Гнилецький монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гнилецький монастир

Гнилецький монастир.jpg


50°19′16″ пн. ш. 30°32′05″ сх. д. / 50.32111° пн. ш. 30.53472° сх. д. / 50.32111; 30.53472
Тип cave monasteryd
Країна

 Україна

Розташування COA of Kyiv Kurovskyi.svg Київ
Засновано XII століття
Перша згадка XVI століття
Реставровано 1900-1902 рр.
Ідентифікатори й посилання
Гнилецький монастир. Карта розташування: Київ
Гнилецький монастир
Гнилецький монастир (Київ)

CMNS: Гнилецький монастир у Вікісховищі


Пречистенський або Гнилецький монастир — православний монастир XII століття на околиці давнього Києва, у склад монастира входять печери XI століття. Храм імені Різдва Пресвятої Богородиці. Сучасна назва місцевості — Церковщина.

Географія[ред. | ред. код]

У напрямку Обухівського шосе, за Китаєвим, між трьох сіл: Чапаєвка (Віта Литовська), Пирогів й Лісники розшташовується мережа підземних печер, схожих до лаврських на місцевості Гнилеччина або Гнилець (Церковщина).

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Монастир Різдва Богородиці
Searchtool.svg Відновлений печерний комплекс
Searchtool.svg Вид на Київ з пагорбів монастиря
Searchtool.svg Паломники монастиря

Історія[ред. | ред. код]

З писемних джерел, Феодосій Печерський інколи, під час Великого посту, для молитви на самоті приходив сюди у монастирське село. Приблизно XI-XII століття утворюється чоловічий Пречистенський або Гнилецький монастир, ймовірно заснований ченцями з Києво-Печерської Лаври, яким подобалося бути на самоті. На початку ченці збудували підземну церкву і келії, а вже у ХІІ столітті звели наземну церкву в честь Пресвятої Богородиці. Великих руйнувань храм зазнав під час монгольської навали, та невдовзі її було відновлено. Однак в ХIV столітті церкву хан Адигей, чи хан Менглі-Гірей сплюндрували і вона припинила своє існування, а околиці вкрилися лісом. Перша записана згадка про храм записав київський митрополит Йосиф II Солтан у своїй грамоті XVI століття, згідно якої право на тимчасове володіння територією переходило Видубицькому монастиреві. Від українських гетьманів Богдана Хмельницького, Юрка Хмельницького та Петра Дорошенка він отримав право повного володіння місцевістю. Протягом всього часу залишки Богородицької церкви розбирали для господарств місцеві жителі. Відійшла до казни у 1786 році. Відновлення храму розпочали 1900 року і за проєктом єпархіального архітектора Є.Ф. Єрмакова спочатку звели дерев'яну церкву, а незабаром обклали її цеглою, завершили будівництво 1902 року. Потім спорудили на біля церкви пекарню, братський корпус і поварню. Далі ченці відродили старий печерний Феодосіївський храм і розчистили по можливості печери. 17 липня 1907 року розпочали будівництво ще одної церкви з бічними вівтарями. Біля монастира з 1922 року знаходилася поряд колонія для малолітніх злочинців, але вже через 6 років більшовики зачинили монастир. Коли відбулася німецька окупація, вона поновила роботу, та не надовго, пізніше у її приміщенні розмістили лікарню, а уже починаючи з 1969 року - санаторій "Вільний хутір", що працює і понині. У печерному храмі 27 серпня 1999 року поновилися богослужіння. 2001 року монастир домігся отримати у власне розпорядження незакінчену Миколаївську церкву, яку почали будувати ще 1907 року, щоб добудувати її.[1]

Вхід до Феодосієвих печер Гнилецького монастиря
Феодосієви печери Гнилецького монастиря

Cучасний стан[ред. | ред. код]

Наразі на території монастиря діє Лікарня відновного лікування Міністерства внутрішніх справ України. Відновлено печерний комплекс та культові споруди монастиря. Сучасний монастир носить назву Різдва Богородиці.

Керівництво[ред. | ред. код]

Ігуменом монастиря є єпископ Тихон (Софійчук).[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]