Орки (Середзем'я)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Орки — в легендаріумі Джона Толкіна вигадані персонажі, прислужники Мелькора та Саурона.

Раси Середзем'я
Айнури

Валар

Майар

Ельфи

Люди

Люди Півдня і Сходу

Гноми

Гобіти

Енти

Хуорни

Орки

Уруки

Тролі

Орли

Дракони

Велетні

Річні Діви

Балроги

Варги

Вовки-перевертні

Гобліни

Вампіри

Мертві

Назгули

Нежить з Могильників

Павуки

Том Бомбадил

Прототипи[ред.ред. код]

Слово «orc» походить з давньоанглійської мови. Сам Толкін стверджував, що взяв його з середньовічної поеми «Беовульф» на означення гігантського чудовиська Гренделя. У пізніших листах автор писав це слово як «ork»[1]. Самоназва орків згідно Чорної говірки — uruk. Вестронською, та Рогірік вживалося слово орк.

У своєму листі до сина Крістофера Толкіна від 25 травня 1944 р. батько пише:

«… я вважаю, що орки — істоти не менш реальні, ніж будь — яке породження „реалістичної“ літератури: твої просякнуті почуттями описи воздають цьому племені належне; от тільки в реальному житті, вони звичайно, воюють по обидва боки. Бо „героїчний роман“ виріс з „алегорії“, де добро на одному боці, а всілякі сили зла — на іншому. У реальному (зовнішньому) житті люди належать до обох таборів, що означає різношерстні союзи орків, звірів, демонів, простих, від природи чесних людей і ангелів. Однак дуже важливо, хто твої вожді чи не подібні вони оркам самі по собі![2]»

Опис[ред.ред. код]

Один з найбільш повних описів зовнішності та характеру орків подано у першому романі «Гобіт, або Туди і Звідти»:

«…Річ у тім що гобліни їдять коней, поні, віслюків (та іншу куди бридкішу всячину), і вони вічно такі голодні. Гобліни жорстокі, лукаві, з лихим серцем. Вони не виготовляють хороших речей, а все щось хитромудре. Ритися і копатися, будувати нори й тунелі вони, як захочуть, уміють незгірш за гномів, тільки найвправніших гномівських майстрів їм не перевершити. Всі гобліни брудні, неохайні. Молотки, сокири, мечі, кинджали, кайдла, а також знаряддя для тортур — все це у них виходить дуже добре. А то вони ще змушують усякий інший люд виробляти задумані гоблінським розумом речі; різні бранці та раби працюють на них, аж поки й згинуть у тій задусі, без світла. Дуже ймовірно, що саме гобліни попридумували всю ту машинерію, яка віддавна баламутить світ — особливо ж вигадливі засоби вбивати багато людності заразом, — адже завжди захоплювалися колесами, двигунами, вибухами, а також тим, щоб якомога менше роботи робити своїми руками. В них були свої порахунки з Торіновим плем'ям.»[3]

Подальші дослідники творчості Толкіна, пов'язуючі світогляд та життєвий шлях автора, висловлювали думку що прототипом орків були його супротивники по I СВ — німці з їх, єдним з найбільших у світі, споживанням конини, схильністю до інженерних винаходів (особливо щодо військової справи), та історично ворожим ставленням до євреїв, котрі у творах циклу ассоціюються з гномами (яких, більшою чи меншою мірою, недолюблюють усі раси Середзем'я). Надалі, у залежності від контексту та автора висловлювань, «орки» вживалося у найрізноманітніших значеннях — від варварів до капіталістів. Зокрема під час війни на сході України подібним епітетом називали бойовиків псевдореспублік «ДНР» і «ЛНР»[4].

Вплив[ред.ред. код]

З часом орки як персонажі набули більшої популярності під впливом насамперед франшизи Warhammer. Як свого часу Толкієн використав образи Гренделя і своїх супротивників, так і Games Workshop схрестив Халка та в'єтнамців періодів в'єтнамської та камбоджійської воєн, унаслідок чого орки набули зеленошкірості та характерної коси.

Походження[ред.ред. код]

Після пробудження ельфів на берегах озера Куївіенен Мелькор, послав своїх слуг виловлювати їх і приводити до нього в фортецю Утумно. Вважається що орки — це нащадки цих ельфів, які під дією чарів і тортур були перетворені на потвор. З усіх діянь Темного Вали — це був наймерзенніший і найогидніший вчинок, за який Валар зруйнували його твердиню Утумно, а самого на триста років ув 'язнили в Чертогах Мандоса, скувавши руки ланцюгом Ангаінором.

Через свою заздрість ельфам Мелкор прагнув поглумитися над ними і таким чином вивів мерзотну породу орків, котрі звідтоді стали заклятими ворогами ельфів[5] і всього живого у Середзем'ї. Орки жили та розмножувалися на кшталт Дітей Ілуватара; бо після свого бунту в часи Айнуліндале, ще до Початку, Мелькор не міг сотворити ні нового життя, ні навіть його подоби.[6]

Свого володаря орки ненавиділи і боялись. Втім, вони ненавиділи всіх на світі, і навіть між собою точили постійні суперечки та чвари, що нерідко переходили у бійки та вбивства.

Орки Моргота[ред.ред. код]

Вперше орки напали на Белеріанд близько 1230 року Епохи Дерев разом з вовкулаками та іншими тварюками Ворога. Протягом усіх битв за Белеріанд орки складали основну силу військ Ворога і навіть під час зруйнування Нарготронда і Гондоліна, в яких провідна роль належала драконам, їхні орди приймали активну участь.

Орки погано переносили світло Сонця, і хоча вони не кам' яніли від нього як тролі, воно викликало в них головні болі й запаморочення. Не любили вони також і грозу, вважаючи що її надсилають на них Валар, котрих вони дуже боялись.

У Війні Гніву загинула переважна більшість орків, однак деяким з них вдалося втекти й заховатись у глибоких печерах[7].

Раси орків[ред.ред. код]

Гобліни Імлистих Гір[ред.ред. код]

Гобліни — швидше за все істоти, що згадуються під такою назвою у повісті «Гобіт або Туди й Звідти» є змалілими і ослаблими нащадками орків Моргота. З' явились вони в Імлистих Горах близько 1300 року Третьої Епохи і були підданими Короля — Чаклуна, що створив королівство Ангмар. Після 1977 р. Т. Е., коли ельфи Ліндону, гондорці та вцілілі артедайнці зруйнували Ангмар і вигнали Предводителя назгулів з Півночі, орки Імлистих Гір створили власну державу зі столицею під горою Гундабад. У 2480 р. Т. Е. вони перекрили перевали між Еріадором та Рованіоном, і з волі Саурона оселились у Морії. Незважаючи на поразки у битвах в долині Азанулбізар (2799) та П' яти Армій у долині Дейлу (2941), орки поволі завжди відновлювали свою чисельність і могутність. Лише після знищення Перстеня Влади гноми та беорнінги прогнали їх з Імлистих Гір.

Також у повісті "Гобіт або Туди й Звідти" згадуються гобгобліни з Сірих Гір, але чим вирізняється ця раса орків з - поміж інших невідомо.

Урук-Хай[ред.ред. код]

Докладніше: Уруки (Середзем'я)

Творіння і раби Саурона. Високі на зріст, м' язисті й наділені великою силою. Ця раса орків могла спокійно переносити сонячне світло і тому могли нападати в будь — яку пору доби.

Вперше з' явились у 2475 р. Т. Е., піддавши розоренню майже цілком спорожнілий Осгіліат. Перейшовши на бік Ворога, Саруман оселив в Ізенгарді урук — хайїв. Тривалий час ніхто не здогадувався, хто є їх справжнім господарем. Під час Війни Персня урук — хайї Саурона та Сарумана приймали участь у нападі на Роган і Гондор, однак усі битви, крім при Бродах Ізену Осгіліатської, були ними програні.

Орки — Карлики[ред.ред. код]

Малорослі орки (Урук — Хайї називали їх недомірками і «снагами», що означає раби) з брунатною шкірою були мешканцями Мордору. Вони використовувались як нюхачі й слідопити. В рядах цих орків Фродо та Сем, одягнені в орківські обладунки, були змушені йти по рівнині Горгорат й завдяки щасливій випадковості (зіштовхнення загонів карликів і урук — хайїв під перевалом Айсенмаут) змогли втекти.

Напіворки Сарумана[ред.ред. код]

Істоти що були створені Саруманом, який схрестив орків з людьми із племені дунгарців. Ці істоти були досить жорстокими і хитрими. Вони брали активну участь в окупації Ширу і їхні банди було розгромлено в битві при Байуотері (3 листопада 3019 р. Т. Е. або 1419 р. Л. Ш.).

Окремі орки з «Гобіта» і «Володаря Перснів»[ред.ред. код]

Азог — вождь орків Морії, що у 2790 р. Т. Е. убив короля гномів Трора, який прийшов у дім своїх предків. На відрубаній голові короля він викарбував напис свого імені, а тіло згодував стерв' ятникам. Свідком цього став супутник Трора гном Нар, якому Азог кинув гаманець з мідяками. Наслідком цього стала війна гномів і орків (2793—2799 рр. Т. Е.), що завершилась кровопролитною для обох сторін битвою в долині Азанулбізар (2799 р. Т. Е.). Азог переміг у поєдинку короля Залізних Пагорбів Наіна ІІ, але був убитий його сином Даіним, згодом відомим як Даін ІІ Залізний Чобіт. У пащу відрубаної голови Азога вклали гаманець з мідяками, який він кинув Нарові.

Больг — син Азога. Командував гвардією, що прийшла в долину Дейла за скарбами дракона Смауга. Загинув у Битві П' яти Армій (2941).

Верховний Гоблін та його наступник — ватажок печерного Міста Гоблінів. Вів допит упійманих гномів Торіна. Був убитий Гендальфом, що уник лап гоблінів. Його наступник приймав участь у поході Больга і був убитий в битві П' яти Армій (2941).

Гольфімбул — ватажок орди гоблінів з гори Грам, що вдерлись у Північну Четь і були розбиті ополченням Ширу на чолі з сином тана Ізумбраса ІІІ Бандобрасом Туком на прізвисько Бичачий Рев. Бандобрас зніс мечем голову Гольфімбула і та, відлетівши в бік, впала у кролячу нору. На честь цієї події гобіти вигадали гру в гольф.

Горбаг — командир загону моргульських орків у фортеці Кіріт — Унгол, що влаштували сутичку з мордорськими орками Шаграта за міфрілову кольчугу Фродо. Убитий Шагратом.

Грішнак — командир загону уруків Барад -Дура, надісланий Сауроном для пошуку Персня. Приєднався до урук -хайїв Ізенгарда на рівнинах Рогану. Намагався умовити Углука переправитись через Андуїн і йти до Мордору. Отримавши відмову, спочатку залишає ізенгардців, але згодом повертається. Під час розмови з Грішнаком Піппін та Меррі переконують його що саме вони мають Перстень (при цьому Піппін видає звуки «Голлум», «Голлум», як Смеагол при допиті якого орк був присутній). Коли орків наздогнали рогірими Грішнак відводить Меррі та Піппіна до узлісся Фангорну щоб обшукати їх і вбити. Однак, там він був смертельно поранений списом рогірима, а гобітам вдалося втекти до лісу.

Лагдуф — учасник загону Шаграта вбитий у сутичці з моргульськими орками.

Маухур — урук — хай Ізенгарда, начальник загону мародерів, що грабували роганські поселення у Вестфолді. Загін Маухура послали через ліс Фангорн на допомогу Углукові, чий загін було оточено рогіримами. Коли загін Маухура атакував, деякі з рогіримів поїхали їм на зустріч, інші ж зімкнули кільце довкола табору Углука. Полоненні Углука Меррі та Піппін, опинившись поза кільцем оточення і змогли втекти до лісу Фангорн.

У фільмі «Дві Вежі» Маухур з самого початку біжить до Ізенгарда разом з загоном Углука. Він та всі інші орки були вбиті у сутичці з рогіримами.

Музгаш — учасник загону Шаграта вбитий у сутичці з моргульськими орками.

Радбуг — орк (напевно з загону моргульських уруків у фортеці Кіріт — Унгол), учасник сутички між моргульськими та мордорськими уруками. Був убитий Шагратом, який перед цим виколов йому очі.

Снага — прізвисько орка з загону Шаграта, якого своєю тінню з мечем налякав Сем.

Углук — командир загону урук — хайїв Ізенгарда, що взяли в полон Меррі Брендібака та Перегріна Тука і вбили Боромира. Убитий рогіримами разом з усім його загоном неподалік від лісу Фангорн.

Уртхак — орк упійманий павучихою Шелоб і обплутаний павутиною. Був знайдений сородичами, але ті не стали його звільняти, оскільки Саурон заборонив їм чіпати здобич Шелоб.

Шаграт — комендант фортеці Кіріт — Унгол, командир загону що знайшов непритомного Фродо вжаленого Шелоб і відволік його до фортеці. Через міфрілову кольчугу Фродо між моргульськими й мордорськими уруками зчинилась сутичка в якій майже весь гарнізон фортеці було перебито, а Шаграта було поранено. Далі його відвезли у Барад — Дур. Дізнавшись про те що сталось у фортеці, Саурон убив Шаграта.

Мова й культура орків[ред.ред. код]

Якщо в добу Моргота орки й мали власну мову, то у пізніші часи вони її забули зовсім. У Другу Епоху Саурон вигадав Чорну Говірку як універсальну мову всіх своїх рабів. Проте після Війни Останнього Союзу вона також була забута, хоч орки лишили багато слів з неї (наприклад «гхаш» — вогонь). У Третю Епоху більшість орків послуговувались мовою Вестрон, створюючи різноманітні діалекти, кожен з яких був зрозумілим лише у тій орді, в якій ним говорили. Всі вони без винятку складали варварські жаргони повні проклять та лайки.

Культура орків знаходилась на дуже низькому рівні. До її виявів належать примітивні пісеньки гоблінів з повісті «Гобіт» та скабрезні малюнки й руни на оскверненій статуї короля в Ітілієні.

Примітки[ред.ред. код]

  1. J.R.R. Tolkien. History of Middle-Earth. Volume XI. War of The Jewels. p.389-91.
  2. Толкин, Дж. Р. Р. (2010- е гг.). Письма - Письмо № 071 к Кристоферу Толкину от 25 мая 1944 г.. Рredanie. ru (рос.). 
  3. Толкін Дж. «Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори» Переклад з англійської: Олександр Мокровольський; Мал. М. С. Біломлинського. — Київ: Веселка, 1985 рік, 303 с (66-68 с.)
  4. За что боролись орки Л/ДНР? - Восточный Репортер.. http: // v - reporter. com. ua. 
  5. Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008. — с.39
  6. Толкін, Джон Рональд Руел. Сильмариліон/Перекл. з англ. Катерина Оніщук. — Львів: Астролябія, 2008. — с.39
  7. Толкін, Дж. Р. Р. (2008.). Сильмариліон - Розділ 24. Про морську подорож Еаренділа та Війну Гніву (укр.). Львів: "Астролябія. с. 262. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5.