Годинникарство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Німецький годинникар, Франкфурт-на-Майні, 1568 рік

Годинникарство — дисципліна з вивчення механічних пристроїв для вимірювання часу, їхньої розробки, виготовлення і тестування.

Історично, галузь мистецького ремесла з виготовлення годинників як предметів розкоші, що існувала від XIV до першої половини XIX сторіччя, коли почалося масове виробництво годинників[1]. Провідні майстри-годинникарі того часу були добре обізнані в багатьох царинах людських знань: металургії, металообробці, теслярстві та інших. Головними центрами годинникарства в Європі були Франція, Швейцарія, Німеччина, Італія, Англія[1]. В Україні осередком мистецького виробництва годинників був Львів[1].

Сучасні майстри-годинникарі спеціалізуються на знанні електроніки, металообробці та матеріалознавстві[2]. Часто вони спеціалізуються лише на виконанні однієї, чітко визначеної операції на виробництві. Наприклад, анодування поверхні металу до вибраного кольору[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Годинникарство // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — К. : Тека, 2006.
  2. а б (пол.) Kazimierz Adel Poradnik zegarmistrza. Warszawa: 1959, s. 7-11.