Голубок білощокий
| Голубок білощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geotrygon mystacea (Temminck, 1811) | ||||||||||||||||
 Ареал поширення виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Голубок білощокий[2] (Geotrygon mystacea) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає на Карибах.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 28 см, вага 208-224 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина голови рудувато-коричнева з бронзово-зеленим відблиском. На обличчі під очима ідуть широкі білі смуги. Задня частина шиї і верхня частина спини мають зеленувато-фіолетовий відблиск. Решта верхня частина тіла темно-зелено-коричневий. Махові пера темно-бордові. Очі яскраво-червоні.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білощокі голубки мешкають на Пуерто-Рико та на Малих Антильських островах на південь до Сент-Люсії. Вони живуть в підліску сухих і вологих гірських і рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці, парами абл невеликими зграйками, на висоті до 700 м над рівнем моря. Живляться насінням, ягодами і дрібними безхребетними, яких шукають на землі. Гніздо являє собою платформу з гілочок. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 15 днів, пташенята покидають гніздо через 17-19 днів після вилуплення.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. Білощокі голубки є досить рідкісним видом птахів. На окремих островах їм може загрожувати знищення природного середовища, полювання, хижацтво з боку інтродукованих видів тварин або стихійні лиха, такі як урагани і виверження вулканів[4][5][6][7]. На Перто-Рико вид вважвється таким, що потребує охорони[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Geotrygon mystacea. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ McNair (2005). Records of rare and uncommon birds from recent surveys on St. Croix. North American Birds 59 (4): 536–551. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Askins (1991). Impact of hurricane Hugo on bird populations on St. John, US Virgin islands.. Biotropica: 481–487. JSTOR 2388270. doi:10.2307/2388270.
- ↑ Wauer, Roland H.; Wunderle, Jr., Joseph M. (1992). The effect of hurricane Hugo on bird populations on St. Croix, US Virgin Islands.. The Wilson Bulletin 104 (4): 656–673. Архів оригіналу за 6 січня 2022. Процитовано 15 травня 2022.
- ↑ Steadman (2009). Relative abundance, habitat use, and long-term population changes of wintering and resident landbirds on St. John, US Virgin Islands. The Wilson Journal of Ornithology 121 (1): 41–54. doi:10.1676/07-178.1.
- ↑ Gemmill (2015). Birds of Vieques Island Puerto Rico: Status, Abundance, and Conservation.. Journal of Caribbean Ornithology Specialized Edition.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |