Годовиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Годовиця
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Пустомитівський район
Рада/громада Годовицько-Басівська сільська рада
Код КОАТУУ 4623682001
Основні дані
Засноване 1371
Населення 877
Площа 3,2 км²
Густота населення 274,06 осіб/км²
Поштовий індекс 81117[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°45′51″ пн. ш. 23°55′09″ сх. д. / 49.76417° пн. ш. 23.91917° сх. д. / 49.76417; 23.91917Координати: 49°45′51″ пн. ш. 23°55′09″ сх. д. / 49.76417° пн. ш. 23.91917° сх. д. / 49.76417; 23.91917
Середня висота
над рівнем моря
297 м
Водойми р. Щирка
Відстань до
обласного центру
13 км
Відстань до
районного центру
6 км
Найближча залізнична станція Оброшин
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 81117, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Годовиця, вул. Тараса Шевченка, 2, тел. 2-97-73
Сільський голова Хмиз Василь Тадейович

[2]

Карта
Годовиця is located in Україна
Годовиця
Годовиця
Годовиця is located in Львівська область
Годовиця
Годовиця

CMNS: Годовиця на Вікісховищі

Годо́виця — село в Україні, у Пустомитівському районі Львівської області. Відстань до обласного центру становить 13 км, що проходить автошляхом обласного значення; до райцентру становить 6 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчих залізничних станцій Глинна-Наварія становить 5 км та Оброшин становить 3 км.

Село є центром Годовицько-Басівської сільської ради, до котрої входять села Годовиця, Басівка[3]. Населення становить 877 осіб.

Населення[ред.ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало лише 877 осіб[4]:

Мовний склад населення села, станом на 2001 р.[5]
Мова Число ос. Відсоток
українська 872 99,43
російська 3 0,34
польська 2 0,23

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про село Годовицю датується 1371 роком — це тоді Ян Кміта (представник роду Кмітів гербу Шренява[6]), староста руський, передав село Годовицю костелу святого Яна, що знаходився у передмісті Львова, та монастирю святого Василія у Львові, для порятунку душі колишнього власника села Петра. Акт, де зафіксовано цю подію, видано у Львові на ранок 11 листопада 1371 року. В акті вказується, що село передається деканату святого Яна у Львові. Після смерті останнього декана Яна Крупського, рішенням Апостольського нунція Й. Ф. Коммендоні від 16 листопада 1564 року, село вийшло з під управління святоянівських деканів та перейшло до Львівській єпархії. Цей акт був надрукований також у додатку до «Gazety Lwowskiej» № 9 за 1858 рік та в «Aktach ziemskich i grodzkich» том 2, 4-5 с.

У 1421 році польський король Владислав II Ягайло актом, виданим в Нєполоміцах, перевів село Годовиця з руського та польського права на німецьке. Точно невідомо, коли в селі була утворена римо-католицька парафія, але припускають, що це було близько 1498 року. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується спустошений млин і 3 лани (близько 75 га) оброблюваної землі[7]. У XIX столітті, крім самої Годовиці, до складу римо-католицької парафії також входили Басівка, Малечковичі і Пустомити, в міжвоєнний період лише Басівка. Також у селі була греко-католицька громада, яка належала парафії церкви святого Димитрія в Наварії[8], Оброшинського деканату[9], пізніше Городоцького деканату Львівського протопресвітерату.

Перша школа в Годовиці з'явилася у 1846 році.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Парафіяльний костел Усіх Святих[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Не зважаючи на те, що про первинний костел у Годовиці, та інші споруди, збудовані до першої половини XVIII ст. залишилося не так уже й багато відомостей. Відомо, що у першій половині XVI ст. на тому самому місці, де знаходиться нині костел, був дерев'яний храм. Ці дані випливають із опису розміщення ставу, про використання якого сперечалися тодішній годовицький парох о. Якуб та львівський декан о. Ян Крупський.

У 1618-1621 рр. латинський костел як у Годовиці, так і у сусідньому селі Наварія були розібрані. Причиною був їхній аварійний стан, спричинений сильним понівеченням та руйнуванням від частих татарських набігів. Вже у 1631 р. храм в Годовиці було відбудовано та освячено львівським вікарієм Єжи Ґєдзіньським лише у 1685 році.

В протоколі генеральної візитації Львівської єпархії за 1716—1725 рр. цей костел був описаний, як «проста кам'яна будова» (лат. : «ex lapidibus simplicis structura»), його головний вівтар — як мистецька скульптура (лат. : «arte sculptoria factum»), освячений в ім'я Усіх Святих. Два бічних вівтарі храму були освячені в ім'я Діви Марії та святої Анни — це були належним чином намальовані образи (лат. : «imagines decenter pictae»), а четвертий вівтар був освячений в ім'я святого Миколая — як твір коштовний, красивий (лат. : «arte arcaria honestum»). Решта інвентарю храму було дуже бідне, при костелі не було шпиталю, та навіть не діяло жодне братство. Тодішнім ксьондзом був Фабіан Мачковіч. Єдиним що збереглося від цієї споруди, є невеликий кам'яний картуш, який і зараз увінчує храм.

Тоді ж само повстало питання будівництва нового мурованого храму. За організацію робіт узявся львівський канонік та архидиякон Стефан Мікульський, який і виступив головним меценатом, спонсором будівництва нового мурованого парафіяльного костелу. Саме Мікульським був обраний проект Бернарда Меретина, творця собору святого Юра у Львові, що був одним із найвизначніших зодчих свого часу. Авторство Меретина підтверджене його підписом на задній стороні однієї із різьб амвону. Будівництво костела тривало довгих сім років (1751-1758 рр.). Праця над внутрішнім та зовнішнім декором святині тривала ще у 1760-х рр.. Розписом інтер'єрів займався відомий художник Алєксандер Роліньський, автором різьбленого декору є геніальний скульптор Йоган Георг Пінзель в співпраці з Матвієм Полейовським. Костел було освячено у 1774 р..

Храм декілька разів перебував на реставрації. У 1926-1927 рр. був відновлений головний вівтар, а в 19291931 рр. відновлено внутрішні розписи, частково за рахунок субсидії Воєводського уряду у Львові. Також було проведено електрифікацію святині.

У 1932 р. костел «як характерний тип архітектури XVIII ст. з рококовими мальованими зображеннями в інтер'єрі, розташованою поруч дзвіницею та дровітнею», офіційно був визнаний пам'яткою.

У квітні 1946 р., останній голова годовицької парафії о. Ярослав Хоміцький із більшістю вірян покинули парафію та виїхали до Польщі. Більшість храмового майна вивезено до Сілезії. Окремі реліквії нині зберігаються в латинських храмах Вроцлава — святого Августина, Божого Тіла та святої Ядвіґи (Вроцлав-Швіняри).

В перші роки радянської окупації Західної України, костел використовувався, як господарська споруда, а у 1961 р. був остаточно замкнений. Усі витвори мистецтва, які ще зберігалися у храмі та мали певну історичну цінність, у 1965 р. були перевезені до Львівської картинної галереї, та поміщені в одному з її відділів — Олеському замку. У 1974 р. в костелі сталася пожежа, внаслідок чого вигорів весь дах та невдовзі завалився. Таким чином було втрачено цінні розписи XVIII ст.[10],[11]

На сьогодні стан безцінного храму жалюгідний. Він є суцільною руїною без даху, склепінь. Хоча територія навколо костелу прибрана та впорядкована. Громада Годовиці хоче реставрувати храм. Голова сільської ради, розраховує на співпрацю з польською стороною щодо проведення реставраційних робіт у святині.

Опис храму[ред.ред. код]

Костел знаходиться на березі ставу. Святиня орієнтована на північний-захід. Вівтар орієнтований на захід. Споруда мурована, цегляна, хрестоподібна в плані, розміщена на кам'яному п'єдисталі. Стіни поштукатурені. Храм характеризується скороченим трансептом, притвором тарозміщеним по осі апсиди приміщенням. Колись центральний об'єм завершувався сигнатуркою. Завдяки заокругленим тазрізаним кутам — зовнішній контур плану має пластичні риси. Щодо зовнішнього архітектурного декору, то в будівництві храму Меретин на головному фасаді використав подвійні пілястри коринфського ордеру. Притвор завершується трикутним фронтоном та аттиком у вигляді балюстради. Головний бароковий фронтон прикрашений декоративними вазами. Стіни бокових фасадів розчленовані лізинамина дзеркала. Навпроти фасаду костелу є дзвіниця, яка є мурованою в формібрамки.

Понад головним вівтарем зображення Бога Отця в хмарах і двох ангелів. Обабіч вікон погруддя святих в овальних медальйонах (можна виокремити св. Климента, Яна Непомуцена, Йосифа, Францішека, Юду Тадея, Марселіна, Феодула, Станіслава Костку)). На вівтарях у трансепті, в профільованих порожнинах уміщено стінописи, які заміняють вівтарні образи: Непорочне Зачаття і Благовіщеня (ліворуч) та Всі святі й Св. Миколай (праворуч). Основне ж скульптурне оздоблення належало Йоганну Георгу Пінзелю та вважається найбільшим досягненням львівської школи барокової скульптури.

Оригінальний головний вівтар у стилі рококо був увінчаний скульптурою Розп'ятого Ісуса й оточений з боків фігурами двох янголів, Божої Матері та Яна Євангеліста. Перед вівтарем з боків було встановлено на окремих консолях скульптурні групи на біблійні сюжети — «Жертвоприношення Авраама» та «Самсон з левом», які тепер знаходяться у львівському Музеї сакральної барокової скульптури Пінзеля.

Годовицький костел є першою і найдосконалішою роботою Меретина, з цілого ряду подібних костелів (костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Бучачі, костел Воздвиження Чесного Хреста у Берездівцях, Лопатині, костел святого Михайла у Раві-Руській, Коломиї, Буську)[12].

Чудотворний образ Матері Божої Утіхи[ред.ред. код]

У XIX ст. Годовиця стала відомим відпустовим місцем та перетворилася на паломницький центр. 1852 р. зародився культ поклоніння іконі Утіхи Матері Божої. Це була акварельна копія образу Марії з Немовлям з придорожньої каплиці в Моравії (яка стояла між містами Вевері та Рижовіст). Ікона потрапила у 1798 році до сусіднього села Басівка, а у 1839 р. — до родини Рончковських з Годовиці, де й зберігалася. З часом ікона сильно потемніла, і її власники вирішили замінити її на іншу, але 25 січня 1852 р. Рончковський раптом помітив, що образ сам відновився і тепер виблискує яскравими кольорами. Після того, як спеціальна комісія, прислана зі Львова архієпископом Лукашем Баранецьким, визнала, що це не є фальсифікацією. У 1856 р. чудотворний образ був перенесений до костелу та урочисто встановлений в оновленому вівтарі Непорочного Зачаття Божої Матері, в лівому рамені трансепту. Наступного року в трансепті були виготовлені дерев'яні вівтарні структури та, мабуть, і неорококові шати образу.

У 1934 році Львівський архієпископ РКЦ Болеслав Твардовський урочисто коронував ікону єпископськими коронами. Після Другої світової війни, рятуючи від більшовицько-атеїстичної загрози, ікону було перевезено до Польщі, де вона й зараз зберігається в костелі святого Августина у Вроцлаві[13].


Відомі люди[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

  • Стефан Беган — тренер, родоначальник лижних гонок на Пустомитівщині[14],[15].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район
  2. с. Годовиця
  3. Адміністративний поділ
  4. Населення населених пунктів Львівської області за даними перепису 2001 року
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область
  6. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 190—191. (пол.)
  7. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 154 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  8. Шематизмъ Всего Клира греко-католицкой митрополичой архіепархіи Львовской на рокъ 1910… с. 143—144
  9. Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1832… s.30
  10. Україна, Львівська область, Пустомитівський район. Годовиця, Басівка: сайт громади
  11. Годовицький костел. Чому велику святиню перетворили на великий сором?
  12. Годовиця
  13. Д. О. Свідник. Наварія і Годовиця
  14. Життя, присвячене спорту
  15. Пам'яті Стефана Бегана

Джерела[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П. Т. Тронько (голова) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.
  • Тимчишин Я., Савка М., Тимошенко П. Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис. — Львів : Каменяр, 1967. — 384 с.
  • Чорновол І. П. Історія адміністративного поділу як напрямок регіональної історії. На прикладі Пустомитівського району (1782—2004).
  • Шематизмъ Всего Клира греко-католицкой митрополичой архіепархіи Львовской на рокъ 1910. — Львовъ—Жовква : Накладомъ Архіепархіяльного Клира. Печатня оо. Василіянъ, 1910. — 500 с.
  • Hodowica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.) — S. 88. (пол.)
  • Kuropatnicki E. A. Geografia albo dokladne opisanie Krolestw Galicyi i Lodomeryi. — Lwow : 1858. — 166 s. (пол.)
  • Schematismus Universi Venerabilis archidioeceseos metropolitanae graeco catholicae Leopoliensis pro anni domini 1832. — Leopoli : impressum in typographia Petri Piller, 1832. — 410 s. (лат.), (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.