Голозубинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Голозубинці
Holobuznce.jpg
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Дунаєвецький район
Громада Дунаєвецька міська громада
Код КОАТУУ 6821881801
Основні дані
Засноване перша згадка про село датується 1530-м роком
Населення 1010 (станом на 01.01.2010)
Площа 2,847 км²
Густота населення 374,43 осіб/км²
Поштовий індекс 32466
Телефонний код +380 3858
Географічні дані
Географічні координати 48°50′05″ пн. ш. 26°54′26″ сх. д. / 48.83472° пн. ш. 26.90722° сх. д. / 48.83472; 26.90722Координати: 48°50′05″ пн. ш. 26°54′26″ сх. д. / 48.83472° пн. ш. 26.90722° сх. д. / 48.83472; 26.90722
Середня висота
над рівнем моря
282 м
Водойми Бехманський став, Студениця (річка)
Відстань до
обласного центру
60 км
Відстань до
районного центру
6 км
Найближча залізнична станція Дунаївці
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 32466, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Голозубинці, тел. 9-92-31;
Карта
Голозубинці. Карта розташування: Україна
Голозубинці
Голозубинці
Голозубинці. Карта розташування: Хмельницька область
Голозубинці
Голозубинці
Голозубинці. Карта розташування: Дунаєвецький район
Голозубинці
Голозубинці
Мапа

Голозу́бинці — село в Україні, в Дунаєвецькій міській територіальній громаді Дунаєвецького району Хмельницької області. Населення становить 1010 осіб (з 344 дворів).

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Село лежить на річці Студениці, і на північ та північний схід примикає до сіл Держанівка та Антонівка, а в напрямку на південь міститься село Рачинці.

Історія[ред. | ред. код]

Уперше це подільське село на Студениці згадують у 30-х роках XVI ст. Назву поселенню ніби дала скеля "Голий Зуб". Проте це тлумачення не є науковим, а радше ґрунтується на так званій "народній етимології", що виходить зі значення слів сучасної української мови. Більш обґрунтованими слід вважати дані, отримані завдяки системному аналізу природних, соціальних, економічних та мовних чинників появи цього топоніма. Археологічні дані доводять, що землі цього села спочатку використовувалися древніми мисливцями. Це було в часи мезоліту, що охоплював час з 11 по 7 тис. до нової ери. Однак, починаючи з 6 тисячоліття до нової ери, коли настала епоха неоліту, стародавні жителі цієї місцини активно перейшли до землеробської діяльності. Цей історичний факт був зафіксований у первісній назві цього села словами давньоєвропейської (індоєвропейської) мови як "кгала+су+бійа+іна+ці". У швидкій, повсякденній вимові таке слово-речення ще у сиву давнину мало звучати як "кгаласубійінці" тобто майже Голозубинці. Ця сума слів-понять передавала дослівно «у засіках(чи на токах)збіжжям багаті живуть».

За часів пізнього феодалізму (18-19 ст.)Голозубинці були одним з фільварків Дунаєвецького ключа, який належав Красінським (Krasińskim). У 1850 р. генерал Вінсент Красінський продав ці землі Віктору Миколаю Скібнєвському (Wiktor Mikolaj Skibniewski) гербу Слєповрон (близько 1785-1859). Цей шляхтич був головою Прикордонних Проскурівських судів, а дружиною його була Антоніна Залеська (близько 1801-1852). Потім Голозубинці та околиці (села Іванківці та Меланія) отримав п'ятий син Віктора Миколая, Віктор Зигмунд Скібнєвський (1835-1872). А останнім власником села був син Віктора ІІ — теж Віктор, але цього разу вже Станіслав (1864 — помер після І Світової війни). Одружений від був на Емілії Жураковській гербу Сас (фото середини 20-х р. ХХ ст.).

Пам'ятки історичного та природоохоронного фонду[ред. | ред. код]

  • Садиба Скибнецьких, нині сільська лікарня;

Ймовірно, наприкінці 1870-х років Віктор Зигмунд Скібнєвський зводить на вершині гори над Голозубинцями великий маєток. Будівництво спочатку, задумувалося у стилі класицизму (проект Томаша-Оскара Сосновського).

Три ризаліти на центральному фасаді, від найменшого - до найбільшого - збереглися до наших днів майже без змін. Як колись, так і тепер споруда була потинькована. Відомо, що на час побудови споруди парковий фасад мав мати великий балкон з балюстрадою.

Наприкінці XIX — на початку ХХ ст. голозубинський палац було значно розширено. Проект реконструкції розробив маловідомий барон Горох (Horoch). Тоді дещо було підвищено центральний ризаліт, а над портиком влаштовано напівкруглу лоджію.

А. Урбанський згадує, що "в палаці було чимало гарних старих картин голландської школи, а також палісандрових меблів". Були тут і ескізи до "Berezyny" Войцеха Коссака, а також родинні портрети Скібнєвських та Богданів (з цього роду походила дружина Віктора Зигмунда Скібнєвського Леопольдина).

В окремій залі зберігався турецький намет, який Віктор Станіслав привіз з подорожі до Аравії. В бібліотеці зберігалися рідкісні книги з філософії і психології, а також родинний архів за кілька століть.

  • Палац XIX ст., нині житловий будинок працівників лікарні;
  • Церква св. Миколи;

Дерев'яна церква св. Миколи збудована у 1665 р. Нова церква збудована у 1872–1884 рр. — кам’яна п’ятиверха. Окремо стояла дерев’яна дзвіниця, розібрана вона у 1886 р.


Посилання[ред. | ред. код]