Глєбка Петро Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Глєбка Петро Федорович
Пятро Глебка 2.jpg
Народження 23 червня 1905(1905-06-23)
  Узденський район, Білорусь
Смерть 18 грудня 1969(1969-12-18) (64 роки)
  Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання Східне кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Alma mater Q33123964?
Мова творів російська
Рід діяльності драматург, перекладач, поет, дипломат
Член Спілка письменників СРСР
Нагороди та премії
Орден Леніна Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Орден Трудового Червоного Прапора

Глєбка Петро Федорович у Вікісховищі?

Петро́ Фе́дорович Глє́бка (біл. Пятро Глебка; 23 червня 1905(19050623), село Вялікая Уса, нині Узденський район Мінської області Білорусі  — 18 грудня 1969, Мінськ) — білоруський громадський діяч, науковець, поет, драматург, перекладач. Академік АН БРСР (1957).

У 1957—1969 роках був директором Інституту мистецтвознавства, етнографії і фольклору АН БРСР.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селянській сім'ї. Після закінчення семирічки (1923), намагався поступити в БДУ, однак після невдалої спроби, поступає в Білпедтехнікум (1924—1927). Там знайомиться з П. Трусом і М. Лужаніним, активно співпрацюває з ними в настінній газеті. У 1925 П. Глєбка вступає до рядів «Молодняку», у цьому ж році в газетах «Білоруське село», «Радянська Білорусь», часописах «Робітниця і селянка», «Білоруський піонер» з'явилися його перші вірші. Починав він як типовий молодняківець — зі «сталевою» вірою в «золотий ранок» країни. З переходом Глєбки в 1926 у літературно-художнє об'єднання «Узвишшя» міняється його творча манера. Вона становиться більш стриманою, рефлексійно-розважливою, психологічно поглибленою. У 1927 Глєбка переводиться на літературно-лінгвістичне відділення БДУ, де атмосфера в цілому сприяла інтелектуальному росту і мистецькій творчості. Реальність бачилась молодому Глєбку в романтичному світлі, а майбутнє Білорусі — мрійливим і світлим. Білоруські тенденції поета деколи набувають ясенінських інтонацій, про що Глєба сам признається пізніше в автобіографії.

Перший збірник П. Глєбки — «Шипшина» (1927) — промовистий зразок ліричної поезії, свідчення його самобутнього таланту. Лірика поета набуває символіко-алегоричні обриси, становиться виразно медитативною. Ліричний герой все частіше самовиявляється через мінорні тони, через бурливий каскад суперечливих думок та переживань. Тема кохання стала одним з важливих засобів самовиявлення П. Глєбки. Образ коханої лейтмотивом проходить через низку віршів «Краса молодості» (1927). Створений поетом ескіз природи у його природоописувальних циклах теж сприяє розкриттю стану ліричного героя («Тремтіти в інеї», «Клен зав'яв», «Гнуться верби», «Зустрінемо весну», «Місяць нуртує» та ін.). У пізніших збірниках поезії — «Урочисті дні» (1930), «Хід подій» (1932), «Чотири вітри» (1935), «Мужність» (1938) — яскраво відбилася атмосфера літературного життя 30-х років з її натхненним прославленням героїчної сучасності і апофеозам революції.

Після закінчення університету (1930) П. Глєбка працював завідувачем літвідділу в газеті «Колгоспник Білорусі», в часописі «Полум'я революції». У 1934-1936 — консультантом з поезії в СП БРСР. Під час Другої світової війни — у редакціях фронтових газет «За Радянську Білорусь», «За вільну Білорусь». Під псевдонімом Язеп Касіла друкував сатиричні твори у газеті-плакаті «Роздавимо фашистську гадину» і в «Партизанській дубинці». У 1943-1945 — редактор видавництва ЦК КП(б)Б «Радянська Білорусь», головний редактор Державного видавництва БРСР у Москві. У 1944 його призначили керівником групи зі складання «Російсько-білоруського словника» (1953). Серед найкращих віршів часів війни варто згадати «Партизани», «Смерть солдата», «Рідний хліб», «Посилка», «Гай», «Живе слово», «Про книги», «Білорусі», «Перелом», «Повернення» та ін.. У цілому ж лірика воєнного періоду відмітна в масштабі всієї білоруської радянської літератури 1941—1945 рр., і, мабуть, не буде помилкою вважати її вершиною літературно-художньої праці поета.

П. Глєбка виділявся глибоким розумінням ролі гуманітарної науки в долі народу. Задовго до того, як академік АН Білорусі П. Ф. Глєбка (з 1957) очолив Інститут мистецтвознавства, етнографії і фольклору (ІМЕФ) АН БРСР (1957—1969), а потім все відділення суспільних наук, він дбав про розвиток мови, її культури і державний статус, про шляхи мовознавства та інших галузей наук в республіці. П. Ф. Глєбка ініціював і брав безпосередню участь у розробці плану видання зводу білоруської народної творчості. На сьогодні, видана ним серія БНТ налічує близько 50 томів творів традиційної культури. За його пропозицією наукові співпрацівник ІМЕФ АН Білорусі почали збір і підготовку до видання пам'ятників історії та культури Білорусі (7 томів). Як учений та організатор науки П. Ф. Глєбка долучився до вироблення стратегічних напрямків розвитку театрознавства і фольклористики, мистецтвознавства і етнографії, кінознавства і ентомузикології. П. Ф. Глєбку обирали депутатом Верховної Ради БРСР (1955—1967). Як член делегації Білоруської ССР неодноразово брав участь у роботі сесій Генеральної Асамблеї ААН. Як підсумком цих поїздок зявилися «Вірші про закордон», «Розмова з океаном».

Автор статей про Т. Шевченка: «Шевченко і білоруська література» (1939), «Пам'ятні розмови» (1952). Перекладав твори української літератури, зокрема Т. Шевченка, М. Бажана та інших.

Твори[ред.ред. код]

  • Збор твораў: у 4 т. / Пятро Глебка; прадм. А. Вялюгіна. — Мн.: Маст. літ., 1984—1986.
  • На спатканні гадоў: вершы / Пятро Глебка; прадм. і ўклад. М. В. Няхая. — Мн.: Юнацтва, 1990. — 95 с.
  • Выбранае / Пятро Глебка // Семнаццаць песень: зб. паэзіі. — Мн.:, 1997. С. 38-64.

Українські переклади[ред.ред. код]

  • Поезії. — К., 1975.

Література[ред.ред. код]

  • Глєбка Петро Федорович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Охріменко П. П. Глєбка Петро Федорович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 428.
  • Барадулін Р. І. Акадэмік / Р. І. Барадулін // Аратай, які пасвіць аблокі / Р. І. Барадулін. — Мн., 1995. С. 165—167.
  • Глебка Петр Федорович // Национальная академия наук Беларуси: персональный состав. 3-е изд., доп. и перераб. — Мн., 2003. С. 45-46.
  • Глебка Пятро // Бел. энцыкл. : у 18 т. Мн., 1997. Т. 5. С. 293.
  • Глебка Пятро // Энцыкл. гісторыі Беларусі: у 6 т. Мн., 1996. Т. 3. С. 44.
  • Глебка Пятро // Беларускія пісьменнікі: біябібліягр. слоўн. : у 6 т. Мн., 1993. Т. 2. С. 210—224.
  • Ліс А. С. Пятро Глебка, 1905—1969 / Ліс А. С. // Гісторыя беларускай літаратуры XX стагоддзя: у 4 т. Мн.:, 2003. Т.4, кн.2. С. 224—247.
  • Максімовіч В. А. «… І сябе асудзіў на пакуты»: творчасць П.Глебкі 20-30-х гг. / Валеры Максімовіч // Шыпшынавы край / Валеры Максімовіч. — Мн.:, 2002. С. 32-45.
  • Пятро Глебка // Беларускія пісьменнікі (1917—1990): даведнік. Мн., 1994. С. 143—144.
  • Фядосік А. С. Пятро Фёдаравіч Глебка / А. С. Фядосік // Весці АН Беларусі. Серыя гуманітарных навук. 1995. № 2. С. 124—126.