Голамхосейн Саеді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голамхосейн Саеді
Народився 4 січня 1936(1936-01-04)
Тебриз, Іран
Помер 23 листопада 1985(1985-11-23) (49 років)
Париж[1]
Поховання Пер-Лашез
Країна  Імперська Держава Іран
Діяльність письменник, психіатр, прозаїк-романіст, сценарист, драматург
Alma mater Тебрізький університетd
Знання мов перська і азербайджанська
Жанр оповідання

Голамхосе́йн Саеді́ (перс. غلامحسین ساعدی‎, також транслітерується як Ґуламхусайн Саїді, псевдлнім Гохар Морад; *15 січня 1936(19360115), Тебриз, Іран — 23 листопада 1985, Париж, Франція)[2] — видний іранський драматург, письменник, сценарист, культуролог, перекладач, лікар і громадський діяч ХХ століття.

Драматургії і прозі Саеді притаманні соціальна насиченість і критична спрямованість. [3]

Аж до самої смерті в Парижі внаслідок депресії та пов'язаного з нею алкоголізму залишався одним із найвидатніших і найплідніших іранських письменників та інтелектуалів світового рівня.

З життєпису[ред. | ред. код]

Дитячі і юнацькі роки[ред. | ред. код]

Саеді народився 1936 року в Тебризі, культурному та економічному осередку північно-західного іранського регіону Азербайджан у родині Тайєбе та Алі Асгар Саеді. Його батько, який належав до клану Саед ол-Мамалек, був на держслужбі в урядовій адміністрації. Сім'я жила відносно бідно. Його старша сестра померла, коли їй було 11 місяців, і він ріс з молодшими братом і сестрою.

У 1941 році, після вторгнення Радянського Союзу в Тебриз, він разом із сім'єю втік на село. Там Саеді захопився культурою сільського Ірану. У дитинстві він був завзятим читачем, особливо захоплювався творами Чехова. Саме в ті дні, писав він через багато років, у нього «раптом відкрились очі».[4]

У 1942 році Саеді почав відвідувати початкову школу в школі Бадр.

У 1945 році його рідна область стала автономною соціалістичною республікою. Хоча сепаратистська держава проіснувала лише рік, вона тимчасово запровадила азербайджанську як офіційну мову, крім того, що надихнула молодого Саеді.

У 1948 році почав здобувати середню освіту в школі Мансур, однак згодом перейшов до школи Хекмат.

У 1949 році Г. Саеді приєднався до молодіжної організації забороненої сепаратистської партії, Демократичної партії Азербайджану. Крім підбурювання селян проти великих землевласників, він допомагав редагувати три журнали: Faryad, So'ud і Javanan-e Azarbayjan.

У 1953 році, після операції «Аякс», державного перевороту ЦРУ проти демократично обраного прем'єр-міністра Мохаммада Мосаддика, він і його молодший брат були заарештовані та ув'язнені у тюрмі Шахрбані в Тебризі. Хоча він більше не симпатизував комуністичній Народній партії Ірану, свою критичну соціально-політичну та літературну діяльність продовжив.

У 1954 році нарешті закінчив середню школу, і того ж року вступив до медичного факультету Тебризського університету (сьогодні медичний факультет є незалежним Тебризьким медичним університетом).

Хоча Саеді почав писати ще в дитинстві, свої перші оповідання опублікував вже на початку 1950-х років. Протягом десятиліття були надруковані чимало його оповідань і перша п'єса Leylaj'ha (1957), причому остання, як і решта творів автора під жіночим псевдонімом Гохар Морад (також вимовляється Гоухар Мурад).

Роки зрілості на батьківщині[ред. | ред. код]

Після закінчення навчання в Тебризькому університеті 1961 року захистом дисертації на тему «Суспільні причини психоневрозу в Азербайджані» (Alal-e Ejtema'yi-ye Psiku-nuruz'ha dar Azarbayjan, Саеді проходив строкову військову службу як лікар у Салтанатабадському гарнізоні в Тегерані.

У 1962 році він вступив до Тегеранського університету (сьогодні його медична школа є незалежним Тегеранським університетом медичних наук ), щоб здобути медичну спеціалізацію в галузі психіатрії, одночасно завершуючи медичну ординатуру в лікарні Рузбе.

Власне після переїзду до Тегерана у 1960-х роках, коли Саеді та його брат Акбар заснували медичну клініку в бідній південній частині міста, він ввійшов у коло літературної інтелігенції Ірану. Крім того, що він жив з Ахмадом Шамлу, відомим ліричним поетом, він потоваришував з Джалалом Але Ахмадом, Сіміном Данешваром, Парвізом Нател-Ханларі, Джамалом Мірсадегі, Міною Ассаді тощо. Також він подорожував південним Іраном, зокрема районами узбережжя Перської затоки й писав етнографічну літературу про подорожі.

У 1960-х роках свободу слова в Ірані почали придушувати. У 1966 році Саеді та інші інтелектуали протестували проти політики Міністерства культури та мистецтва, яка змушувала всіх видавців шукати державного дозволу на друк літератури. У 1968 році, після того, як їхні протести не увінчалися успіхом, Саеді та інші письменники створили «Асоціацію іранських письменників» (Kanun-e Nevisandegan-e Iran). Хоча його твори відтепер цензурувалися, Саеді продовжували публікуватися. Крім драм, оповідань, романів і сценаріїв, Саеді брав участь у виданні літературних журналів, наукових журналів, а також опублікував з півтора десятка перекладів європейської психологічної та медичної літератури.

У 1973 році Саеді навіть став редактором щоквартального літературного часопису Alefba. Однак у наступному (1974) році уряд Пахлаві заборонив журнал, а САВАК заарештував та катував письменника. Схильний до суїцидальних думок, Саеді поринув у депресію відразу після його ув'язнення в одіозній в'язниці Евін у Тегерані, що тривало майже рік.

Наприкінці 1970-х - на початку 1980-х Саеді робив останні спроби просувати демократію в Ірані. У 1977 році він брав участь у заході «Десять ночей поезії» (Dah Shab-e Sher) в Тегерані, організованому Асоціацією іранських письменників у співпраці з Goethe-Institut.[5] Міжнародний комітет свободи публікацій Асоціації американських видавців запросив Саеді до Нью-Йорка, де він виступив, зустрівся і поспілкувався з американським драматургом Артуром Міллером. Після революції він приєднався до Національно-демократичного фронту, ліберальної лівої партії, заснованої (на честь Мосаддека) на противагу ісламістському правому крилу на чолі з аятоллою Хомейні.

На еміграції, смерть[ред. | ред. код]

Могила Саеді на Пер-Лашез.

Після заснування теократичної ісламської республіки та страти свого друга, драматурга Саїда Солтанпура, Саеді втік до Франції через Пакистан.

У 1982 році в Парижі він заснував Асоціацію іранських письменників у вигнанні та відновив журнал Alefba. Крім того, він став співзасновником «Товариства іранського театру» (Anjoman-e Te'atr-e Iran) і написав ще 2і п'єси на додачу до кількох есеїв.

Хоча це й не спинило його літературної діяльності, муки вигнання загострили депресію Саеді та алкоголізм. У 1985 році, після багатьох років пияцтва, у Саеді діагностували цироз печінки. Він продовжував пити, поки не потрапив до паризького госпіталю Св. Антуана 2 листопада 1985 року. 23 листопада він помер разом із дружиною та батьком. Кілька днів потому його поховали на цвинтарі Пер-Лашез біля могили Садека Гедаята - меморіал влаштувавла Асоціація іранських письменників у вигнанні.

З творчості[ред. | ред. код]

Голамхосейн Саеді був відомим перським лікарем і письменником, який зробив великий внесок у перську літературу своєю реалістичною точкою зору. Переконання та політичні погляди автора, за які він відсидів кілька місяців у в'язниці, не лишались сталими, а зазнавали змін упродовж його життя. Зображуючи жахливі соціальні картини тогочасного іранського суспільства, Саеді розпочав новий шлях реалізму в перській літературі. Він присвятив себе письменництву, наслідуючи інших авторів свого часу та їхні стилі. Відчуваючи сильний вплив Садега Хедаята, він навіть намагався покінчити життя самогубством.

Автор понад 40 книжок, у яких проявився творчий талант драматурга (під псевдонімом Гохар Морад або Гоухар Мурад, згідно з арабською транслітерацією), новеліста, романіста, сценариста, а також культуролога, літературного критика, тревелрайтера та етнографа.[6]

Чимало хто з дослідників вважає його сценарій фільму «Корова» (Gāv)[7] (режисура Даріуша Мехрджуї) 1969 року magnum opus Саеді, оскільки він започаткував «нову хвилю» іранського кіно.

Після революції 1979 року та його неминучої еміграції Г. Саеді залишався важливим діячем перської літератури й культури, навіть попри статус вигнанця.

Твори письменника перекладені на низку мов, зокрема англійською, російською тощо.

Бібліографія[ред. | ред. код]

П'єси

  • Leylaj'ha (1957)
  • Qased'ha (1957)
  • Shaban Faribak (1957)
  • Karbafak'ha dar Sangar (1960)
  • Bamha va Zir-e Bamha (1961)
  • Kalat-e Gol (1961)
  • Arusi (1962)
  • Shahadat (1962)
  • Faqir (1963)
  • Ziyafat, Faqir (1963)
  • Az Pa Niyoftadeha (1963)
  • Dah Lal-bazi (1963)
  • Entezar (1964)
  • Khaneha-ra Kharab Konid (1964)
  • Behtarin Baba-ye Donya (1965)
  • Chub be-dast'ha-ye Varazil (1965)
  • Panj Nemayeshnameh az Enqelab-e Mashrutiyat (1966)
  • A-ye bi Kolah, A-ye ba Kolah (1967)
  • Khane-ye Roshani (1967)
  • Dikte va Zaviye (1968)
  • Parvar Bandan (1969)
  • Ma Nemishenavim (1970)
  • Vay bar Maghlub (1970)
  • Janeshin (1970)
  • Chesm dar barabar-e Chesm (1971)
  • Aqebat-e Qalam-Farsayi (1975)
  • Ruh-e Chah (1978)
  • Mah-e Asal (1978)
  • Ghambad (1983)
  • Do Nemayeshnameh (1986)
  • Khayyat-e Afsun Shodeh (1988)
  • Mar dar Mabad (1993)
  • Lal-baziha (?)

Оповідання і романи

  • Aftab Mahtab (1955)
  • Morgh-e Anjir (1956)
  • Khaneha-ye Shahr-e Rey (1957)
  • Khane-ye Barf (1959)
  • Shabneshini ba Shokuh (1960)
  • Geda (1962)
  • Qodrat-e Taze (1962)
  • Do Baradar (1962)
  • Raz (1963)
  • Azadaran-e Bayal (1964)
  • Dandil (1966)
  • Shafa-ye Ajel (1966)
  • Vahemeha-ye bi Nam va Neshan (1967)
  • Gomshode-ye lab-e Darya (1967)
  • Mahdi-ye Digar (1967)
  • Tars va Larz (1968)
  • Tup (1969)
  • Maqtal (1970)
  • Gur va Gahvareh (1973)
  • Bazi Tamam Shod (1974)
  • Madkhali bar yek Dastan-e Boland (1977)
  • Vagon-e Siyah (1979)
  • Dar Aghaz-e Sofreh (1980)
  • Ey-vay To Ham? (1981)
  • Ashoftehal-e Bidarbakht (1981)
  • Jarukesh-e Saqf-e Aseman (1981)
  • Sejane (1982)
  • Dar Sarache-ye Dabbaghan (1983)
  • Kelas-e Dars (1983)
  • Agar Mara Bezanand (1983)
  • Mir-e Mohanna (1986)
  • Shanbe Shoru Shod (1986)
  • Dastan-e Esma'il (1986)
  • Mehmani (1988)
  • Sandvich (1989)
  • Sedakhune (1990)
  • Padgan-e Khakestari (1990)
  • Gharibe dar Shahr (1990)
  • Maqtal (1993)
  • Tatar-e Khandan (1994)
  • Ashghalduni (?)

Сценарії

  • Fasl-e Gostakhi (1969)
  • Gav (1969)
  • Afiyatgah (1988)

Дитячі книги

  • Kaleybar (1970)
  • Marand (1970)
  • Kalat-e Nan (1976)
  • Kalat-e Kar (1978)
  • Yeki Yekdane (1983)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Freebase Data Dumps — Google.
  2. ↑ 13-й день 1314 – 2-й день 1364.
  3. ↑ Левковская Р. За нарядным фасадом (предисловие) / Совпеменная иранская новелла. 60-70-е годы. Сборник. Пер. с перс., М.: «Прогресс», 1979, 379 с. — С. 7 (рос.)
  4. ↑ Yad Nameh-ye Doktor Gholamhoseyn Sa'edi (Hamburg: Sonboleh, 1996), 49.
  5. ↑ Gölz, Olmo. "Dah Šab – Zehn Literaturabende in Teheran 1977: Der Kampf um das Monopol literarischer Legitimität." Die Welt des Islams 55, 1 (2015), 83–111.
  6. ↑ Sa'edi, Gholamhoseyn. "Interview: Whose theatre?" Index on Censorship (14.4, 1985), p. 32.
  7. ↑ The story underlying Gāv is the story number four in Sā'edi's book Azā'dārān-e Bayal (عزاداران بَیَل – The Mourners of Bayal) which consists of eight short related stories. See: Azā'dārān-e Bayal, 1st edition, 245 p. (Enteshārāt-e Níl [Níl Press], Tehran, 1965). Azā'dārān-e Bayal, 6th edition, 259 p. (Nashr-e Ghatreh [Ghatreh Publications], Tehran, 1998). ISBN 964-5958-92-X

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

  • Dastgheyb, Abd al-'Ali. Naqd-e Asar-e Gholamhoseyn Sa'edi. Tehran: Entesharat-e Chapar, 1978.
  • Entezari, Mahyar. "Azadaran-e Bayal." Encyclopaedia Iranica, 2011, available online at http://www.iranicaonline.org/articles/azadaran-e-bayal.
  • Farrokh, Faridoun & Houra Yavari. "Gholamhosayn Sa'edi." Encyclopaedia Iranica, 2012, available online at http://www.iranicaonline.org/articles/saedi-gholam-hosayn
  • Floor, Willem. The History of Theater in Iran. Washington, DC: Mage Publishers, 2005.
  • Ghanoonparvar, M.R. (1996). Drama. Encyclopaedia Iranica. Процитовано 28 січня 2021.
  • ―――――. "Persian Plays and the Iranian Theater." In Colors of Enchantment: Theater, Dance, Music, and the Visual Arts of the Middle East, edited by Sherifa Zuhur, pp. 87–106. Cairo: America University in Cairo Press, 2001.
  • Habibian, Maryam. Iranian Theatre in Exile: An Examination of Gholamhoseyn Sa'edi's Plays in Iran and Abroad. Ph.D. dissertation, New York University, 1993.
  • Iranian Drama: An Anthology. Compiled & edited by M.R. Ghanoonparvar & John Green. Costa Mesa, California: Mazda Publishers, 1989.
  • Jamshidi, Esma'il. Gohar Morad va Marg-e Khodkhasteh: Sharh-e Zendegi, Goftoguha va Khaterat. Tehran: Nashr-e Elm, 2002.
  • Kapuscinski, Gisèle. Iranian Theatre in the 1960s. Ph.D. dissertation, Columbia University, 1982.
  • ―――――. "Modern Persian Drama." In Persian Literature, edited by Ehsan Yarshater, pp. 381–402. Albany, New York: Persian Heritage Foundation & State University of New York Press, 1988.
  • ―――――. Modern Persian Drama: An Anthology. Lanham, Maryland: University Press of America, 1987.
  • Keddie, Nikki. Roots of Revolution: An Interpretative History of Modern Iran. New Haven, Connecticut: Yale University Press, 1981.
  • Mojabi, Javad. Shenakhtname-ye Gholamhoseyn Sa’edi. Tehran: Nashr-e Atieh, 1999.
  • Naby, Eden. Gowhar Murad: A Persian Playwright. M.A. thesis, Columbia University, 1971.
  • Ramon, Nithal. "Gholam Hoseyn Sa'edi." Index on Censorship, 7.1 (1978): pp. 40–42.
  • Sa'edi, Gholamhoseyn. "Iran under the party of God." Index on Censorship, 13.1 (1984): pp. 16–20.
  • ―――――. Interview recorded by Zia Sedghi, April 5 & June 7, 1984, Paris, France. Iranian Oral History Collection, Harvard University. Available at http://pds.lib.harvard.edu/pds/view/2899130?n=1&s=6.
    • ―――――. "Interview: Whose theatre?" Index on Censorship, 14.4 (1985): pp. 32–33.
  • Sa'edi be Revayat-e Sa'edi. Paris: Kanun-e Nevisandegan-e Iran (dar Tab'id), 1995.
  • Shaffer, Brenda. Borders and Brethren: Iran and the Challenge of Azerbaijani Identity. Cambridge, Massachusetts: The MIT Press, 2002.
  • Stodte, Claudia. Iranische Literatur zwischen gesellschaftlichem Engagement und existentieller Welterfahrung: Das Werk Golam-Hoseyn Sa'edis. Europäische Hochschulschriften, Series XXVII, Vol. 72. Frankfurt am Maine: Peter Lang, 2000.
  • Yad Nameh-ye Doktor Gholamhoseyn Sa'edi. Hamburg: Sonboleh, 1996.
  • Jacobson, Roman. (1987). On Realism in Art. London. Harvard university Press
  • Sa'edi, Gholam-Hossein. (1967). Two Brothers. Tehran.
  • Mizan Online News Agency. (94). Who Is Gholam-Hossein Sa'edi. Mizan Online News Agency. (Online). https://www.mizanonline.com/fa/news/106689/غلامحس%DB%8Cن-ساعد%DB%8C-%DA%A9%DB%8Cست
  • Gholam-Hosayn Sa'edi, Encyclopaedia Iranica.
  • Gholamhossein Sā'edi, Persian Language & Literature, Iran Chamber Society.
  • Dr Gholamhossein Sā'edi, a Biography, in Persian, Persian Cultures.
  • Dr Mostafā Osku'i, Azā'dāry-e Gohar Morād barāy-e Ahāliy-e Bayal (Mourning of Gohar Morād [Gholām-Hossein Sā'edi] for the Inhabitants of Bayal), in Persian, Gholām-Hossein Sā'edi, Beh'namā.
  • Gholām-Hossein Sā'edi-ology: Revisiting Gholām-Hossein Sā'edi, his life, works and times, in Persian, [1].
  • Lādan Pārsi, Twenty years have passed since Gholām-Hossein Sā'edi died, 23 November 2005, BBC Persian.
  • Amir-Hasan Chehel'tan, The tragedy of being Sā'edi, a writer who did not appreciate his genius, November 23, 2005, in Persian, BBC Persian.
  • Behruz Sheydā, Looking at the stories by Gholām-Hossein Sā'edi, in Persian, Māni-hā.
  • Khosro Sādeghi Brugeny, Āzar 2, the twenty-second anniversary of Gholām-Hossein Sā'edi's death, in Persian, November 23, 2007, Āftāb.
  • Gholām-Hossein Sā'edi, a Biography (containing a chronological table), in Persian, Roshd.
  • Ahmad Shamlou's observation of Gholām-Hossein Sā'edi, in Persian, December 28, 2006, The Literary Society of Shafighi.
  • Mohammad Jalāli Chimeh, aka M. Sahar, talks about Gholām-Hossein Sā'edi, 59 min, Google (watch).
  • Nasim Khāksār, talks about Gholām-Hossein Sā'edi, SOAS[en], January 22, 2006, 28 min, Google (watch).
  • Shādāb Vajdi, talks about Gholām-Hossein Sā'edi, SOAS, January 22, 2006, 10 min, Google (watch).
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голамхосейн_Саеді&oldid=40842603