Глущук Федір Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Глущук Федір Тимофійович
Народився 19 березня 1925(1925-03-19)
Старостинці (нині — Погребищенський район Вінницької області)
Помер 12 березня 2009(2009-03-12) (83 роки)
Київ
Національність українець
Діяльність художник, графік-плакатист. З 1979 року — доцент київської філії Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова
Alma mater Харківський художній інститут
Нагороди Грамота Президії ВР УРСР (1969), заслужений художник УРСР (1979), народний художник України, лауреат Шевченківської премії.

Фе́дір Тимофі́йович Глущу́к (19 березня 1925, Старостинці Вінницької області — † 12 березня 2009, Київ)  — радянський та українсьский графік-плакатист, заслужений художник УРСР, народний художник України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Федір Тимофійович Глущук народився 19 березня 1925 року у селі Старостинці Погребищенського району Вінницької області, у сім'ї хлібороба[1]. До вступу до вищого навчального закладу Федір Тимофійович працював теслярем у ремонтній бригаді, а також був обліковцем і завідував сільським клубом.

У 1948 році Федір Тимофійович вступив до Львівського поліграфічного технікуму, де провчився півроку. Після цього Глущук перевівся до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, на факультет прикладної графіки. У цей час Федір Тимофійович навчався у Вітольда Манастирського, Романа Сельского, Стефанії Ґебус-Баранецької та в Олекси Шатківського. У 1951 році факультет було закрито, тому Глущук був змушений переїхати до Харкова і вступити до Харківського художнього інституту, де серед його викладачів був Валентин Сизиков[2].

У 1954 році Федір Тимофійович переїхав до Києва, де посів друге місце на республіканському конкурсі і отримав премію за плакат «Люби справу — майстром будеш». У 1965 році Глущук взяв участь в ілюструванні «Читанки» авторства Гавриленко, П. І. та Глущенко, В.Д. У 1967 році Федір Тимофійович у співавторстві з Іваном-Валентином Задорожним і Василем Перевальским створив вітраж-триптих «Тарас Шевченко» у Київському національному університеті[3].

У 1969 році Глущук отримав грамоту Президії Верховної ради УРСР. У 1979 році — став заслуженим художником УРСР і почав викладати у київській філії Українського поліграфічного інституту як доцент. Чимало його учнів стали відомими художниками.

З 1954 року Федір Тимофійович брав участь у мистецьких виставках, а в 2002 та 2005 роках мав у Києві персональні експозиції[4].

Помер Федір Тимофійович Глущук 12 березня 2009 року у Києві.

Відомі роботи[ред. | ред. код]

  • Плакати
    • «Розпочалися жнива — закачуй рукава» (1960)
    • «По ланах широкополих поведем ми кораблі» (1960)
    • «У нас є правило одно: друзів — за стіл, ворогів — на дно» (1960)
    • «Тарас Шевченко» (1960)
    • «Не скує душі живої…» (1960)
    • «Прометей» (1961)
    • «Петрусь» і «Сон» (1963)
    • «Роботящим умам, роботящим рукам…» (1963)
    • «Єднайтеся, хай Бог помагає!» (1991)
    • «Відродимо славу і волю України» (1991)
    • «Незалежна на віки віків» (1991)
    • «Нашому роду — єдність духу й згоду» (1991)
    • «Будьмо господарями у своїй хаті» (1993)
    • «За нашу незалежність. Іван Мазепа» (1994)
    • «За вільну Україну. С. Бандера» (1999)
    • «Відроджуємо духовність» (1999)
    • «Нашого цвіту по всьому світу» (2000)
    • «У боротьбі перетворюється народ у націю. Є. Коновалець» (2000),
    • «Рідна мова відродить націю» (2001)
    • «Життя — це боротьба. Олена Теліга» (2002)
    • «Добробут рідної землі» (2003)
    • «Вічно жива духовно. Леся Українка» (2003)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]