Глобула Бока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зображення «Глобул Текері», ряду глобул Бока на ділянці H II IC 2944, зняте Ширококутною і планетарною камерою телескопу Габбл

Глобули Бока — це темні хмари щільного космічного пилу та газу, в яких деколи відбувається формування зірок. Глобули Бока спостерігають всередині зон H II (ділянок іонізованого водню), і вони як правило мають масу від 2[1] до 50 мас Сонця у об'ємі близько одного світлового року³ (бл. 4,5 × 1047 м³).[2] Вони містять молекулярний водень (H2), оксиди вуглецю та гелій, а також бл. 1 % (по масі) кремнієвого пилу. Глобули Бока як правило мають результатом формування подвійних або більше зоряних систем.[3]

Глобули Бока вперше спостерігав астроном Барт Ян Бок в 1940-х рр. У роботі 1947 року, Бок та Е. Ф. Рейлі висунули теорію, що ці темні хмари є 'подібними до лялечок комах', в яких відбувається гравітаційний колапс, завдяки якому будуть сформовані нові зорі та зоряні скупчення.[4] Цю гіпотезу було важко перевірити, оскільки візуально практично не можливо побачити, що відбувається всередині щільної темної хмари, яка поглинає все видиме світло, що йде зсередини неї. Аналіз спостережень в ближньому інфрачервоному випромінюванні, надрукований у 1990 році, підтвердив, що зірки народжуються всередині глобул Бока.[5] Подальші спостереження виявили, що всередині деяких глобул Бока міститься джерело тепла,[2] деякі містять об'єкти Гербіга-Аро,[6], а деякі демонструють витоки молекулярного газу.[7] Аналіз досліджень атомних спектрів на міліметрових хвилях також надав докази падіння матеріалу на протозірку, що формується.[8]

Глобули Бока залишаються предметом інтенсивних досліджень. Відомо, що вони є одними з найбільш холодних об'єктів у Всесвіті, однак їх структура та щільність залишається дещо таємницею. До цього часу для подальшого вивчення глобул застосовувались такі методи, як щільність колони отримана від міжзоряного поглинання ближнього інфрачервоного випромінювання та навіть підрахунок зірок.

Коли глобули Бока розірвані розташованими неподалік зорями, відбувається фрагментація матеріалу та формується хвіст. Такі типи глобул ще називають «кометними глобулами».[9]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Michael Szpir (May–June 2001). Bart Bok's Black Blobs. American Scientist. Архів оригіналу за 2003-06-29. Процитовано 2008-11-19. «Такі глобули Бока як Барнард 68 мають в ширину всього половину світлового року та важать близько двох мас Сонця» 
  2. а б Clemens, Dan P.; Yun, Joao Lin; Meyer, Mark H. (March 1991). BOK globules and small molecular clouds – Deep IRAS photometry and (C-12)O spectroscopy. Astrophysical Journal Supplement 75. с. 877. Bibcode:1991ApJS...75..877C. doi:10.1086/191552. 
  3. Launhardt, R.; Sargent, A.I.; Henning, T.; Zylka, R.; Zinnecker, H. (10–15 April 2000). Binary and multiple star formation in Bok globules. Birth and Evolution of Binary Stars, Poster Proceedings of IAU Symposium No. 200 on The Formation of Binary Stars. Potsdam, Germany: Bo Reipurth and Hans Zinnecker. с. 103. Процитовано 2010-03-29. 
  4. Bok, Bart J.; Reilly, Edith F. (March 1947). Small Dark Nebulae. Astrophysical Journal 105. с. 255. Bibcode:1947ApJ...105..255B. doi:10.1086/144901. 
  5. Yun, Joao Lin; Clemens, Dan P. (December 20, 1990). Star formation in small globules – Bart Bok was correct. Astrophysical Journal, Part 2 – Letters 365. с. L73. Bibcode:1990ApJ...365L..73Y. doi:10.1086/185891. 
  6. Reipurth, Bo; Heathcote, Steve; Vrba, Frederick (March 1992). Star formation in Bok globules and low-mass clouds. IV – Herbig-Haro objects in B335. Astronomy & Astrophysics 256 (1). с. 225. Bibcode:1992A&A...256..225R. 
  7. Yun, Joao Lin; Clemens, Dan P. (January 1992). Discovery of outflows from young stellar objects in BOK globules. Astrophysical Journal, Part 2 – Letters 385. с. L21. Bibcode:1992ApJ...385L..21Y. doi:10.1086/186268. 
  8. Zhou, Shudong; Evans, Neal J., II; Koempe, Carsten; Walmsley, C.M. (March 1993). Evidence for protostellar collapse in B335. Astrophysical Journal, Part 1 404 (1). с. 232. Bibcode:1993ApJ...404..232Z. doi:10.1086/172271. 
  9. Cometary globules. 1 Formation, evolution and morphology, B. Lefloch and B. Lazareff, 1994

Посилання[ред.ред. код]

Шаблон:Nebula