Гнозис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гно́зис (? гно́сис) (грец. γνώσις - «знання») — філософський термін для позначення «знання», «пізнання», «пізнавання», «спізнавання». Філософи використовують гнозис для визначення духовного знання освіченої людини й описують його як пряме емпіричне знання надприродного або божественного. Термін походить із класичної античної філософії. Особливого поширення він набув за часів раннього християнства та його полеміки з гностицизмом. Це не «просвітленість», яка розуміється в загальному сенсі, як «осявання» чи «пізнавання» (грец. διαφωτισις),[1] але просвітленість, яка стверджує існування надприродного.

Гнозис у психології[ред.ред. код]

Нейропсихологія та невропатологія визначають Гносис або гно́зія — збірне поняття для процесів перцептивної категоризації (розпізнання) стимулів різної модальності (наприклад, зоровий і слуховий гнозис, стереогноз тощо).

Порушення гносису — агнозія.[1]

Вплив на сучасну культуру[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Аристотель Це незавершена стаття з філософії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.