Глушків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Глушків
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Городенківський район
Рада/громада Глушківська сільська рада
Код КОАТУУ 2621680401
Основні дані
Засноване 1472
Населення 1171
Площа 14,418 км²
Густота населення 81,22 осіб/км²
Поштовий індекс 78127
Телефонний код +380 03430
Географічні дані
Географічні координати 48°38′37″ пн. ш. 25°28′36″ сх. д. / 48.64361° пн. ш. 25.47667° сх. д. / 48.64361; 25.47667Координати: 48°38′37″ пн. ш. 25°28′36″ сх. д. / 48.64361° пн. ш. 25.47667° сх. д. / 48.64361; 25.47667
Місцева влада
Адреса ради 78127 Івано-Франківська область, Городенківський район, с. Глушків, вул. Шевченка, 1 , тел. 52-3-46
Карта
Глушків. Карта розташування: Україна
Глушків
Глушків
Глушків. Карта розташування: Івано-Франківська область
Глушків
Глушків

Глушкі́в — село Городенківського району Івано-Франківської області.

Село Глушків належить до давніх поселень. Перша документальна згадка відноситься до 1472 року[1].

Історія[ред.ред. код]

Заснування. Походження назви[ред.ред. код]

Про назву села є декілька легенд:

  1. Назва села проходить від місцевості, що була тут раніше — глушина.
  2. Від прізвища пана Глушко, який володів цією місцевістю. Одного разу, об'їжджаючи поля, пан з бричкою утопився у «Вікнині», бо коні чогось злякалися.
  3. Він прізвища мисливця — Глушко, який полював у цій місцевості. Він зустрів тут гарну дівчину і покохав її, але мати дівчини теж уподобала мисливця і не дала свою згоду на їхнє одруження. Одного разу, коли Глушко приїхав до джерела напоїти коня, то не було там води, бо гадюки закрили джерело. Мисливець убив гадюк і вода повернулася. Джерело так і називають «Гадячка». Глушко все ж таки одружився з дівчиною і поселився тут.
За іншою легендою мати перетворила мисливця на скалу «Бовдур», яка мала вигляд людини на коні, а свою дочку — на іншу скалу у вигляді дівчини з кошичком. Сама мати стала скалою «Прохідницею», що стояла між ними. Але в післявоєнні роки ці скали були зруйновані.

Період до 1772 року[ред.ред. код]

Перші поселення людей були в урочищі «Капусти». Пізніше почали селитись ближче до теперішнього села і до «Печер» в урочищі «Коноплищі». Однак, населення села залишалося малим, тому що часто нападали татаро-турецькі орди та лютували епідемії. У 1564 році тут проживало 19 родин. Із 1600 по 1629 роки на цій території було 20 нападів татар. У 1676 році глушківський край зазнав спустошливого нападу і був розорений повністю. Перші хати після цього почали будувати біля джерел «Цюркало» і «Вертеб».

Період 1772–1918 років[ред.ред. код]

Після приєднання до Галичини до володінь Габсбургів село Глушків (на 1786–1787 роки тут проживало 349 осіб[2]) увійшло до Заліщицького циркулу. Село було переведено із колишнього королівського домену Речі Посполитої в державну власність[3]. Проте вже під кінець XVIII століття власником Глушкова (разом із територією колишнього Снятинського староства) став граф Михайло Ронікер[4]. У 1857 році за даними австрійського перепису у Глушкові було 968 жителів. До 1939 року землі в селі Глушкові належали поміщикам Криштофовичам. Після 1900 року населення зросло до 1219 чоловік.

Період 1918–1939 років[ред.ред. код]

Період 1939–1991 років[ред.ред. код]

Соціальна сфера[ред.ред. код]

В селі функціонує Навчально-виховний комплекс ( загальноосвітня школа І — ІІ ступенів, дитячий садок). Також існує Фельдшерсько-акушерський пункт та Сільський клуб. В останньому функціонує бібліотека із фондом 9707 книжок. В селі існує відділення поштового зв'язку «Укрпошти»[5].

Населення[ред.ред. код]

Згідно даних Всеукраїнського перепису 2001 року[6], за мовною ознакою населення визнало рідними мовами наступні: українська 99, 57%, російська 0, 34%, білоруська 0,09%.

За даними на початок 2013 року, в селі проживало 1097 (503 чоловіків та 594 жінок), з них 330 пенсіонерів. Також існувало 399 господарств[7].


Релігія[ред.ред. код]

В селі існує Церква Святого Архистратига Михаїла (побудована 1864 р. пам'ятка архітектури[8][9]), де почергово проводять богослужіння православна громада настоятель митрофорний протоієрей Іван Теремко 21 листопада 2014 на храмове свято з нагоди 150-річчя храму з архіпастирським візитом відві-дав храм єпископ Коломийський і Косівський Юліан . З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета 31 січня 2016 року нагороджений Орденом Миколая Чудотворця та греко-католицька громада настоятель отець Роман Лапчинський. 16 листопада 2014 року храм відвідав правлячий архиєрей Коломийсько-Чернівецької Єпархії владика Василій (Івасюк), де взяв участь у святкуваннях з нагоди 150-річчя будівництва храму. Також було нагороджено настоятеля парафії о. Романа Лапчинського золотим хрестом. Серед гостей також був присутній о. Євген Усошин, канцлер курії Апостольського візитатора Білорусі[10].

Економіка[ред.ред. код]

На терититорії села діють декілька магазинів та свиноферма[11].

Персоналії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сіреджук П. З історії заселення Городенківщини // Край. — 10. 04. 1999 р.
  2. Сіреджук П. Чисельність населення Прикарпаття в останній чверті ХVІІІ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2012. — Вип. 21. — С. 7
  3. Сіреджук П. Чисельність населення Прикарпаття в останній чверті ХVІІІ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2012. — Вип. 21. — С. 7
  4. Сіреджук П. Чисельність населення Прикарпаття в останній чверті ХVІІІ ст. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. — 2012. — Вип. 21. — С. 12
  5. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПАСПОРТ ГОРОДЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ
  6. Всекураїнський перепис населення. База даних
  7. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПАСПОРТ ГОРОДЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ
  8. Пам'ятки архітектури Городенківського району
  9. Реєстри пам'яток Івано-Франківської області
  10. http://diocese.ko.if.ua/se/sites/ep/58220/
  11. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПАСПОРТ ГОРОДЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ

Джерела[ред.ред. код]

  • Бойків. М. Історія села Глушків. Городенка, 2007. — 41 c.