Головіна Анастасія Ангелівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головіна Анастасія Ангелівна
Anastasia Golovina Nicolau.jpg
Народилася 17 жовтня 1850(1850-10-17)
Кишинів, Російська імперія
Померла 5 березня 1933(1933-03-05) (82 роки)
Варна, Болгарія
Країна Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Діяльність лікарка, психіатриня
Alma mater Паризький університет (1879)
Ступінь доктор філософії
Батько Anghel Nicolaud

CMNS: Головіна Анастасія Ангелівна у Вікісховищі

Анастасія Ангелівна Головіна, в дівоцтві Ніколау (17 жовтня 1850, Кишинів — 5 березня 1933, Варна) — болгарська лікарка російського походження, психіатриня[1]; перша жінка-лікар з вищою освітою в Болгарії і засновниця першого дитячого центру у Варні. Дружина Олександра Головіна[bg], російського та болгарського чиновника[2][3].

Життєпис[ред. | ред. код]

На 80-річчі Анастасії Головіної. Зліва направо сидять: лікарі Ганєв і Шишков, двоє невідомих осіб, лікарі Божков і Піскюлієв, митрополит Симеон[ru], Анастасія Головіна, єпископ Андрій, лікарі Недялков, Попов і Скорчев. У другому ряду: лікар Хаджолян, В. Пашев, стоматологи Папазян, Моллов і Кр. Пашев, акушерки Аврамова і Спасова, пасерб Юрій Головін, лікар Мішин, Люба Свракова

Народилася 17 жовтня 1850 року в Кишиневі[4]. Батько — Ангел Петрович Ніколау[ru], міський голова Кишинева. Дядько за материнською лінією — Кирило Мінков, уродженець Калофера, кишинівський купець. Закінчила французьку школу в рідному місті, пізніше працювала стенографісткою. Після смерті батька виїхала в Цюрих, де вступила до університету і вивчала медицину. Була членкинею російського революційного студентського руху[5], за що була відрахована з університету і продовжила навчання в Парижі. Закінчила Паризький університет 1878 року, захистивши в Сорбонні докторську дисертацію на тему «Гістологічне вивчення стінок артерій», чим вразила психіатра Жана Мартена Шарко, і стала першою болгарською жінкою — випускницею Сорбонни[6].

Потім Анастасія переїхала до Болгарії, де працювала як лікарка-психіатр у різних організаціях: співробітником служби охорони здоров'я Тирновської громади, лікарем 1-й Софійській гімназії для дівчаток і лікаркою-ординатором в Александровській лікарні[bg]. 1888 року працювала в Пловдиві, потім повернулася до Варни, де працювала протягом 1889—1893 років. Учасниця обох Балканських воєн і Першої світової війни[1]. Членкиня Варненського археологічного товариства та жіночого благодійного товариства «Милосердя». Нагороджена почесним знаком Болгарського червоного хреста 1922 року[7].

Дослідницька діяльність[ред. | ред. код]

Головіна цікавилася передумовами і симптомами різних психічних розладів, описуючи такі захворювання, як ідіотія, манія величі, деменція, хвороба Гантінгтона тощо. Її нововведення застосовувалися судово-медичними експертами в Болгарії під час розтинів і уточнення причин смерті[1]. Головіна є автором багатьох наукових і науково-популярних праць у галузі медицини, опублікованих у болгарських і зарубіжних виданнях[7].

Благодійність[ред. | ред. код]

Головіна займалася громадською і благодійною діяльністю. 1915 року як голова Жіночого благодійного товариства «Милосердя» підтримала відкриття сирітського притулку у Варні. 1919 року зробила пожертвування в пам'ять про свого чоловіка Олександра Федоровича Головіна для утримання малозабезпечених і талановитих учнів Варненської чоловічої гімназії імені Фердинанда I[bg]. 27 травня 1919 року її зусиллями відкрито благодійний фонд. Керувала вчительською радою гімназії, її фонд був включений до складу фонду «Спадкодавці і дарувальники». До 1944 року у фонді було 13 350 болгарських левів. До 1940 року фонд щорічно виділяв допомогу в розмірі від 380 до 780 левів незаможним вихованцям Варненської чоловічої гімназії: серед одержувачів допомоги були Тодор Стоїчков, Георгі Трипчев, Янакі Ватев, Іван Добрев та ін. В 1941—1943 роках кошти не виділялися, а 1948 року фонд було закрито[7].

1927 року її будинок подаровано філії Союзу захисту дітей у Варні, а вдома відкрито медичну консультацію для дітей, де проводилися курси медичної грамотності для молодих дівчат і матерів. Консультацію підтримувало благодійне товариство «Доктор Анастасія Головіна», засноване 12 грудня 1933 року (в ньому брав участь пасерб Анастасії, Юрій), яке постачало їжу та одяг нужденним дітям і бідним вагітним жінкам[7]. В кінці життя частину коштів Анастасії Головіної передано школі м. Бєлорєцьк (Башкирська АРСР), де вчився її чоловік Олександр; листування з князем Олександром I Баттенбергом та іншими політичними діячами передано Національній бібліотеці Святих Кирила і Мефодія. Значна частина медичної літератури заповідана Варненській міській бібліотеці імені Пенчо Славейкова.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]