Гней Корнелій Долабелла (консул 159 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гней Корнелій Долабелла
лат. Gnaeus Cornelius Dolabella


консул Римської республіки
159 до н. е.
Попередник: Луцій Аніцій Галл
Наступник: Марк Емілій Лепід
 
Народження: близько 202 до н. е.(-202)
Смерть: після 150 до н. е.
Громадянство: Стародавній Рим
Батько: Гней Корнелій Долабелла
Діти: Гней Корнелій Долабелла

Гней Корне́лій Долабе́лла (лат. Gnaeus Cornelius Dolabella; близько 202 — після 150 року до н. е.) — римський державний діяч, консул Римської республіки в 159 році до н. е.

Гней Корнелій Долабелла — син Гнея Корнелія Долабелли, священного царя в 208-180 роках до н. е. [1], батько Гнея Корнелія Долабелли (близько 150 — 100 до н. е.) і дід Гнея Корнелія Долабелли, проконсула Кілікії в 80-79 роках до н. е. Син був убитий 10 грудня 100 року до н. е. при придушенні руху свого брата (можливо, єдиноутробного) Луція Аппулея Сатурніна, народного трибуна в 103 і 100 роках до н. е.[2][3]

У 165 році до н. е. Гней Корнелій Долабелла — курульний еділ; спільно з колегою Секстом Юлієм Цезарем під час Мегалезійських ігор організував постановку п'єси «Свекруха» (лат. Hecyra) Публія Теренція Афра [4][5]. П'єса була прийнята дуже холодно, в час 1-го і 2-го її яв народ волів залишити театр і дивитися канатних танцюристів та гладіаторів.

У 162 році до н. е. Гней Корнелій Долабелла — претор.

У 159 році до н. е. Гней Корнелій Долабелла — консул Римської республіки з колегою Марком Фульвієм Нобіліор [1][6][7]. Під час свого консулату провели закон проти підкупу.

З 150 року до н. е. про подальшу долю Гнея Корнелія Долабелли згадок немає.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Fasti Capitolini Degrassi 50 f.; 123; 462 f.
  2. Badian E. The Dolabellae of the Republic//Papers of the British School at Rome, тому 33 (1965), стор. 48-51
  3. Gruen ES The Dolabellae and Sulla//The American Journal of Philology, тому 87, № 4 (жовтень 1966), стор 385—399
  4. Titul. Hecyr. Ter.
  5. Didasc. Ter. Hec.
  6. Suet. Vit. Ter.
  7. Chron. 354

Посилання[ред. | ред. код]