Годованець Микита Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микита Павлович Годованець
Годованець Микита Павлович.jpg
Народження 14 (26) вересня 1893(1893-09-26)
  Вікнина
Смерть 27 липня 1974(1974-07-27) (80 років)
  Кам'янець-Подільський
Громадянство Російська імперія, УНР, СССР
Рід діяльності байкар
Нагороди та премії
Орден «Знак Пошани»

Мики́та Па́влович Годόванець (*14 (26) вересня 1893(18930926), Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області — †27 липня 1974, Кам'янець-Подільський) — український поет-байкар, жертва комуністичного терору. Двоюрідний дядько поета Розстріляного Відродження Панька Педи.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Микита Годованець (зліва) та поет Кесар Андрійчук. Кінець 1920-х років

Народився в селянській сім'ї. 1906 року закінчив Степашанську вчительську школу. Навчався на дворічних курсах підготовки до університету. Вчителював у церковнопарафіяльних школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. У 1914–1918 роках перебував на військовій службі.

Місяць (від 28 жовтня 1920 року) був вільним слухачем історико-філологічного факультету Кам'янець-Подільського державного українського університету.

Учителював (у 1919–1920 роках — у Голосківській початковій школі), працював у редакціях газет «Червоний край» (Вінниця), «Радянська Волинь» (Житомир).

31 січня 1937 року незаконно заарештовано в Києві. Ухвалою особливої наради при НКВС від 13 червня 1937 року вислано на Середню Колиму, де пробув до 1947 року. Тільки 1954 року офіційно дозволено поселитися в Кам'янці-Подільському.

Реабілітовано 11 вересня 1957 року.

Нагороди: орден Знак Пошани (1973).

Пам'ять[ред.ред. код]

Микита Годованець із сином Анатолієм і дружиною Серафимою Миколаївною

25 вересня 1975 року в Кам'янеці-Подільському іменем Годованця названо одну з вулиць Нового плану (раніше Садова).

24 вересня 1983 року в Кам'янець-Подільській середній школі № 16 урочисто відкрито музей Годованця. Матеріали для музею, зокрема, надали рідні байкаря — дружина Серафима Годованець, син Анатолій Годованець. Червону стрічку перерізали, зокрема, письменники Іван Сочивець, Полікарп Шабатин.

25 вересня 1983 року в Кам'янці-Подільському на будинку, в якому в 1959–1974 роках жив і працював Микита Годованець, урочисто відкрито меморіальну дошку. Автор пам'ятного знака — народний художник України Еммануїл Мисько, який приїхав зі Львова до Кам'янця-Подільського на ювілейні торжества.

Образ Микити Годованця змальовано в повісті «За Колимою сонце сходить» (1994) і романі «Довга дорога вночі» (1998) українського письменника Мар'яна Красуцького.

11 грудня 2008 року в приміщені картинної галереї Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника відкрито меморіальну кімнату байкаря.

Збірки[ред.ред. код]

Годованець Конвалії і лопухи.jpg
Slovo pro bajku.jpg
  • «Незаможник Клим» (1927).
  • «До добробуту й культури…» (1928).
  • «Парася на парастасі» (1929).
  • «Будяки», «Довгоносики», «У колектив!» (1930).
  • «Трактор і Рало» (1931).
  • «Байки» (1932).
  • «Байки» (1957).
  • «Осел на хаті» (1958).
  • «Байки» (1960).
  • «Заяча математика» (1961).
  • «Вужі під яслами», «Байки» (1963).
  • «Ріка Мудрості. Байки за Езопом» (1964).
  • «Веселий педант» (1965).
  • «Конвалія і Лопухи» (1966).
  • «Афоризми сатирика», «Талановита Тріска», «Байки за Леонардо да Вінчі, Федром, Бабрієм» (1967).
  • «Байки» (т. 1—2, 1968).
  • «Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах М. Годованця», «Байки і фрашки» (1973).
  • «Байки» (1987).

Російські переклади[ред.ред. код]

  • «Соловей в курятнике» (1960).
  • «Медвежьи танцы» (1967).

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]