Голда Меїр
| Golda Meir גּוֹלְדָּה מֵאִיר |
|
|---|---|
 |
|
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 17 березня 1969 — 2 липня 1974 | |
| Попередник | Леві Ешкол |
| Наступник | Іцхак Рабин |
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 18 червня 1956 — 12 січня 1966 | |
| Президент | Іцхак Бен-Цві Залман Шазар |
| Попередник | Моше Шарет |
| Наступник | Абба Евен |
|
|
|
| Народилася | 3 травня 1898 Київ, Російська імперія |
| Померла | 8 грудня 1978 (80 років) Єрусалим, Ізраїль |
| Громадянство |  Російська імперія→ Ізраїль |
| Національність | українська єврейка |
|
|
|
Ґо́лда Ме́їр (івр. גּוֹלְדָּה מֵאִיר , сп. пр. Меєрсон, нар. Голда Мабович; 3 травня 1898, Київ, Російська імперія — 8 грудня 1978, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльська державна діячка родом з України. Одна з засновників держави Ізраїль, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю з 17 березня 1969 року до 1974 року.
Біографія[ред. • ред. код]
Народилася 3 травня 1898 в Києві в родині Мойше-Іцхока і Блюми Мабовичів.
У 1906 після погромів родина переїхала у Мілуокі, штат Вісконсин (США). Батьки посватали чотирнадцятирічну Ґолді за тридцятирічного страхового агента, вона втекла до сестри у Денвер, щоб здобути середню освіту, там познайомилася з Морісом Мейерсоном, майбутнім чоловіком. Вступила у «Поалей Ціон» («Робочі Сіону»). (спілка лівих сіоністів) в 1915 році. Зимою 1918 року стала наймолодшим делегатом Єврейського конгресу, якій проходив у Філадельфії.
У 1921 з чоловіком і сестрою відправилася до Палестини на судні «Pocahontas». Після прибуття офіційно змінила ім'я Ґолді на Ґолда.
Мейерсони вступили в кібуц ЕМЕК в Мерхавії. Ґолда стала делегатом сіоністського конвенту і зустріла там багато майбутніх лідерів Ізраїлю: Бен-Ґуріона, Берла Кацнельсона, Залмана Шазара і Давида Ремеза. Сім'я повертається до Америки, в 1923 році у них народилася дочка Сара, в 1926 — син Менахем. Меїр запрошується до Єрусалиму секретарем Жіночої трудової ради. У 1929 році її вибрали делегатом на Всесвітній сіоністський конгрес. У 1932 р. стає секретарем Організації жінок-піонерів в США, де вона організувала американські відділення.
Незадовго до Другої світової війни Меїр відправилася в агітаційну подорож покликану переконати євреїв приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів до лав Британських збройних сил. Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 році Меїр довелося судитися з Британією з питання управління Палестинською державою.
У 1946 році Організація Об'єднаних Націй проголосувала за розділ Палестини і незалежність Ізраїлю. 14 травня 1948 року було проголошено державу Ізраїль. У вересні 1948 р. Ґ. Меїр стала першим послом Ізраїлю в СРСР. У квітні 1949 року вона повернулася до Ізраїлю. Була обрана до Кнесету в 1949 і прийняла пост міністра праці і соціального страхування в кабінеті прем'єр-міністра Давида Бен-Ґуріона. Прийняла прізвище Меїр за порадою Давида Бен-Гуріона у 1956 році. У липні 1956 р. Меїр призначена міністром закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН. 17 березня 1969 року Ґолда Меїр була вибрана прем'єр-міністром Ізраїлю. Померла в 1978 у Єрусалимі і похована на горі Герцля.
Джерела та література[ред. • ред. код]
- Бур'ян М. Меїр (Меєрсон) Голда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 589. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Ландрам Д. «Тринадцять жінок, які змінили світ. — Голда Меїр: непохитна воля».
- Салтан А.Н. «Золотая» женщина Израиля – Голда Меир [Электронный ресурс]. – Режим доступа к статье: http://sled.net.ua/node/33522. – Заглавие с экрана. – 11.10.16.
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Голда Меїр |
| Попередник: | Прем'єр-міністр Ізраїлю |
Наступник: |
| Леві Ешкол |
Іцхак Рабин |
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
