Глибочицька вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глибочицька вулиця
Київ
Місцевість Кудрявець
Район Шевченківський
Назва на честь р. Глибочиця
Загальні відомості
Протяжність 1 660 м
Координати початку 50°27′36″ пн. ш. 30°29′06″ сх. д. / 50.460250° пн. ш. 30.485028° сх. д. / 50.460250; 30.485028
Координати кінця 50°27′45″ пн. ш. 30°30′24″ сх. д. / 50.462722° пн. ш. 30.50667° сх. д. / 50.462722; 30.50667
Поштові індекси 04050
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Third Line logo.svg «Лук'янівська»
Kiev Metro Second Line logo.svg «Контрактова площа»
Автобуси А  119
Трамваї Т 14, 18
Маршрутні таксі

Мт 417, 432

Приміський 302, 820
Зупинки громадського транспорту «Вулиця Січових Стрільців», «Сквер Гейдара Алієва», «Соляна вулиця», «Кудрявський узвіз», «Петрівська вулиця», «Вознесенський узвіз»
Рух двосторонній
Покриття асфальт
зовнішні посилання
Код у реєстрі 10330
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Глибо́чицька ву́лиця — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевість Кудрявець. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до вулиці Нижній Вал та Вознесенського узвозу.

Прилучаються вулиці Татарська, Пимоненка, Соляна, Лук'янівська, Петрівська, Глибочицький проїзд, Кудрявський узвіз та Косогірний провулок.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця відома з кінця XVIII століття як частина давнього шляху від Подолу на Житомирську дорогу, який ще називали Биховською дорогою від невеликої місцини Биховщина на цій трасі. Назва вулиці походить від струмка Глибочиця, відомого із часів Київської Русі. Струмок починався від невеликих джерел (зокрема, у Кмітовому ярі) і далі протікав глибоким урочищем (Глибочицьким яром) між Щекавицею та Кудрявцем у бік Подолу. Вздовж русла Глибочиці і було прокладено вулицю.

Забудова[ред. | ред. код]

Тривалий час Глибочицька була невпорядкованою, але 1906 року турботу про її благоустрій взяла на себе міська влада, і вже у 1909 році по ній були прокладені трамвайні колії.

Забудова вздовж вулиці почала формуватися на початку XIX століття. З середини того самого сторіччя вона складалася з типових одно-, двоповерхових дерев'яних та змішаних будинків, переважно на 3 чи 5 вікон по фасаду. За розписом вулиць Києва вулиця належала до найнижчого 4-го розряду. Лише в останній чверті XIX століття тут почалося зведення дво-, триповерхових цегляних будинків.

В другій половині XIX століття та на початку ХХ століття вздовж вулиці зводилися будівлі промислових підприємств: Дніпровського машинобудівного заводу Млошевського, дріжджового заводу братів Чоколових тощо. Над частиною вулиці домінували будівлі Покровського жіночого монастиря, на Глибочиці була дерев'яна брама зі входом на територію монастиря.

З 1960-х років почалась реконструкція вулиці, змінено рельєф схилу Щекавиці у місці її прилучання до Глибочицького урочища. Історичну житлову забудову було знесено, здебільшого протягом 197080-х років. Вулицю було відведено під забудову промисловими підприємствами. На вулиці споруджується декілька житлових комплексів, промислову забудову планують поступово знести.

Важливі установи[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник В. І. Леніну на території заводу «Електроприлад» (демонтовано наприкінці 2014 року)
  • Пам'ятник Гейдару Алієву, розташований у сквері ім. Г. Алієва поблизу посольства Азербайджану.

Джерела[ред. | ред. код]