Гней Невій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гней Невій (лат. Gnaeus Naevius) — римський поет, старший сучасник Плавта, який жив між 274 та 200 рр. до н. е.Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>:

вказані неправильні значення name або вказано забагато параметрів і походив, імовірно, з якої-небудь латинської громади в Кампанії.

Гней Невій
лат. Cnaeus Naevius
Gnaeus Naevius01.jpg
Ім'я при народженні Гней Невій
Народився 275 до н. е.(-275)
Капуя, Італія
Помер 201 до н. е.(-201)
Утіка, Бізерта, Туніс
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність поет, драматург, письменник
Мова творів грецька, латина
Жанр драма, проза

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Біографія[ред. | ред. код]

Не відомо де й коли народився римський поет Гней Невій. Але за деякими даними він народився саме в Капуї, області Кампанії. Рано оселившись у Римі, він у молоді роки брав участь у 1-й Пунічній війні, яку пізніше оспівав у великій епічній поемі «Bellum Punicum», що стала в римській літературі першим оригінальним епічним твором. Але і в самому запозиченні Невій проявляв силу власної творчості, самостійно переробляючи та розвиваючи взяті теми. При цьому він часто складав із двох або навіть кількох грецьких п'єс одну римську (Контамінація). Найбільший талант проявив він у комедіях; Волкацій Седигіт у своєму каноні римських коміків (Gell. N. А. XV, 24), розташовує його на третьому місці, одразу за Плавтом та Цецилієм. Ці комедії, що принесли славу Невію, були також і причиною його нещасть: висміюючи в них пороки сильних людей з аристофанівською свободою, Невій збудив проти себе ненависть таких впливових осіб, якими були Метелли та Сципіони, і на підставі закону XII таблиць про діффамації його ув'язнено. Пізніше його звільнено, але вигнаний з батьківщини і помер в Утіці близько 200 р. до н. е. До пізніших часів він залишався улюбленим письменником багатьох освічених людей, чому немало сприяла чистота і виразність його мови. Його поема про Пунічну війну сильно вплинула не тільки на Еннія, але і на Вергілія. Цицерон і Марк Аврелій були палкими шанувальниками творів Невія.

Праці[ред. | ред. код]

За прикладом Лівія Андроніка, Невій писав і для сцени; сучасникам були відомі 5 чи 6 його трагедій і до 37 комедій, сюжети яких частково запозичені у грецьких письменників, частково оригінальні. Серед його трагедій відомі такі, як Aegisthus, LycurgusAndromache або Hector ProficiscensEquus Troianus, остання виконувалася на відкритті театру Помпея (55 р. до р.х.). Ввів новий жанр претекстату (Praetexta) («Ромул» — про засновника Риму, «Кластідій» — на сучасну тему: про подвиг Клавдія Марцелла у 222 р. до н. е.)

Свою першу п'єсу поставив у 235 р. до н. е. Неприязнь до аристократичних кіл Риму виразно відбилася в його творчості, особливо комедійному. Гордість і відчуття своєї особливої значимості, притаманні жителям Кампанії, надихали поета на боротьбу за свободу слова. Дуже часто від Невія йшли випади на аристократів з впливового роду Метеллів, які домоглися того, щоб у 206 році до н. е. Гнея посадили у в'язницю. Після укладення Невій змушений був залишити Рим, відправившись у вигнання, ймовірно в Утіку (Африка).

Головною працею Невія стала епічна поема «Пунічна війна», яка поклала початок римському історичному епосу. Поема була написана сатурновим віршом . Події 1-Пунічної війни викладалися у поєднанні з міфологічною розповіддю про втечу Енея та його супутників з Трої, про прибуття їх в Італію та заснування Рима Ромулом. Від твору залишилися тільки фрагменти.

Велике поширення отримав інший прийом, що застосовувався Невієм при обробці грецьких комедій. Це — контамінація, привнесення в п'єсу цікавих сцен і мотивів з інших комедій. (Римська публіка вимагала більш сильних комічних ефектів, ніж грецька). Як трагічний поет Невій не обмежувався переробкою грецьких драм. Він становив оригінальні трагедії з римським сюжетом. Трагедії ці називалися у римлян «претекстатами». У відповідності з характером римських сказань «претекстаты» писалися на історичний сюжет, нерідко черпаючи матеріал із сучасної історії.

Цитати[ред. | ред. код]

  • Що придбано нечесно, то прахом піде.[2]
  • Приємна похвала з вуст людей, гідних похвали.
  • Ні з отроків не виріс, ні до юних ще не доріс.
  • Хто цибулю жує, той лівим оком сльози ллє.
  • І хочеться, і лячно, а зробити б!

Дивіться також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Ссылка по теме

Джерела[ред. | ред. код]

  • Фрагменти творів (lateinisch)
  • Т. Моммзен, Історія Риму, кн. 3, гл. 24
  • «Naevius: text and translation». attalus.org. 2014. Retrieved 6 May 2014