Голдобін Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Іванович Голдобін
рос. Николай Иванович Голдобин
Народження 15 жовтня 1921(1921-10-15)
с. Зоріно (зараз Селтинський район, Удмуртія)
Смерть 15 грудня 1956(1956-12-15) (35 років)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Роки служби 1939–1947
Звання CCCP air-force Rank kapitan infobox.svg Капітан авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу — № 1269
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня

Микола Іванович Голдобін (* 1921— † 1956) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Голдобін народився 15 жовтня 1921 року в селі Зоріно (зараз — Селтинський район Удмуртії) у селянській сім'ї. Закінчив сім класів школи, працював на Іжевському металургійному заводі, одночасно навчаючись в аероклубі. У 1939 році Голдобін був призваний на службу у Робітничо-Селянську Червону Армію. У 1940 році він закінчив Молотовську військову авіаційну школу пілотів. З перших днів німецько-радянської війни — на її фронтах.

До жовтня 1943 року гвардії старший лейтенант Микола Голдобін був заступником командира ескадрильї 61-го гвардійського нічного бомбардувального авіаполку 2-ї гвардійської нічної бомбардувальної авіадивізії 8-ї повітряної армії 4-го Українського фронту. До 25 жовтня 1943 року він здійснив 54 нічних бойових вильоти для бомбардування скупчень бойової техніки і живої сили супротивника.

Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 1 листопада 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті у боротьбі з німецькими загарбниками і проявлені при цьому мужність та героізм» гвардії старший лейтенант Микола Голдобін був удостоєний високого звання Герою Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 1269.

Після закінчення війни Голдобін став слухачем Вищих офіцерських льотно-тактичних курсів. У 1947 році в званні капітана був звільнений у запас. Проживав у Львові. Помер 15 грудня 1956 року, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Також був нагороджений орденами Червоного Прапора Приказом по Сталінградському фронту № 11/н від 15 серпня 1942 року і Вітчизняної війни 1-го ступеня, а також рядом медалей, у тому числі: «За відвагу» Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 10 серпня 1941, «За оборону Сталінграду» Указом Президіуму Верховної Ради СРСР від 22 грудня 1942 року.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382
  • Кулемин И. Г. Героев наших имена. Ижевск, 1975.
  • Кулемин И. Г. и др. Герои Советского Союза — наши земляки. Устинов, 1985.

Посилання[ред. | ред. код]