дядько їсти хоче
  • Заморські гості
  • Заноза
  • Красотульки
  • Кто шумєл?
  • Мова величава
  • Не в своїй тарілці
  • Серед темної ночі
  • Спілкування
  • Турок

Нагороди[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

меморіальна дошка

У місті Білій Церкві створено Міжнародний благодійний фонд імені Павла Глазового.

8 листопада 2011 року в Києві, на будинку по вулиці Льва Толстого, 25, де з 1951 по 2004 рік жив і творив поет-гуморист, встановлено гранітну меморіальну дошку.

Література[ред.ред. код]

  • Глазовий Павло Прокопович // Мала філологічна енциклопедія / Уклали Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — Київ: Довіра, 2007. — 478 с.: іл. ISBN 978-966-507-209-6 — С. 78.
  • Рудаков М. І. Автографи майстрів.-Київ: МДФ «Українська хата».-2005.126 с.,ISBN-966-7025-05-5,с.25-26

Посилання[ред.ред. код]