Глобальне врядування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Глобальне врядування (англ. Global governance) — цілеспрямований порядок, який виникає в рамках інститутів, процесів, норм, офіційних угод та неформальних механізмів, які регулюють діяльність для загального блага[1].

У більш широкому розумні цей термін характеризує всі види міжнародної інтеграції та трансформацію міжнародних організацій з метою відповідності сучасним глобальним викликам[2][3].

Історія[ред. | ред. код]

Концепція глобального врядування активно розвивається науковцями починаючи з 1980-х років ХХ століття. Багато у чому вона заснована на ідеях Іммануїла Валлерстайна щодо обмеження влади національних держав через обов’язкову участь сучасної держави у міждержавній (міжнародній) системі, яка розвивається разом з світовою економікою[4].

Основні ознаки глобального врядування[ред. | ред. код]

  • регулює види діяльності які виходять за межі національних кордонів та відбуваються на міжнародному, транснаціональному або регіональному рівнях;
  • основними акторами є публічні, приватні та гібридні інституції, а також глобальні політичні та економічні мережі;
  • ґрунтується на правилах та процедурах які сформовані на базі спільних цінностей та принципів;
  • обумовлює формування міжнародних режимів, гармонізацію національних законодавств різних країн;
  • дотримання спільних правил забезпечується в першу чергу економічними та ідеологічними мотивами.

Глобальне неуправління[ред. | ред. код]

Одним з аспектів критики негативних ефектів глобального врядування є поняття глобального неуправління (англ. global ungovernance). Термін був запропонований британською економісткою Сьюзен Стрейндж у 1996 році та позначає дифузію влади від національних урядів до наднаціональних установ, або до недержавних суб'єктів, яка відбувається завдяки розвитку глобальних ринків[5]. У сучасному тлумаченні, також, позначає специфічний режим управління та інституційного розвитоку міжнародних організацій в умовах невизначеності або неможливості швидкого досягнення завдань глобалізації, наприклад, таких як цілі сталого розвитку[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Benedict, Kennette (1 січня 2015). У Wright, James D. Global Governance. International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences (Second Edition) (англ.). Oxford: Elsevier. с. 155–161. ISBN 978-0-08-097087-5. doi:10.1016/b978-0-08-097086-8.75018-5. 
  2. Haas, E. (1 січня 2001). У Smelser, Neil J.; Baltes, Paul B. International Organization. International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences (англ.). Oxford: Pergamon. с. 7819–7824. ISBN 978-0-08-043076-8. doi:10.1016/b0-08-043076-7/01269-9. 
  3. Global Governance - an overview | ScienceDirect Topics. www.sciencedirect.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 1 березня 2021. 
  4. Wallerstein, Immanuel (1984). The Politics of the World-Economy: The States, the Movements and the Civilizations (Англійська). Cambridge: Cambridge University Press. с. 191. 
  5. Strange, Susan (1996). The Retreat of the State: The Diffusion of Power in the World Economy. Cambridge: Cambridge University Press. 
  6. Kormych, Anatolii; Zavalniuk, Volodymyr (2020). Eastern Partnership Association Agreements in the Mirror of Global Ungovernance: Where Does the DCFTA Lead?. Lex Portus (uk-ua) (6). doi:10.26886/2524-101X.6.2020.2. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 1 березня 2021.