Гленн Теодор Сіборг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гленн Сіборг
Glenn Theodore Seaborg і Glenn Teodor Sjöberg
Glenn Seaborg - 1964.jpg
Народився 19 квітня 1912(1912-04-19)[1][2]
Ishpeming[d], Маркетт, Мічиган, США
Помер 25 лютого 1999(1999-02-25)[3][4][1][2] (86 років)
Lafayette[d], Контра-Коста, Каліфорнія, США
Інсульт
Місце проживання США
Громадянство
(підданство)
США
Національність Flag of the United States.svg США
Alma mater Університет Каліфорнії (Лос-Анджелес)
Університет Каліфорнії (Берклі)
Галузь наукових інтересів ядерна хімія
Заклад Університет Каліфорнії, Берклі
Манхеттенський проект
Комісія з атомної енергії США
Науковий керівник George Ernest Gibson[d]
Відомі учні Joseph W. Kennedy[d], Elizabeth Rauscher[d] і Arthur Wahl[d]
Член Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Національна академія наук США, Академія наук СРСР, Royal Swedish Academy of Engineering Sciences[d], Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Американське філософське товариство[d][5], Американська асоціація сприяння розвитку науки[5] і Американське фізичне товариство[5]
Відомий завдяки: відкриттям десяти трансуранових елементів
У шлюбі з Helen L. Seaborg[d]
Діти David Seaborg[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1951)
Медаль Прістлі (1979)
Медаль Перкіна (1957)
Медаль Вілларда Гіббса (1966)
Автограф Glenn T Seaborg signature.svg

CMNS: Гленн Теодор Сіборг на Вікісховищі
Nobel prize medal.svg

Гленн Теодор Сіборг (англ. Glenn Theodore Seaborg) (19 квітня 1912 — 25 лютого 1999) — американський фізик, удостоєний 1951 року Нобелівської премії з хімії (спільно з Едвіном Макмілланом) за синтез плутонію і інших трансуранових елементів.

Народився 19 квітня 1912 в Ішпемінгу (штат Мічиган). Закінчив Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі (1934). Отримав ступінь доктора філософії в Каліфорнійському університеті в Берклі (1937). З 1945 був професором, в 1958—1961 — ректором Каліфорнійського університету в Берклі.

Роботи Сіборга з отримання трансуранових елементів мали величезне значення для розвитку атомної енергетики і створення атомної бомби. Спільно з Макмілланом Сіборґ синтезував плутоній (1940—1941), брав участь у відкритті ряду трансуранових елементів: америцію, кюрію (1944), берклію (1949) та інших. 1942 року висловив гіпотезу про існування сімейства актиноїдів, що зіграло велику роль в прогнозі властивостей важких трансуранових елементів. У періодичну систему елементів актиноїди були вставлені після лантаноїдів. У 1942—1946 працював в Металургійній лабораторії в Чиказькому університеті над проблемою промислового отримання плутонію для атомної бомби. Він був відповідальним за багатоступеневі хімічні процеси, які відділяли, концентрували та ізолювали плутоній. У 1945 році підписав звернення до уряду США («Доповідь Франка») з проханням не проводити атомні бомбардування японських міст. З 1946 по 1950 був членом загального консультативного комітету Комісії з атомної енергії (КАЕ). З 1946 до 1958 виконував обов'язки директора відділення ядерної хімії Каліфорнійського університету в Берклі. У 1954—1956 і з 1971 — був заступником директора Радіаційної лабораторії в Берклі, яку заснував Ернест Орландо Лоуренс. З 1961 по 1971 за запрошенням президента Джона Ф. Кеннеді займав посаду голови КАЕ. У 1963 р. вів переговори про укладення Договору про заборону випробувань ядерної зброї. У 1971 Ґленн Сіборґ повернувся до університету Берклі.

Нагороджений медалями Перкіна (1957), Б. Франкліна (1963), Національною науковою медаллю США (1991) та іншими. Лауреат премії Енріко Фермі (1959). Помер Сіборг в Лафаєті (шт. Каліфорнія) 25 лютого 1999.

На честь Ґленна Сіборґа було названо хімічний елемент сіборгій.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]