Голда Меїр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Golda Meir
גּוֹלְדָּה מֵאִיר
івр. גולדה מאיר
Golda Meir גּוֹלְדָּה מֵאִיר
4-й Прем'єр-міністр Ізраїлю
17 березня 1969 — 2 липня 1974
Попередник Леві Ешкол
Наступник Іцхак Рабин
2-й Міністр закордонних справ Ізраїлю
18 червня 1956 — 12 січня 1966
Президент Іцхак Бен-Цві
Залман Шазар
Попередник Моше Шарет
Наступник Абба Евен
Народилася 21 квітня (3 травня) 1898(1898-05-03)
Київ
Померла 8 грудня 1978(1978-12-08) (80 років)
Єрусалим Ізраїль
Похована Гора Герцля
Відома як вчителька, політична діячка
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія → Flag of the United Kingdom.svg Британський мандат у Палестині → Ізраїль Ізраїль
Національність українська єврейка
Освіта Університет Вісконсин-Мілуокіd і North Division High Schoold
Alma mater Університет Вісконсіна в Мілуокі[en]
Політична партія Мапай, Авода
Батько Мойше-Іцхок Мабович
Мати Блюм
У шлюбі з Моріс Мейєрсон
Діти Менахем, Сара
Релігія юдаїзм
Нагороди
Великий хрест зі срібною зіркою Ордена Хосе Матіаса Дельгадо
VEN Order of the Liberator - Grand Cordon BAR.png
Кавалер Великого хреста ордена Кетцаля Великий Хрест ордена Екваторіальної зірки
Премії Премія Ізраїлю (1975)
Почесні звання почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі, почесний доктор Університету імені Бар-Ілана, почесний доктор Брандейського університету, Зал слави жінок Колорадо[en], Почесний громадянин Єрусалиму
Підпис Golda Meir Signature.svg

Го́лда Ме́їр (івр. גּוֹלְדָּה מֵאִיר‎ , справжнє прізвище Меєрсон, від народження Голда Мабович; 21 квітня [3 травня] 1898(18980503)[1], Київ, Київська губернія, Російська імперія — 8 грудня 1978, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльська державна діячка. Одна з засновників держави Ізраїль, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю з 17 березня 1969 року до 1974 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в м. Києві в родині Мойше-Іцхока (працював теслею) і Блюми Мабовичів.

У 1906 р. після погромів її родина переїхала у Мілуокі, штат Вісконсин (США). Батьки посватали чотирнадцятирічну Голду за тридцятирічного страхового агента, вона втекла до сестри у Денвер, щоби здобути середню освіту, де познайомилася з Морісом Мейєрсоном, майбутнім своїм чоловіком. Вступила у «Поалей-Ціон» («Робочі Сіону» — Спілка лівих сіоністів) в 1915 році. Взимку 1918 року стала наймолодшою делегаткою Єврейського конгресу, що проходив у Філадельфії.

У 1921 р. з чоловіком і сестрою відправилася до Палестини на судні «Pocahontas[en]». Після прибуття офіційно змінила запис імені Голді на Голда.

Мейєрсони вступили в кібуц Мерхавія[en]. Голда стала делегатом сіоністського конгресу і зустріла там багато майбутніх лідерів Ізраїлю: Давида Бен-Гуріона, Берла Кацнельсона, Залмана Шазара і Давида Ремеза. Сім'я повертається до Америки, в 1923 році у них народилася дочка Сара, в 1926 — син Менахем. Меїр запрошувалася до Єрусалиму секретарем Жіночої трудової ради. У 1929 р. її вибрали делегатом на Всесвітній сіоністський конгрес. У 1932 р. стала секретарем Організації жінок-піонерів в США, де вона організувала американські відділення.

Незадовго до Другої світової війни Меїр відправилася в агітаційну подорож покликану переконати євреїв приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів до лав Британських збройних сил. Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 р. Меїр довелося судитися з Британією з питання управління Палестинською державою.

У 1946 р. Організація Об'єднаних Націй проголосувала за розділ Палестини і незалежність Ізраїлю. 14 травня 1948 р. було проголошено державу Ізраїль. У вересні 1948 р. Голда Меїр стала першим послом Ізраїлю до СРСР. У квітні 1949 р. вона повернулася до Ізраїлю. Була обрана до Кнесету в 1949 р. й посіла посаду міністра праці та соціального забезпечення в кабінеті прем'єр-міністра Давида Бен-Гуріона. Прийняла офіційно прізвище Меїр за порадою Давида Бен-Гуріона у 1956 році. У липні 1956 р. Меїр призначена на міністра закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН. 17 березня 1969 р. Голда Меїр була вибрана прем'єр-міністром Ізраїлю.

У 1973 р. вона їздила у Ватикан і стала першим прем'єр-міністром Ізраїлю, хто отримав аудієнцію у Папи Римського[2].

Померла в 1978 р. у м. Єрусалимі та похована на горі Герцля.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела і література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Прем'єр-міністр Ізраїлю
Наступник:
Леві Ешкол
Іцхак Рабин