Голда Меїр

Golda Meir גּוֹלְדָּה מֵאִיר
4-й Прем'єр-міністр Ізраїлю
Час на посаді:
17 березня 1969 — 2 липня 1974
Попередник	Леві Ешкол
Наступник	Іцхак Рабин
2-й Міністр закордонних справ Ізраїлю
Час на посаді:
18 червня 1956 — 12 січня 1966
Президент	Іцхак Бен-Цві Залман Шазар
Попередник	Моше Шарет
Наступник	Абба Евен
Народилася	3 травня 1898(1898-05-03) Київ, Україна
Померла	8 грудня 1978(1978-12-08) (80 років) Єрусалим, Ізраїль
Громадянство	Російська імперія→ Ізраїль
Національність	українська єврейка
Медіафайли у Вікісховищі

Фото 1914 року

Голда працює у полі. Кібуц ЕМЕК в Мерхавії

Ґо́лда Ме́їр (івр. גּוֹלְדָּה מֵאִיר‎ , сп. пр. Меєрсон, нар. Голда Мабович) (3 травня 1898, Київ, Російська імперія — 8 грудня 1978, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльська державна діячка українського походження, одна з засновників держави Ізраїль, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю з 17 березня 1969 року до 1974 року.

Біографія

Народилася в Києві (тоді Російська імперія) в родині Мойше-Іцхока і Блюми Мабовичів.

У 1906 році після погромів родина переїхала у Мілуокі, штат Вісконсин (США). Батьки посватали чотирнадцятирічну Ґолді за тридцятирічного страхового агента, вона втекла до сестри у Денвер, щоб здобути середню освіту, там познайомилася з Морісом Мейерсоном, майбутнім чоловіком. Вступила у «Поалей Ціон» («Робочі Сіону»). (спілка лівих сіоністів) в 1915 році. Зимою 1918 року стала наймолодшим делегатом Єврейського конгресу, якій проходив у Філадельфії.

У 1921 р. вона з чоловіком і сестрою відправилася до Палестини на судні «Pocahontas». Після прибуття офіційно змінила ім'я Ґолді на Ґолда.

Мейерсони вступили в кібуц ЕМЕК в Мерхавії. Ґолда стала делегатом сіоністського конвенту і зустріла там багато майбутніх лідерів Ізраїлю: Бен-Ґуріона, Берла Кацнельсона, Залмана Шазара і Давида Ремеза. Сім'я повертається до Америки, в 1923 році у них народилася дочка Сара, в 1926 — син Менахем. Меїр запрошується до Єрусалиму секретарем Жіночої трудової ради. У 1929 році її вибрали делегатом на Всесвітній сіоністський конгрес. У 1932 р. стає секретарем Організації жінок-піонерів в США, де вона організувала американські відділення.

Незадовго до Другої світової війни Меїр відправилася в агітаційну подорож покликану переконати євреїв приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів до лав Британських збройних сил. Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 році Меїр довелося судитися з Британією з питання управління Палестинською державою.

У 1946 році Організація Об'єднаних Націй проголосувала за розділ Палестини і незалежність Ізраїлю. 14 травня 1948 року було проголошено державу Ізраїль. У вересні 1948 р. Ґ. Меїр стала першим послом Ізраїлю в СРСР. У квітні 1949 року вона повернулася до Ізраїлю. Була обрана до Кнесету в 1949 і прийняла пост міністра праці і соціального страхування в кабінеті прем'єр-міністра Давида Бен-Ґуріона. Прийняла прізвище Меїр за порадою Давида Бен-Гуріона у 1956 році. У липні 1956 р. Меїр призначена міністром закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН. 17 березня 1969 року Ґолда Меїр була вибрана прем'єр-міністром Ізраїлю. Померла в 1978 у Єрусалимі і похована на горі Герцля.

Джерела та література

• М. С. Бур'ян. Меїр (Меєрсон) Голда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 589. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Посилання

• Голда Меїр на сайті Кнесету
• Д. Н. Ландрам. «Тринадцять жінок, які змінили світ. — Голда Меїр: непохитна воля».
• Меир Голда // Электронная еврейская энциклопедия.(рос.)

Попередник:	Прем'єр-міністр Ізраїлю	Наступник:
Леві Ешкол		Іцхак Рабин