Голубок верагуанський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голубок верагуанський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Верагуанський голубок (Leptotrygon)
Banks et al., 2013
Вид: Голубок верагуанський
Leptotrygon veraguensis
(Lawrence, 1867)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Geotrygon veraguensis
Посилання
Вікісховище: Leptotrygon veraguensis
Віківиди: Leptotrygon veraguensis
ITIS: 1125222
МСОП: 22690928
NCBI: 977921

Голубок верагуанський[2] (Leptotrygon veraguensis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає в Центральній і Південній Америці. Раніше цей вид відносили до роду Голубок (Geotrygon), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження його було переведено до новоствореного монотипового роду Верагуанський голубок (Leptotrygon)[4][5].

Опис[ред. | ред. код]

Верагуанські голубки
Верагуанський голубок

Довжина птаха становить 21-24,5 см, вага 155 г. Лоб білий, тім'я сіре, задня частина тімені, потилиця і шия фіолетові. На щоках широкі білі смуги, під ними є вузькі чорні смуги, від дзьоба до очей ідуть чорні смуги. Верхня частина тіла темно-оливково-коричнева або пурпурово-коричнева. Горло біле, живіт білий або охристо-білий, боки рудувато-охристі. Шия, груди і верхня частина тіла мають зеленуватий або пурпуровий відтінок. Виду загалом не притаманний статевий диморфізм, у самиць лоб і тім'я можуть були охристими. У молодих птахів пера мають охристі края, райдужний відблиск оперення у них відсутній.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Верагуанські голубки мешкають на карибських схилах крайнього півдня Нікарагуа, Коста-Рики і Панами, а також на тихоокеанських схилах східної Панами, Колумбії і північно-західного Еквадору (Есмеральдас). Вони живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами і дрібними безхребетними, яких шукають на землі. Сезон розмноження в Коста-Риці триває з січня по липень. Гніздо робиться з гілочок і корінців, розміщується на висоті від 1 до 2 м над землею. В кладці 2 яйця.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція верагуанських голубків становить від 20 до 50 тисяч птахів і поступово скорочується.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Leptotrygon veraguensis. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 13 травня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 13 травня 2022.
  4. Banks, R.C.; Weckstein, J.D.; Remsen Jr, J.V.; Johnson, K.P. (2013). Classification of a clade of New World doves (Columbidae: Zenaidini). Zootaxa. 3669 (2): 184—188. doi:10.11646/zootaxa.3669.2.11.
  5. Johnson, K.P.; Weckstein, J.D. (2011). The Central American land bridge as an engine of diversification in New World doves. Journal of Biogeography. 38 (6): 1069—1076. doi:10.1111/j.1365-2699.2011.02501.x.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001