Глузман Семен Фішельович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семен Глузман
Народився 10 вересня 1946(1946-09-10) (77 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Місце проживання Україна
Діяльність медицина
Галузь психіатрія
Відомий завдяки правозахисник, психіатр
Alma mater Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Нагороди людина 1978 р. «Міжнародної амністії»,
премія 1998 р. Європейського союзу — США «За розвиток демократії та громадянського суспільства»,
Людина року — 1999,
премія 2001 р. Американської психіатричної асоціації «Захист прав людини»,
подяка 2002 р. СБУ,
Женевська премія 2008 р. XIV конгресу Всесвітньої психіатричної асоціації
його ім'я носить клініка Сен-Дені

Семе́н Фі́шельович Глу́зман (нар. 10 вересня, 1946, Київ) — лікар-психіатр і правозахисник[1], колишній дисидент та політв'язень, президент Асоціації психіатрів України[2], директор Українсько-американського бюро захисту прав людини від 1990 р.[1], член Американського товариства психіатрів від 1979 р.[1], член Королівського коледжу психіатрів Великої Британії з 1980 р.[1], член Канадської психіатричної асоціації з 1981 р.[1], Товариства психіатрів і неврологів Німеччини[3][1], співголова Комітету «Бабин Яр» (разом із Мирославом Поповичем, Іваном Дзюбою). За його життя в 1977 р. його ім'ям названа французька клініка Сен-Дені[1]: фр. CAC Saint-Denis "Sémion Gluzman", Centre de sante semion gluzman clinique psychiatrique à st denis[4][5][6][7]. Один із авторів Закону України «Про психіатричну допомогу»[8]. 1978 р. був оголошений роком Семена Глузмана від «Amnesty International»[9]. У 1998—1999 рр. експерт Організації Об'єднаних Націй з прав людини[10].

Лауреат України «Людина року — 1999» як «правозахисник року»[11][12].

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1970 р. закінчив студіювання у Київському медичному інституті[1]. Працював у м. Житомирі, у м. Коростені, а з 1972 р. — у м. Києві[1].

У листопаді 1971 р. підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу в справі генерала Петра Григоренка, якою генерала було визнано психічно здоровим всупереч державній точці зору політичного режиму в СРСР, довів незаконність застосування проти генерала методів репресивної психіатрії, те, що він «психічно хворий» — підготована була фахівцями інституту судової психіатрії ім. В. П. Сербського[13]. У 1972 році Семен Глузман був засуджений (головно за вказану незалежну експертизу) на 7 років концтаборів (у Пермській області), додатково йому дали 3 роки заслання (у Тюменській області)[1]. Він відбував покарання разом із Іваном Світличним, Євгеном Сверстюком, Левком Лук'яненком[1].

Від 1982 р. — працював у Києві робітником фабрики[1]. З 1985 року почав друкуватися та займатись професійною діяльністю.

Від 1991 року — виконавчий секретар Асоціації психіатрів України[1].

У серпні 2010 року президент України Віктор Янукович ввів Семена Глузмана у Громадську гуманітарну раду при президенті України[14]. Семен Глузман на фоні загалом гіперкритичного ставлення до пострадянських порядків в Україні та в охороні здоров'я зокрема, схвально відгукувався про діяльність уряду Азарова[15], лаяв Ющенка та іронізував щодо умов утримання в тюрмі Юлії Тимошенко[16]

Учасник ініціативи «Першого грудня» з 1 грудня 2011 р.[17] по 18 грудня 2012 р.[18]

Виступав на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[19][20]

У 2012 році вийшла друком книжка спогадів Семена Глузмана «рос. Рисунки по памяти или воспоминания отсидента».

Праці[ред. | ред. код]

Членство в професійних організаціях[ред. | ред. код]

З 1979 року — Почесний член Американської психіатричної асоціації.

З 1980 — член Королівського коледжу психіатрів Великої Британії.

З 1981 — член Канадської психіатричної асоціації.

З 1990 — член Німецького товариства психіатрів і неврологів.

З 1992 — патрон Міжнародного фонду «Женевська ініціатива в психіатрії».

З 1994 по 2003 — член Всесвітньої ради реабілітації жертв тортур.

З 1998 — член Контрольної комітету з проблем зловживань психіатрією Всесвітньої психіатричної асоціації[21].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п «Енциклопедія історії України», м. Київ: вид. «Наукова думка», 2004 р. — Т.2 (Г-Д) С.121. — ISBN 966-00-0405-2 (укр.)
  2. ↑ Руководство Ассоциации психиатров Украины. Ассоциация психиатров Украины. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 26 липня 2011.
  3. ↑ Учотова, Ирина (октябрь 2009). Семён Глузман: «Смысл нашей работы заключается в том, чтобы помочь человеку жить полноценной жизнью…». Нейроnews: Психоневрология и нейропсихиатрия (№ 6 (17)). Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 2 січня 2014.
  4. ↑ Centre de sante semion gluzman clinique psychiatrique à st denis [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]; 93200 Saint-Denis, 6 rue Auguste Poullain. (фр.)
  5. ↑ L'organisation de la psychiatrie en Seine-Saint-Denis [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.] (фр.)
  6. ↑ (фр.) Secteur 93G03 - Ville-EvrardPDF
  7. ↑ (фр.) 26 lutego Télécharger - Ville-EvrardPDF
  8. ↑ МОЗ розпочинає реформу дитячої психіатричної допомоги: обіцяють без революційного надриву [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.], 18.09.2013, сайт «Голос України» (укр.)
  9. ↑ 113. Преследование врача Семена Глузмана. Документ № 80 // Документы МХГ (1976—1982). — Московская Хельсинкская группа. (рос.)
  10. ↑ Глузман Семён Фишелевич. Ассоциация психиатров Украины. Архів оригіналу за 16-03-2012. Процитовано 28-04-2010. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка) (рос.)
  11. ↑ Семен ГЛУЗМАН [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт ГО «Обличчя майбутнього» (укр.)
  12. ↑ Глузман Семён Фишелевич. Ассоциация психиатров Украины. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 25 серпня 2015.
  13. ↑ Melvin Sabshin. Changing American psychiatry: a personal perspective [Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. American Psychiatric Pub, 2008. — ISBN 1585623075 — p. 95.
  14. ↑ Янукович ввел в свой гуманитарный совет психиатра [Архівовано 27 січня 2012 у Wayback Machine.], 02.08.2010, сайт «Ukraine Daily» (рос.)
  15. ↑ Семен Глузман: «На совещании у Азарова мне стало страшно» [Архівовано 21 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  16. ↑ «Белые воротнички» в украинских тюрьмах [Архівовано 17 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  17. ↑ Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 16 грудня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= (довідка)
  18. ↑ Страна кафкианского абсурда [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Дата публікації 17.12.2012
  19. ↑ Семен Глузман про голодування Сенцова і відсутність реакції публіки [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Радіо Свобода, 13.05.2018
  20. ↑ Глузман об отказе Денисовой в посещении Сенцова: Жесткое, откровенное унижение. Унижены мы все с нашим президентом. Почему? Так решил Путин [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Гордон, 29.06.2018
  21. ↑ Глузман Семён Фишелевич. Ассоциация психиатров Украины. Архів оригіналу за 16.03.2012. Процитовано 21.10.2018.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Глузман Семен Фішельович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глузман_Семен_Фішельович&oldid=40421849