Гній (добриво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кінський гній на пасовищі (у правому нижньому куті фотографії).
Кал кінський
Гній на гноярці
Гній з підстилкою
Тибетські пельмені готують на паливі з гною яків.
Висушування коров'ячого калу на стіні в провінції Юньян (Китай)

Гній — суміш посліду або кізяка з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво.[1] Утворюється в результаті ферментативної, зокрема мікробної, переробки бур'янів і кормових трав та калу худоби. Має характерний запах і консистенцію. Використовується як природне добриво або паливо.

Терміни[ред. | ред. код]

  • Кізяк — «послід, кал свійських тварин» — запозичення з тюркських мов[2].
    • Кизик — «овечий послід» — запозичення з тюркських мов[3]
  • Кирпич — плитки з гною, використовувані як паливо[4]. Запозичення з тюркських мов: пор. тур. kerpiç («цегла-сирець»), тат. кирпеч («цегла»), що виводяться з перської мови[5].
  • Аргал — назва, вживана в районі Астрахані й деяких районах Сибіру (Тобольськ, Забайкалля) щодо сухого кізяка[6]. Використовують як паливо в безлісних місцевостях Азії. Слово запозичене з монгольської мови[7].
  • Гній — суміш посліду або кізяка з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво.[8][9]

Види[ред. | ред. код]

Гній великої рогатої худоби[ред. | ред. код]

Кінський гній[ред. | ред. код]

Свинячий гній[ред. | ред. код]

Використовування[ред. | ред. код]

Місця складування гною називалися гноївнями[10], гноїськами[11], гноїщами[12], гнойовиськами[13] (зараз вживається термін «гноя́рка»)[14].

Використання як добрива[ред. | ред. код]

Склад свіжого гною на солом'яній підстилці (%)
Вид тварин Вода Орган.
речовина
Азот,
N
Фосфор,
P2O
Калій,
K2O
Кальцій,
CaO
Велика рогата худоба 77,3 20,3 0,50 0,23 0,59 0,40
Коні 71,3 25,4 0,77 0,28 0,63 0,21
Вівці, кози 64,6 31,8 0,83 0,23 0,67 0,33
Свині 72,4 25,0 0,65 0,19 0,60 0,18

Для внесення гною на поля використовують спеціальні машини — гноєрозкидачі[15].

Застосовують для удобрювання і гноївку — рідку складову гною.

У будівництві[ред. | ред. код]

Гній використовується в саманному і мазанковому будівництві: його додають до глиняного розчину.

Кінський гній не бажано використовувати для ремонту житлових приміщень, як це іноді трапляється у сільській місцевості.[16] Дослідженнями встановлено, що в 1 кг кінського гною цезію-137 у 3 — 5 разів більше, ніж в 1 кг коров'ячих екскрементів, і в 3—10 разів більше, ніж у пасовищній траві[16].

Використовування як палива[ред. | ред. код]

В 1920 році в Сибірському навчально-дослідному господарстві було збудовавно газогенераторну установку для двигуна внутрішнього згорання в 20 к.с. первинним паливом для якої могли бути використані опале листя, солома, полинь або кизяк в кирпичах.[17] Інтенсивність газифікації соломи, очерету і кізяка може знаходитись в межах 600—700 тисяч ккал/м² год..[18]

Гній (часто свинячий) використовується в біогазових установках для отримання біогазу.

Для вирощування печериць[ред. | ред. код]

Гній в суміші з соломою після ферментації в буртах використовується як субстрат для вирощування печериць. Для вирощування печериць використовують кінський гній від стійлових коней, а при відсутності його використовують курячий послід, гній ВРХ, овець, кіз, свиней, яків, мулів, людські фекалії[19].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гній // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. (стор.: 96)
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с. (стор:. 443—444)
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с. (стор:. 430)
  4. Кирпич // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с. — С. 437
  6. Доп. к опыту Обл. Великорусск. Словаря, СПб, 1858
  7. Етимологічний словник Фасмера[недоступне посилання з липень 2019]
  8. Гній // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. (стор.: 96)
  9. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. — Київ, Ірпінь: ВТФ Перун. 2001, 2005. На сайті lingvo.ua Архівовано 22 April 2012[Дата не збігається] у Wayback Machine., інший сайт Архівовано 8 April 2012[Дата не збігається] у Wayback Machine..
  10. Гноївня // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. Гноїсько // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  12. Гноїще // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  13. Гнойовисько // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  14. Гноярка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  15. Гноєрозкидач // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  16. а б Гопка Б. М., Хоменко М. П., Павленко П. М. Конярство: Підручник. — К.: Вища освіта, 2004. — 320 с.: іл. ISBN 966-8081-19-6
  17. Л. К. Коллеров / Газомоторные установки, 1951 (с.:109-110)
  18. Л. К. Коллеров / Газомоторные установки, 1951 (с.:41,43)
  19. Морозов А. И. Выращивание шампиньйонов. — М. ООО «Издательство АСТ»; Донецк «Сталкер», 2001. — 48 с. ISBN 5-17-008508-7 (ООО «Издательство АСТ»)
    ISBN 966-596-437-2 («Сталкер»)