Гній (добриво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кінський гній на пасовищі (у правому нижньому куті фотографії).
Кал кінський
Гній з підстилкою
Тибетські пельмені готують на паливі з гною яків.
Висушування коров'ячого калу на стіні в провінції Юньнань (Китай)

Гній — суміш посліду або кізяка з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво[1]. Утворюється в результаті ферментативної, зокрема мікробної, переробки бур'янів і кормових трав та калу худоби. Має характерний запах і консистенцію. Використовується як природне добриво або паливо.

Слово гній походить від «гнити» і споріднене з грец. χνίει («розпадається на дрібні частки»)[2].

Терміни[ред. | ред. код]

  • Кізяк — «послід, кал свійських тварин» — запозичення з тюркських мов[3].
    • Кизик («овечий послід») — запозичення з тюркської мови[3].
  • Кирпич — «плитки гною як паливо», «плитки для палива з моху, кізяків та ін.; плитки глини з соломою як будівельний матеріал». Запозичення з тюркських мов: пор. тур. kerpiç («цегла-сирець»), тат. кирпеч («цегла»), що виводяться з перської мови.
  • Аргал (астраханське, тобольське, забайкальське[4]) — слово вживане в деяких районах Сибіру щодо сухого кізяку. Використовують як паливо в безлісних місцевостях Азії. Слово запозичене з монгольської мови[5].
  • Гній — суміш посліду або кізяка з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво[6].
  • Гної́вка — рідка складова гною, що теж використовується як добриво[7].

Використовування як добрива[ред. | ред. код]

Склад свіжого гною на солом'яній підстилці (%)
Вид тварин Вода Орган.
речовина
Азот,
N
Фосфор,
P2O
Калій,
K2O
Кальцій,
CaO
Велика рогата худоба 77,3 20,3 0,50 0,23 0,59 0,40
Коні 71,3 25,4 0,77 0,28 0,63 0,21
Вівці, кози 64,6 31,8 0,83 0,23 0,67 0,33
Свині 72,4 25,0 0,65 0,19 0,60 0,18

У будівництві[ред. | ред. код]

Кінський гній не бажано використовувати для ремонту житлових приміщень, як це іноді трапляється у сільській місцевості.[8] Дослідженнями встановлено, що в 1 кг кінського гною цезію-137 у 3 — 5 разів більше, ніж в 1 кг коров'ячих екскрементів, і в 3—10 разів більше, ніж у пасовищній траві.[8]

Використання як палива[ред. | ред. код]

В 1920 році в Сибірському навчально-дослідному господарстві було збудовавно газогенераторну установку для двигуна внутрішнього згорання в 20 к.с. первинним паливом для якої могли бути використані опале листя, солома, полинь або кизяк в кирпичах.[9] Інтенсивність газифікації соломи, очерету і кізяка може знаходитись в межах 600—700 тисяч ккал/м² год..[10]

Гній (часто свинячий) використовується в біогазових установках для отримання біогазу.

Для вирощування печериць[ред. | ред. код]

Гній в суміші з соломою після ферментації в буртах використовується як субстрат для вирощування печериць. Для вирощування печериць використовують кінський гній від стійлових коней, а при відсутності його використовують курячий послід, гній ВРХ, овець, кіз, свиней, яків, мулів, людські фекалії.[11]

Символізм[ред. | ред. код]

Гній в українців є символом морального розкладу[12].

У Тараса Шевченка:

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у Бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гній // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с. — С. 537
  3. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с. — С. 443—444
  4. Доп. к опыту Обл. Великорусск. Словаря, СПб, 1858
  5. Етимологічний словник Фасмера
  6. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua, інший сайт
  7. Гноївка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. а б Гопка Б. М., Хоменко М. П., Павленко П. М. Конярство: Підручник. — К.: Вища освіта, 2004. — 320 с.: іл. ISBN 966-8081-19-6
  9. Л. К. Коллеров / Газомоторные установки, 1951 (с.:109-110)
  10. Л. К. Коллеров / Газомоторные установки, 1951 (с.:41,43)
  11. Морозов А. И. Выращивание шампиньйонов. — М. ООО «Издательство АСТ»; Донецк «Сталкер», 2001. — 48 с. ISBN 5-17-008508-7 (ООО «Издательство АСТ»)
    ISBN 966-596-437-2 («Сталкер»)
  12. Гній (добриво) // Українська мала енциклопедія : у 4 т. Т. 1 : А — І / Євген Онацький ; упоряд., наук. ред., передм. С. Білокінь. — Київ : Унів. вид-во ПУЛЬСАРИ, 2016. — С. 244-245.

Див. також[ред. | ред. код]