Голда Меїр

Golda Meir; גּוֹלְדָּה מֵאִיר
	івр. גולדה מאיר‎
4-й Прем'єр-міністр Ізраїлю
	17 березня 1969 — 2 липня 1974
Попередник	Леві Ешкол
Наступник	Іцхак Рабин
2-й Міністр закордонних справ Ізраїлю
	18 червня 1956 — 12 січня 1966
Президент	Іцхак Бен-Цві; Залман Шазар
Попередник	Моше Шарет
Наступник	Абба Евен
Народилася	21 квітня (3 травня) 1898; Київ
Померла	8 грудня 1978 (80 років); Єрусалим
Похована	Гора Герцля
Відома як	вчителька, політична діячка
Громадянство	Російська імперія → Британський мандат у Палестині → Ізраїль
Національність	українська єврейка
Освіта	Вісконсінський педагогічний коледж[en]
Alma mater	Університет Вісконсіна в Мілуокі[en]
Політична партія	Мапай, Авода
Батько	Мойше-Іцхок Мабович
Мати	Блюм
У шлюбі з	Моріс Мейєрсон
Діти	Менахем, Сара
Релігія	юдаїзм
Премії	Премія Ізраїлю (1975)
Почесні звання	почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі, почесний доктор Університету імені Бар-Ілана, почесний доктор Брандейського університету, Зал слави жінок Колорадо[en], Почесний громадянин Єрусалиму
Підпис
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про: Голда та Меїр.

Го́лда Ме́їр (івр. גּוֹלְדָּה מֵאִיר‎ , справжнє прізвище Меєрсон, від народження Голда Мабович; 21 квітня [3 травня] 1898(18980503)^[1], Київ, Київська губернія, Російська імперія — 8 грудня 1978, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльська державна діячка. Одна з засновників держави Ізраїль, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю з 17 березня 1969 року до 1974 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в м. Києві в родині Мойше-Іцхока (працював теслею) і Блюми Мабовичів.

У 1906 р. після погромів її родина переїхала у Мілуокі, штат Вісконсин (США). Батьки посватали чотирнадцятирічну Голду за тридцятирічного страхового агента, вона втекла до сестри у Денвер, щоби здобути середню освіту, де познайомилася з Морісом Мейєрсоном, майбутнім своїм чоловіком. Вступила у «Поалей-Ціон» («Робочі Сіону» — Спілка лівих сіоністів) в 1915 році. Взимку 1918 року стала наймолодшою делегаткою Єврейського конгресу, що проходив у Філадельфії.

У 1921 р. з чоловіком і сестрою відправилася до Палестини на судні «Pocahontas^[en]». Після прибуття офіційно змінила запис імені Голді на Голда.

Мейєрсони вступили в кібуц Мерхавія^[en]. Голда стала делегатом сіоністського конгресу і зустріла там багато майбутніх лідерів Ізраїлю: Давида Бен-Гуріона, Берла Кацнельсона, Залмана Шазара і Давида Ремеза. Сім'я повертається до Америки, в 1923 році у них народилася дочка Сара, в 1926 — син Менахем. Меїр запрошувалася до Єрусалиму секретарем Жіночої трудової ради. У 1929 р. її вибрали делегатом на Всесвітній сіоністський конгрес. У 1932 р. стала секретарем Організації жінок-піонерів в США, де вона організувала американські відділення.

Незадовго до Другої світової війни Меїр відправилася в агітаційну подорож покликану переконати євреїв приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів до лав Британських збройних сил. Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 р. Меїр довелося судитися з Британією з питання управління Палестинською державою.

У 1946 р. Організація Об'єднаних Націй проголосувала за розділ Палестини і незалежність Ізраїлю. 14 травня 1948 р. було проголошено державу Ізраїль. У вересні 1948 р. Голда Меїр стала першим послом Ізраїлю до СРСР. У квітні 1949 р. вона повернулася до Ізраїлю. Була обрана до Кнесету в 1949 р. й посіла посаду міністра праці та соціального забезпечення в кабінеті прем'єр-міністра Давида Бен-Гуріона. Прийняла офіційно прізвище Меїр за порадою Давида Бен-Гуріона у 1956 році. У липні 1956 р. Меїр призначена на міністра закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН. 17 березня 1969 р. Голда Меїр була вибрана прем'єр-міністром Ізраїлю.

У 1973 р. вона їздила у Ватикан і стала першим прем'єр-міністром Ізраїлю, хто отримав аудієнцію у Папи Римського^[2].

Померла в 1978 р. у м. Єрусалимі та похована на горі Герцля.

Фото 1914 року
Голда працює у полі кібуцу Мерхавія^[en]
Меморіальна дошка, присвячена Голді Меїр, Київ, Печерський район

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ЦДІАК України, ф. 1164, оп. 1, спр. 442, арк. 102зв—103, запис 194ж, 21 квітня (ст. ст.) 1898 р. (рос. дореф.)(івр.)
↑ Бур'ян М. Меїр (Меєрсон) Голда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 589. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Джерела[ред. | ред. код]

Бур'ян М. Меїр (Меєрсон) Голда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 589. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Головченко В. І. Меїр Голда // Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. :Знання України, 2004 — Т.2 — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
Ландрам Д. Тринадцять жінок, які змінили світ. — Голда Меїр: непохитна воля.
(рос.)' 'Салтан А. Н., «Золотая» женщина Израиля — Голда Меир [Электронный ресурс]. — Режим доступа к статье: http://sled.net.ua/node/33522. – Заглавие с экрана. — 11.10.16.
(рос.) «Краткая еврейская энциклопедия», т. 5. Иерусалим, 1990.

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник:	Прем'єр-міністр Ізраїлю	Наступник:
Леві Ешкол	Прем'єр-міністр Ізраїлю	Іцхак Рабин

Біографії Київ Ізраїль Політологія

[1] ЦДІАК України, ф. 1164, оп. 1, спр. 442, арк. 102зв—103, запис 194ж, 21 квітня (ст. ст.) 1898 р. (рос. дореф.)(івр.)

[2] Бур'ян М. Меїр (Меєрсон) Голда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 589. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

[1]

[2]

Голда Меїр

Зміст

Життєпис[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Навігаційне меню

Пошук