Гліб-Давид Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гліб Володимирович
Saint Gleb (1301-1325).jpg
Князь муромський
Правління 1010-1015
Попередник Не було
Наступник Ізяслав Всеволодович
Імена Давид
Народився бл.991
Помер 5 вересня 1015(1015-09-05)
Династія Рюриковичі
Батько Володимир I Великий
Матір Булгарка / Анна Порфірогенета

Глі́б Володи́мирович (давньорус. Глѣбъ Володи́мировичъ; *бл.991 - †5 вересня 1015[1]) — руський князь з династії Рюриковичів. Син великого київського князя Володимира I Великого. У хрещенніДави́д. Молодший брат Ярослава Мудрого. Князь муромський (1013-1015[1]). Один із перших руських святих. Канонізований руською православною церквою разом з братом Борисом у лику страстотерпеця.

Біографія[ред.ред. код]

Гліб народився близько 987[1] (або 991) року. Він був одним з улюблених синів Володимира. Матір'ю княжича була болгарська царівна, донька правителя Волзької Булгарії[1], або Анна Порфірогенета .

Близько 1013 року Володимир поставив юного Гліба муромським князем[2]. Проте сам Муром утримувала місцева знать з угро-фінського племені мурома, тому князь прожив два роки в таборі під стінами своєї столиці[1].

1015 року Гліб вирушив до Києва на прохання Святополка, який викликав його до, нібито, хворого батька Володимира[3]. На той час Володимир вже помер, а сам Святополк зайняв київський престол. Він убив свого головного конкурента — брата Бориса, й сподівався позбутися і його єдиноутробного брата Гліба[4].

15 вересня 1015 року, в понеділок, коли Гліб зупинився біля Смоленська на річці Смядині, він отримав повідомлення від брата Ярослава. Той не радив йому їхати до Києва, бо батько вже помер, а Святополк захопив столицю, вбив Бориса й збирається убити і його, Гліба. Юний князь став молитися за упокій батька і брата. В цю мить з'явилися святополкові посланці на чолі з Горясіром, які мали намір позбавити його життя. Гліб заборонив захищати себе отрокам, що супроводжували його. Гоясір наказав зарізати князя його ж кухареві-торчину[5].

1019 року Ярослав відшукав тіло Гліба й поховав його поруч з його братом Борисом у церкві святого Василя у Вишгороді[6].

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Пам'ятник святим страстотерпцям Борису і Глібу, покровителям Вишгорода, відкрито у місті 31 липня 2011 року[7].

На честь святих Бориса і Гліба названо багато церков в Україні, Білорусі та Росії. Від імен святих Бориса і Гліба походить назва російського міста Борисоглєбськ.

Канонізація[ред.ред. код]

Докладніше: Борис і Гліб

Борис і Гліб були канонізовані руською церквою 1071 року[6]. Рюриковичі вбачали у них своїх заступників і молитвеників. У літописах є згадки про чудеса зцілення, що відбувалися у їхньої труни; про перемоги, здобуті їх ім'ям і допомогою (перемога Рюрика Ростиславича над Кончаком, Олександра Невського над тевтонцями), про паломництво князів до їхнього гробу (Володимира Володимировича, князя галицького; Святослава Всеволодовича, князя суздальського), тощо[6].

2 травня святкується день перенесення мощей Бориса і Гліба в нову церкву, збудовану князем Ізяславом Ярославичем у Вишгороді. 1115 року їх мощі знову урочисто перенесели до кам'яної церкви Бориса і Гліба у тому ж місті. Після монголської навали 1240 року мощі були втрачені[8].

Історія убивства була темою численних сказань, з яких найдавнішим є «Сказання про святих Бориса і Гліба», авторство якого приписується Нестору і чорноризцю Якову[6].

Сім'я[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Войтович 2000.
  2. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — С.105.
  3. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — С.122.
  4. Экземплярский А. В. Глеб Владимирович, князь муромский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  5. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — С.122-123.
  6. а б в г Рудаков В.Е. Борис Владимирович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  7. У Вишгороді відкрили пам’ятник святим страстотерпцям
  8. Экземплярский А. В. Глеб Владимирович, князь муромский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Войтович Л.В. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гліб-Давид Володимирович

Попередник
Coat of Arms of Murom (Vladimir oblast) (1781).png Князь муромський
1010-1015
Coat of Arms of Murom (Vladimir oblast) (1781).png Наступник
Ізяслав Всеволодович