Глоса
Гло́са (від дав.-гр. γλῶσσα — «мова»; від лат. glossa — слово, що потребує пояснення) — коментар або ж пояснення незрозумілих, діалектних, часто іншомовних слів і виразів. Зазвичай додавали до текстів стародавніх і середньовічних рукописів і розміщували на їхніх полях (маргінальні глоси) або в тілі самих документів між стрічками (інтерлінеарна глоса). Глоси подавали мовою тексту або ж мовою читача. У середньовіччі глоси найчастіше застосовували у перекладах текстів з івриту, грецької або латинської мови на німецьку, кельтську чи романські мови.
Спочатку глосою називали власне незрозуміле слово чи вираз. Слово «gloss» загалом вперше було використано в 1570-х роках для позначення вставки спеціального слова (фрази) для додаткового пояснення. Воно почало інтенсивно використовуватися в 1630-х роках саме для роз'яснення (тлумачення) текстів у формі примітки, що вставлялася на краю тексту, щоб пояснити складне слово або фрагмент тексту[1]. Термін «глосарій» етимологічно походить саме від «глоса» і є набором (зібранням) глос[2]. Компіляція глос у глосаріях була початком лексикографії. З цієї точки зору глосарії були першими своєрідними тлумачними словниками.
Глоси дуже інтенсивно використовувалися у середньовічній біблійній теології. Чимало фрагментів Біблії тогочасні теологи сприймали й трактували як оригінальний текст при тому, що уже на той час вони містили глоси (або і були по суті ними) пізніших авторів до оригінальних текстів. Це ж явище також мало місце і в частині трактування середньовічних законів: глоси на римське право і канонічне право стали актуальними орієнтирами для наступних дослідників і читачів.[3]. Колекція середньовічних правових глос, підготовлених і впорядкованих так званими глосаторами, з коментарями до юридичних текстів, називається апаратом[прояснити].
У лінгвістиці проста глоса у тексті зазвичай позначається одинарними лапками, що передують транскрипції іноземного слова. Наприклад: Тип козацького човна називається чайкою «чайкою».
Глоса в літературі — це поетична форма, в якій вірш коментує або розвиває іншу поему, використовуючи послідовні рядки оригінальної поеми як остаточний рядок[прояснити] кожної строфи нового вірша. Вірші такого типу були найбільш поширені в іспанській поезії за доби середньовіччя та Ренесансу. Він зазвичай починався чотирирядковим епіграфом (мотто) зі сформульованою темою твору в цілому, що розкривалася у відповідних за кількістю децимах (строфах з десяти рядків). Кожен рядок мотто завершує кожну дециму[4]. Прикладом літературної глоси може служити вірш «Si mi será tornase a es» (розділ 18 другої частини Дон Кіхота).
Талкотт Парсонс використовував слово «gloss» для опису процесу, за допомогою якого розум будує реальність. Деякі дослідження показали, що наш розум «фільтрує» інформацію, надану органами чуттів. Ця «фільтрація» відбувається, в основному, на підсвідомому рівні і визначається культурою, мовою, традиціями, релігією, особистим досвідом, нашою системою переконань і так далі. Тому різні культури створюють різні глоси щодо номінально однакових ситуацій реального світу.
Глоса в журналістиці — це зазвичай коротке й пуантоване, часто сатиричне або полемічне висловлення щодо актуальних подій або проблем. Глоси публікують переважно в газетах, журналах та інтернет-ЗМІ, а також транслюють на радіо та телебаченні. В ідеалі текст глоси вражає своєю лінгвістичною, інтелектуальною елегантністю та грою слів. Подібна за жанровою стилістикою до фейлетона, але відрізняється своєю короткістю та виключною злободенністю.
Подібне визначення зародилося в розмовній німецькій мові XVIII–XIX ст., позначаючи «зауваження під час розмови», хоча зазвичай глосами називали іронічні або глузливі зауваження. Із середини XIX ст. термін глоса набула нового значення для позначення сатиричного журналістського тексту.
- ↑ Gloss. Online Etymology Dictionary. Архів оригіналу за 1 травня 2019. Процитовано 4 січня 2019.
- ↑ Глоссарий // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — 2-е изд., вновь перераб. и значит. доп. — Т. 1—2. — СПб., 1907—1909. (рос.)
- ↑ Pedraza Gracia, José Manuel; Clemente, Yolanda; de los Reyes, Fermín (2003). El libro antiguo. Madrid: Síntesis. p. 19. ISBN 978-8497561532
- ↑ Словник літературознавчих термінів, Глоса.
- Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 87.
- Глоса // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- Глоса // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 99.
- Глоса // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 :А — Л. — С. 230.
- Глоса // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 124. — ISBN 978-966-439-921-7.
- Глосса // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 124. — 634 с.
- Глоса [Архівовано 4 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Словопедія [Архівовано 4 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Словник літературознавчих термінів
| Верстка і типографія |  | |
|---|---|---|
| Передня і задня обкладинки | ||
| Форзаци | ||
| Лицьова сторона | ||
| Наповнення | ||
| Зворотний бік | ||
| Інші елементи | ||
 |
Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |