Голосіївська пустинь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Свято-Покровський монастир Голосіївська пустинь
Голосіївський монастир
Голосіївська Свято-Покровська пустинь 1.jpg
головна площа монастиря

50°22′42″ пн. ш. 30°30′36″ сх. д. / 50.37833° пн. ш. 30.5100833° сх. д. / 50.37833; 30.5100833
Статус монастир
Країна

Україна Україна

Розташування Вулиця Полковника Затєвахіна, 14. Київ
Конфесія УПЦ (МП)
Єпархія Київська
Тип монастиря чоловічий
Тип будівлі сучасний цілісно-завершений монастирський комплекс
Архітектурний стиль Еклектико-модерністська готика
Автор проекту Група архітекторів ДПК Київпроект
Матеріал декоративна цегла
Засновник Петро Могила
Засновано 1631
Перша згадка 1631
Будівництво 1631, відновлення – 1992 — 1927, у ХХІ столітті – 2017
Настоятель Єпископ Ісаакій (Андроник)
Стан діючий
Сайт Сайт монастиря
Голосіївська пустинь is located in Україна
Голосіївська пустинь
Голосіївська пустинь (Україна)

CMNS: Голосіївська пустинь на Вікісховищі

Свято-Покровський монастир Голосіївська пустинь — православний чоловічий монастир у Голосієві в Києві.

Розташований за адресою: Вулиця Полковника Затєвахіна, 14.


Історія[ред.ред. код]

В 1631 році архимандрит Києво-Печерської лаври, а потім вже митрополит Петро Могила збудував тут церкву Святого Іоанна Сочавського небесного покровителя Молдови. Невдовзі Голосіївська пустинь стає літньою резиденцією митрополитів. В пустині було збудовано дерев'яні келії. Петро Могила часто приїздив сюди «чтобы молитвой и тишиной врачевать и подкреплять душу, а также просить помощи покровителя своєй родины». Після смерті Петра Могили були збудовані церкви на честь Варлаама та Іоасафа.

В 1918 році обитель було пограбовано, а в 1919 році монастир переходить під крило комунального господарства Київського міськвиконкому. У зв'язку з цим більша частина поселення пішла заробляти гроші по селах. В 1922–1923 роках монастир був переданий Сільськогосподарській академії. Під час війни в 1941–1945 роках майже не була пошкоджена. Після війни монастирські будівлі використовувались як господарчі споруди. Було втрачено усі храми, зокрема церкву ікони Божої Матері «Живоносне Джерело» та Покровську церкву. В 1950–60-х роках їх було розібрано, як такі, що не мають художньої цінності.

Сучасний стан[ред.ред. код]

У 1990–2000-ні роки Голосіївську пустинь (Свято-Покровський монастир) було відновлено і відбудовано.

Керівництво[ред.ред. код]

З початку відновлення і донині ігуменом-настоятелем монастиря є єпископ Ісаакій (Андроник).[1],[2]

Поховання[ред.ред. код]

На території монастиря поховані:

Галерея[ред.ред. код]

Панорама[ред.ред. код]

Панорама основної площі монастиря

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]