Голубинка
| село Голубинка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Голубинська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020130010087113 
|
| Облікова картка | Голубинка |
| Основні дані | |
| Населення | 1 327 |
| Поштовий індекс | 98474 |
| Телефонний код | +380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°35′39″ пн. ш. 33°55′1″ сх. д. / 44.59417° пн. ш. 33.91694° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
201 м[1] |
| Водойми | річки: Бельбек, Суаткан |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 98474, с. Голубинка, вул. Леніна, 12а |
| Карта | |
.svg)  Голубинка | |
.svg) Голубинка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Голуби́нка (до 1945 року — Фоті́-Сала́, кримс. Foti Sala) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим, центр Голубинської сільської ради. Розташоване на півдні району.
Розташоване у південно-західному Криму, за 25 км від Бахчисарая. На південно-східній околиці села річка Суаткан впадає у Бельбек.
Село знаходиться на автодорозі Шаблон:Табличка-ua) Бахчисарай — Ялта, що проходить через Ай-Петрі. Біля Голубинки русло Бельбека, перетинаючи зниження між відрогами Головного пасма Кримських гір, значно розширюється, утворюючи велику улоговину.
Висота центру села над рівнем моря — 201 м[2].
Площа, яку займає село, становить 87,2 гектара, на якій у 453 дворах, за даними сільради на 2009 рік, числилося 1392 жителя[3]. За переписом 1939 року проживало 1883 особи, а за переписом 1989 року — 1467 осіб.
У селі функціонує низка соціальних об'єктів та культових споруд: Середня загальноосвітня школа, дитячий садок «Сонечко», амбулаторія, діюча церква Серафима Саровського, руїни християнського храму та мечеть Джума-Джамі 1771 року побудови.
Назва села зафіксована в історичних документах у формах Фоті-Сала, Фод-Сала, Фота сала (осман.), Фоціала, Фот-Сала, Феттах-Сала, Foczola, Fecciala (італ.). Точна етимологія назви невідома. Висловлювалися припущення, що вона могла бути пов'язана з ім'ям святого Фотія (грец. Φώτιος), на честь якого в селі було збудовано храм.[4]
У Фоті-Сала було знайдено вапнякову стелу-надгробок зі збереженими залишками напису, що може відноситися до скіфського поселення I–II століття н. е.. За висновками істориків, скіфо-сарматське поселення на місці Голубинки існувало у V столітті. З III століття н. е. заселене нащадками тавроскифів, греків, готів та аланів. У середні віки село було частиною володінь князівства Феодоро і входило до особистої вотчини власників Мангупа Гаврасів.
Після завоювання Феодоро османами село згадується у матеріалах переписів Кефінського санджака 1520 року як повністю християнське поселення Фоті (37 повних сімей), а у 1542 році як Фоті-Саласи (35 повних сімей) — також виключно християни[5].
Нащадки генуезьких колоністів, які втекли з Кєфє (Феодосії) після 1475 року, оселилися спочатку у Сююр-Таші, а приблизно у 1604 році були переселені до Фоті-Сали (Fecciale). Вони мали привілейований статус «тарханів». До початку XVII століття, за свідченнями монаха Еміддіо Портеллі д'Асколі, у селі залишалося лише 12 будинків католицького віросповідання, які асимілювалися і говорили кримськотатарською. Повна асиміляція католиків завершилася до кінця XVII століття.
На пагорбі Кільсе-Баїр (Церковний пагорб) у 1914 році були виявлені фундаменти християнського середньовічного храму та кладовище з надгробними плитами кінця XIII–XVI століть. У 1930-ті роки археолог М. І. Рєпников описав на цій височині залишки фундаментів розібраної каплиці.
Після Кючук-Кайнарджійського мирного договору (1774) село включено до складу Кримського ханства. У 1784 році згадується як чотири присілки однієї великої деревні (Феттах Сала).
Після анексії Криму Російською імперією село було приписане до Сімферопольського повіту, згодом увійшло до Махульдурської волості. У Фот-сала числилося 34 двори та 245 жителів, виключно кримських татар[6].
У 1838 році село передали до Богатирської волості Ялтинського повіту. У цей період на карті 1842 року село значилося як Куртлер-Фоц-Сала. 1864 рік: Фоті-Сала — казенне татарське село з 169 дворами та 529 жителями, діяли 4 мечеті та черепичний завод.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 605 осіб (310 чоловічої статі та 295 — жіночої), з яких , 559 — магометанської[7].
1915 рік: У селі Фоті-Сала Богатирської волості Ялтинського повіту числилося 250 дворів з кримськотатарським населенням (980 приписних жителів).
1926 рік: У селі Фоті-Сала, центрі Фоті-Сальської сільради, числилося 364 двори та 1422 особи населення (1351 кримський татарин, 45 росіян та ін.), діяла кримськотатарська школа.
У 1935 році було створено Фотісальський район, який того ж року перейменували на Куйбишевський.
У листопаді 1941 року за Фоті-Салу відбувалися жорстокі бої, коли частини Приморської армії пробивалися до Севастополя.
18 травня 1944 року кримські татари були депортовані до Центральної Азії. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року селення Фоті-Сала перейменовано на Голубинку[8].
З лютого 2014 року окуповане Росією.
Ідріс Асанін (1927—2007) — кримськотатарський письменник, поет, громадський діяч.
- ↑ weather.in.ua
- ↑ Прогноз погоды в с. Голубинка (Крым). Weather.in.ua. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 6 листопада 2014.
- ↑ Города и села Украины, 2009, Голубинский сельский совет.
- ↑ Белянский И.Л., Лезина И.Н., Суперанская А.В. Крым. Географические названия: Краткий словарь. — Симферополь : Таврия-Плюс, 1998. — 190 с. — ISBN 978-966-8174-93-3.
- ↑ Yücel Öztürk. {{{Заголовок}}}. — Т. 1. — ISBN 975-17-2363-9.
- ↑ Лашков Ф. Ф.. Сборник документов по истории Крымско-татарского землевладения. // Известия таврической учёной комиссии / А.И. Маркевич. — Таврическая учёная архивная комиссия. — Симферополь: Типография Таврического губернского правления, 1897. — Т. 26. — С. 136.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-219. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 года № 619/3 «О переименовании сельских Советов и населенных пунктов Крымской области»
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Атлас адміністративно-територіального устрою України. Новий районний поділ та територіальні громади: 2020.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Закон України від 23 серпня 2023 року № 3334-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим»