Головатень круглоголовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головатень круглоголовий
Kugeldistel 20050705 565.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Senecioneae
Рід: Головатень (Doronicum)
Вид: Головатень круглоголовий
Біноміальна назва
Doronicum hungaricum
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Echinops sphaerocephalus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Doronicum hungaricum
EOL logo.svg EOL: 467552
IPNI: 202677-1
ITIS logo.svg ITIS: 37290
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 92910

Головатень круглоголовий[1][2] (Echinops sphaerocephalus) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Європі, й Азії від заходу до пн.-зх. Китаю.

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна рослина 50–150 см. Листки зверху шорсткі від залізистих волосків, клейкі, знизу сіро-вато-повстяні, глибоко-лопатеві, з продовгуватими або трикутно-ланцетними загостреними лопатями, які закінчуються шипиками. Головки блакитно-сірі, 4–6 см в діаметрі. Віночок блідо-блакитний або білий, пиляки темно-блакитні[2]. 2n = 30, 32[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Європі, й Азії від заходу до пн.-зх. Китаю; натуралізований в Австралії — Новий Південний Уельс, пн. Європі, Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі, пд. Канаді, США[4][5][6].

В Україні вид зростає на узліссях лісів, у ярах і на схилах — у Лісостепу і Степу, зрідка в Розточчі (Львів), у гірському Криму і на Керченському півострові, зрідка[2].

Використання[ред. | ред. код]

Декоративна, лікарська, медоносна рослина[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Echinops sphaerocephalus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 346. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Процитовано 29.07.2019.  (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Процитовано 29.07.2019.  (англ.)
  5. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 29.07.2019.  (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 29.07.2019.  (англ.)