Голда Меїр
Го́лда Ме́їр (івр. גּוֹלְדָּה מֵאִיר; справжнє прізвище Меєрсон (івр. מאירסון); від народження Голда Мабович (їд. מאַבאָוויטש); 21 квітня [3 травня] 1898[1], Київ, Російська імперія — 8 грудня 1978, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльська політична та державна діячка. Одна з засновників держави Ізраїль[2], 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю (1969—1974). Міністр внутрішніх справ (1970), міністр закордонних справ (1956—1966), міністр праці та соціального забезпечення (1949—1956).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в м. Києві в родині Мойше-Іцхока (працював теслею) і Блюми Мабовичів.
У 1906 р. після єврейських погромів її родина переїхала у Мілуокі, штат Вісконсин (США). Батьки посватали чотирнадцятирічну Голду за тридцятирічного страхового агента, вона втекла до сестри у Денвер, щоби здобути середню освіту, де познайомилася з Морісом Мейєрсоном, майбутнім своїм чоловіком. Вступила у «Поалей-Ціон» («Робочі Сіону» — Спілка лівих сіоністів) в 1915 році. Взимку 1918 року стала наймолодшою делегаткою Єврейського конгресу, що проходив у Філадельфії.
У 1921 р. з чоловіком і сестрою відправилася до Палестини на судні «Pocahontas[en]». Після прибуття офіційно змінила запис імені Голді на Голда.
Мейєрсони вступили в кібуц Мерхавія[en]. Голда стала делегатом сіоністського конгресу і зустріла там багато майбутніх лідерів Ізраїлю: Давида Бен-Гуріона, Берла Кацнельсона, Залмана Шазара і Давида Ремеза. Сім'я повертається до Америки, в 1923 році у них народилася дочка Сара, в 1926 — син Менахем. Меїр запрошувалася до Єрусалиму секретарем Жіночої трудової ради. У 1929 р. її вибрали делегатом на Всесвітній сіоністський конгрес. У 1932 р. стала секретарем Організації жінок-піонерів в США, де вона організувала американські відділення.
Незадовго до Другої світової війни Меїр відправилася в агітаційну подорож покликану переконати євреїв приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів до лав Британських збройних сил. Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 р. Меїр довелося судитися з Британією з питання управління Палестинською державою.
У 1946 р. Організація Об'єднаних Націй проголосувала за розділ Палестини і незалежність Ізраїлю. 14 травня 1948 р. було проголошено державу Ізраїль. У вересні 1948 р. Голда Меїр стала першим послом Ізраїлю до СРСР. У квітні 1949 р. вона повернулася до Ізраїлю. Була обрана до Кнесету в 1949 р. й посіла посаду міністра праці та соціального забезпечення в кабінеті прем'єр-міністра Давида Бен-Гуріона. Прийняла офіційно прізвище Меїр за порадою Давида Бен-Гуріона у 1956 році. У липні 1956 р. Меїр призначена на міністра закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН. 17 березня 1969 р. Голда Меїр була вибрана прем'єр-міністром Ізраїлю.
У 1973 р. вона їздила у Ватикан і стала першим прем'єр-міністром Ізраїлю, хто отримав аудієнцію у Папи Римського[3].
Померла в 1978 р. у м. Єрусалимі та похована на горі Герцля.
Пам'ять[ред. | ред. код]
Площа Голди Меїр у місті Нью-Йорк.
Вулиця Голди Меїр у місті Київ.
26 грудня 2022 року в місті Ізюм вулицю Панфілова перейменували на вулицю Голди Меїр.
Меморіальна дошка Голді Меїр, Київ (вулиця Басейна, 5-А)
Площа Голди Меїр, Нью-Йорк
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЦДІАК України, ф. 1164, оп. 1, спр. 442, арк. 102зв—103, запис 194ж, 21 квітня (ст. ст.) 1898 р. (рос. дореф.)(івр.)
- ↑ BBC News | PROFILES | Golda Meir. news.bbc.co.uk. Процитовано 20 грудня 2022.
- ↑ Бур'ян М. Меїр (Меєрсон) Голда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 589. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Джерела і література[ред. | ред. код]
- Ґолда Меїр. Моє життя. пер. з англ. Ярослава Стріха. – Київ: «Наш формат», 2021. – 424 с. ISBN 978-617-7973-49-1
- Бур'ян М. Меїр (Меєрсон) Голда // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 589. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Головченко В. І. Меїр Голда // Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. :Знання України, 2004 — Т.2 — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Ландрам Д. Тринадцять жінок, які змінили світ. — Голда Меїр: непохитна воля.
- (рос.)' 'Салтан А. Н., «Золотая» женщина Израиля — Голда Меир [Электронный ресурс]. — Режим доступа к статье: http://sled.net.ua/node/33522 [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. – Заглавие с экрана. — 11.10.16.
- (рос.) «Краткая еврейская энциклопедия», т. 5. Иерусалим, 1990.
Посилання[ред. | ред. код]
- Голда Меїр на сайті Кнесету [Архівовано 1 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- Меир Голда // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
Попередник: | Прем'єр-міністр Ізраїлю |
Наступник: |
Леві Ешкол |
Іцхак Рабин |
|
|
|
- Народились 3 травня
- Народились 1898
- Померли 8 грудня
- Померли 1978
- Лауреати Державної премії Ізраїлю
- Кавалери ордена Кетцаля
- Почесні громадяни Єрусалима
- Прем'єр-міністри Ізраїлю
- Міністри закордонних справ Ізраїлю
- Міністри внутрішніх справ Ізраїлю
- Ізраїльські жінки-політики
- Члени 5-го Кнесету
- Члени 6-го Кнесету
- Уродженці Києва
- Померли в Єрусалимі
- Сіоністи
- Київські євреї
- Люди на банкнотах
- Померли від лімфоми
- Поверх спадщини
- Жінки-політики XX століття
- Лідери партії «Авода»
- Українські євреї Ізраїлю
- Російські євреї США
- Почесні доктори Єврейського університету
- Почесні доктори Університету імені Бар-Ілана
- Почесні доктори Брандейського університету
- Члени 4-го Кнесету
- Члени 3-го Кнесету
- Члени 2-го Кнесету
- Члени 1-го Кнесету
- Члени 7-го Кнесету
- Члени 8-го Кнесету
- Атеїсти XX сторіччя
- Атеїстки