Гливицька провокація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гливицька провокація
Частина операції «Гіммлер»
Тип Спеціальна операція
Місце проведення Гливиці, Верхня Сілезія
50°18′48″ пн. ш. 18°41′21″ сх. д. / 50.313370° пн. ш. 18.689037° сх. д. / 50.313370; 18.689037Координати: 50°18′48″ пн. ш. 18°41′21″ сх. д. / 50.313370° пн. ш. 18.689037° сх. д. / 50.313370; 18.689037
Мета Привід для вторгнення до Польщі
Дата 31 серпня 1939
Виконавець СС

Гливицька провокація (нім. Überfall auf den Sender Gleiwitz; пол. Prowokacja gliwicka) — інсценований нацистами напад на німецьку радіостанцію «Зендер Ґляйвіц» (Sender Gleiwitz) у м. Гливиці в ніч з 31 серпня 1939 року. Атака була операцією під фальшивим прапором, яка разом із приблизно двома десятками подібних німецьких інсценувань є частиною операції «Гіммлер» напередодні вторгнення в Польщу, що послужило формальним приводом до Другої світової війни в Європі[1]. Нападники представляли себе польськими громадянами. Збройні сили Адольфа Гітлера вторглися в Польщу наступного ранку після тривалого періоду підготовки. Операція мала на меті створити вигляд польської агресії проти Німеччини, щоб виправдати вторгнення в Польщу.

Міжнародна реакція[ред. | ред. код]

Американських кореспондентів викликали на місце події наступного дня, але жодним нейтральним сторонам не було дозволено детально розслідувати інцидент, і міжнародна громадськість скептично поставилася до німецької версії інциденту.[2][3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gleiwitz casus belli. Google Books. 2018. «Nazi government under Hitler's leadership staged the Gleiwitz incident as a casus belli for the invasion of Poland the following morning» 
  2. James J. Wirtz, Roy Godson, Strategic Denial and Deception: The Twenty-First Century Challenge, Transaction Publishers, 2002, ISBN 0-7658-0898-6, Google Print, p.100 [Архівовано 7 березня 2017 у Wayback Machine.]
  3. Steven J. Zaloga, Poland 1939: The Birth of Blitzkrieg, Google Print, p. 39 [Архівовано 21 травня 2016 у Wayback Machine.], Osprey Publishing, 2002; ISBN 1-84176-408-6

Посилання[ред. | ред. код]