Гліб-Давид Володимирович
Гліб (Давид) | ||
| ||
---|---|---|
1010 — 1015 | ||
Попередник: | не було | |
Наступник: | Ізяслав Всеволодович | |
Народження: | 991 | |
Смерть: |
5 вересня 1015 Смоленськ, Смоленське князівство | |
Причина смерті: | різана рана | |
Поховання: | Вишгород | |
Країна: | Київська Русь | |
Рід: | Рюриковичі | |
Батько: | Володимир I Великий | |
Мати: | Анна Порфірогенета |
Глі́б Володи́мирович (д.-рус. Глѣбъ Володи́мировичъ; хрещене ім'я — Давид; бл. 991 — 5 вересня 1015[1]) — князь муромський (1013—1015)[1]. Представник династії Рюриковичів. Син великого київського князя Володимира Святославича. Молодший брат Ярослава Мудрого. Один із перших руських святих. Канонізований Католицькою і Православною церквами разом з братом Борисом у лику страстотерпця.
Гліб народився близько 987[1] (або 991) року. Він був одним з улюблених синів Володимира. Матір'ю княжича була болгарська царівна, донька правителя Волзької Булгарії[1], або Анна Порфірогенета .
Близько 1013 року Володимир поставив юного Гліба муромським князем[2]. Проте сам Муром утримувала місцева знать з угро-фінського племені мурома, тому князь прожив два роки в таборі під стінами своєї столиці[1].
1015 року Гліб вирушив до Києва на прохання Святополка, який викликав його до, нібито, хворого батька Володимира[3]. На той час Володимир вже помер, а сам Святополк зайняв київський престол. Він убив свого головного конкурента — брата Бориса, й сподівався позбутися і його єдиноутробного брата Гліба[4].
15 вересня 1015 року, в понеділок, коли Гліб зупинився біля Смоленська на річці Смядині, він отримав повідомлення від брата Ярослава. Той не радив йому їхати до Києва, бо батько вже помер, а Святополк захопив столицю, вбив Бориса й збирається убити і його, Гліба. Юний князь став молитися за упокій батька і брата. В цю мить з'явилися святополкові посланці на чолі з Горясіром, які мали намір позбавити його життя. Гліб заборонив захищати себе отрокам, що супроводжували його. Гоясір наказав зарізати князя його ж кухареві-торчину[5].
1019 року Ярослав відшукав тіло Гліба й поховав його поруч з його братом Борисом у церкві святого Василя у Вишгороді[6].
- Батько: Володимир (963? —1015), князь новгородський (970—980), великий князь київський (980—1015)
- Матір: Анна Порфірогенета
- Брати і сестри:
- Вишеслав (бл. 980—бл. 995? до 1010), князь новгородський (990—1010)
- Ізяслав (981—1001), князь полоцький (бл.990—1001)
- Святополк (981—після 1019), князь турівський (990—1015), великий князь київський (1015—1019)
- Святослав (бл.982—1015), князь древлянський (990—1015)
- Ярослав (бл.983—20.02.1054), князь ростовський (990—?), великий князь київський (1015—1054)
- Мстислав (бл.983—1036), князь тмутороканський (бл. 990/1010—1023), чернігівський (1015—1036)
- Предслава (між 983/986— після 1011 до 1042) ∞ наложниця польського короля Болеслава І
- Всеволод (між 983/984—до 1015), князь володимирський (990—1008/1013)
- Станіслав (бл.985—до 1015), князь смоленський (990—1015)
- Судислав (бл.986? —1063), князь псковський (1014—1036)
- Борис (л.986? —1015), князь ростовський (1010—1015)
- Прямислава (бл.987/988—?) ∞ Ласло Лисий, угорський князь
- NN Володимирівна (?—?) ∞ Бернгард II, маркграф Північної марки
- Позвізд (до 988/989—1015 ?), мав володіння на Волині.
- Добронега (до 1011—1087) ∞ Казимир І, князь польський
8. Ігор, князь київський | ||||||||||||||||
4. Святослав, великий князь київський | ||||||||||||||||
9. Ольга, княгиня київська | ||||||||||||||||
2. Володимир, великий князь київський | ||||||||||||||||
10. Мал, князь древлян | ||||||||||||||||
5. Малуша, ключниця | ||||||||||||||||
11. невідомо | ||||||||||||||||
1. Гліб, князь муромський | ||||||||||||||||
12. Костянтин VII, візантійський імператор | ||||||||||||||||
6. Роман II, візантійський імператор | ||||||||||||||||
13. Олена, візантійська імператриця | ||||||||||||||||
3. Анна, візантійська царівна | ||||||||||||||||
14. Кратер, корчмар | ||||||||||||||||
7. Феофано, візантійська імператриця | ||||||||||||||||
15. невідомо | ||||||||||||||||
Пам'ятник святим страстотерпцям Борису і Глібу, покровителям Вишгорода, відкрито у місті 31 липня 2011 року[7].
Борис і Гліб були канонізовані руською церквою 1071 року[6]. Рюриковичі вбачали у них своїх заступників і молитвеників. У літописах є згадки про чудеса зцілення, що відбувалися у їхньої труни; про перемоги, здобуті їх ім'ям і допомогою (перемога Рюрика Ростиславича над Кончаком, Олександра Невського над тевтонцями), про паломництво князів до їхнього гробу (Володимира Володимировича, князя галицького; Святослава Всеволодовича, князя суздальського), тощо[6].
День пам'яті Святого Мученика Гліба - 5 вересня.
2 травня святкується день перенесення мощів Бориса і Гліба в нову церкву, збудовану князем Ізяславом Ярославичем у Вишгороді. 1115 року їх мощі знову урочисто перенесли до кам'яної церкви Бориса і Гліба у тому ж місті. Після монгольської навали 1240 року мощі були втрачені[8].
Історія убивства була темою численних сказань, з яких найдавнішим є «Сказання про святих Бориса і Гліба», авторство якого приписується Нестору і чорноризцю Якову[6].
- ↑ а б в г д Войтович 2000.
- ↑ ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]. — СПб., 1908. — С.105.
- ↑ ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись [Архівовано 25 квітня 2013 у Wayback Machine.]. — СПб., 1908. — С.122.
- ↑ Экземплярский А. В. Глеб Владимирович, князь муромский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- ↑ ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись [Архівовано 25 квітня 2013 у Wayback Machine.]. — СПб., 1908. — С.122-123.
- ↑ а б в г Рудаков В. Е. Борис Владимирович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- ↑ У Вишгороді відкрили пам'ятник святим страстотерпцям
- ↑ Экземплярский А. В. Глеб Владимирович, князь муромский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.1. I. II. Лаврентьевская и Троицкая летописи. Санкт-Петербург, 1846. Стб. 136.
- Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.2. III. Ипатьевская летопись. Санкт-Петербург, 1843. Стб. 123.
- Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. Москва-Ленинград: Издательство АН СССР, 1950, с. 173—174.
- Сказания о святых Борисе и Глебе: Сильвестровский список XIV века / издал И. И. Срезневский. — Санкт-Петербург, 1860.
- Бугославський С. Україно-руські пам'ятки XI—XVIII в.в. про князів Бориса та Гліба [Архівовано 29 січня 2012 у Wayback Machine.]. — Київ: Всеукраїнська Академія Наук, 1928.
- Войтович Л. 3.1. Династія Рюриковичів. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
- Рыдзевская Е. А. Древняя Русь и Скандинавия IX—XIV вв. — Москва, 1978.
- Древняя Русь в свете зарубежных источников [Архівовано 13 грудня 2012 у Wayback Machine.] / под ред. Е. А. Мельниковой. — Москва: Логос, 1999. ISBN 5-88439-088-2
- Княжеское житие. Сказание о Борисе и Глебе. [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.] / Древняя русская литература. Хрестоматия. Сост. Н. И. Прокофьев. — Москва, 1980. — С.37-44.
- Убивство святих новоявлених мучеників Бориса і Гліба [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.] // Літопис руський / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. — Київ: Дніпро, 1989.
- Сказание о Борисе и Глебе [Архівовано 31 травня 2008 у Wayback Machine.] // Библиотека литературы Древней Руси / под ред. Д. С. Лихачёва и др. — Санкт-Петербург: 1997.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гліб-Давид Володимирович