Гольденвейзер Олексій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гольденвейзер Олексій Олександрович
Народився 9 грудня 1890(1890-12-09)
Київ
Помер 4 вересня 1979(1979-09-04) (88 років)
Нью-Йорк
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНРFlag of the United States.svg США
Діяльність адвокат, письменник, соціальний активіст, видавець, юрист
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Мова творів російська

Олексій Олександрович Гольденвейзер (9 грудня 1890[1], Київ — 4 вересня 1979, Нью-Йорк) — український правознавець, письменник, видавець, громадський діяч. Член Української Центральної Ради (квітень 1918)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Син юриста Олександра Соломоновича Гольденвейзера і Софії Григорівни (Гершевни) Мунштейн[3]. Навчався в 1-й Київській гімназії. Закінчив Київський університет, слухач Гейдельберзького і Берлінського університетів. Заарештовано 3 листопада 1910 року разом з групою студентів Університету святого Володимира «за поширення в будівлі університету прокламацій в пам'ять страченого Степана Балмашова». За даними Охоронного відділення, належав до студентської фракції партії соціалістів-революціонерів. Повторно заарештований в травні 1911 року.

Читав лекції з теорії права, державного права в Київському університеті. У 1917 році — секретар Ради об'єднаних єврейських організацій Києва, член Київського виконавчого комітету від ради об'єднаних єврейських організацій, член Центральної Ради (Мала рада, квітень 1918). Один з організаторів єврейського демократичного союзу «Єднання» в Києві.

28 липня 1921 року Олексій Гольденвейзер разом з дружиною Євгенією Львівною (уродженої Гінзбург, 1889—1976) залишив Київ і через Польщу поїхав до Німеччини[4]. Гольденвейзер прожили в Берліні близько шістнадцяти років. У Берліні Олексій Гольденвейзер випустив, зокрема, книги «З київських спогадів» (1921) і «Якобінці і більшовики: психологічні паралелі» (1922). Член виконкому Союзу російських євреїв і правління Спілки російської присяжного адвокатури в Німеччині (секретар його рефератних комісії, 1925—1937; з 1928 року заступник голови правління Бориса Гершуні); член російського постійного третейського суду в Берліні і берлінського відділення Комітету з'їздів російських юристів за кордоном[5]. У 1927 році заснував в Берліні Російське республікансько-демократичне об'єднання в Німеччині, задумане як позапартійний об'єднання російських громадян, які визнають за необхідне становлення в Росії республікансько-демократичного ладу[6]. Був його головою всі роки існування об'єднання (1927—1932). Аж до свого від'їзду з Берліна займався активною адвокатською практикою, головним чином вів цивільні справи. Публікувався в берлінській газеті «Руль», паризьких «Останніх новинах» і «ланки», нью-йоркській газеті «Ранок» (1922), в ризької газеті «Народна думка» (1922—1925), виступав з міжнародними політичними та економічними оглядами, друкував книжкові рецензії.

У 1937 році Гольденвейзери були змушені виїхати з нацистської Німеччини в Америку (в грудні 1943 року сестри Олексія Олександровича були заарештовані нацистами в Ніцці)[7]. З 1938 року жив в Нью-Йоркі[8]. У 1942 році заснував Товариство російських юристів. У 1944 р випустив книгу про Якова Тейтель і збірник статей і промов «На захист права». У роки Другої світової війни допомагав імміграції з окупованої Європи. У 1950-ті роки захищав в юридичних інстанціях інтереси громадян, пред'являли претензії до німецького уряду.

Публікувався в «The Russian Review»[9]. Співавтор двотомної «Книги про російське єврейство» (1960, 1968).

Сім'я[ред. | ред. код]

Автор праць[ред. | ред. код]

  • А. А. Гольденвейзер. Зачатки банкового дела. Древний мир. В кн. Банковая энциклопедия, под общей редакцией профессора Л. Н. Яснопольского. Киев: Типография Киевской 2-й артели, 1917.
  • А. А. Гольденвейзер. Якобинцы и большевики: психологические параллели. Берлин: Мысль, 1922. — 55 с.
  • А. А. Гольденвейзер. {{{Заголовок}}}. — Т. VI. В кн. «Архив русской революции». В 22 тт. Т. 5—6. М., «Терра»—Политиздат, 1991.
  • А. А. Гольденвейзер. Я. Л. Тейтель (1850—1935). Нью-Йорк, 1944.
  • А. А. Гольденвейзер. В защиту права (статьи и речи). Нью-Йорк: Издательство имени Чехова, 1952. — 266 с.
  • А. А. Гольденвейзер. Впечатления русского юриста в Америке: юридические факультеты — суды — адвокатура. Нью-Йорк: Союз русских евреев, 1954; Париж: Объединение русской присяжной адвокатуры во Франции, 1954. — 41 с.
  • М. М. Новиков, К. Г. Белоусов, А. А. Гольденвейзер, Г. И. Новицкий, В. А. Юревич. Двухсотлетие Московского университета, 1755—1955: Празднование в Америке (Moscow University Bicentennial, 1755—1955: Celebration in America). Организационный комитет по празднованию юбилея. Нью-Йорк, 1956. — 150 с.
  • А. А. Гольденвейзер, Я. Г. Фрумкин, Г. Я. Аронсон. Книга о русском еврействе. Том 1: 1860—1917; том 2: 1917—1967. Нью-Йорк: Союз русских евреев, 1960 и 1968. — 467 с.; М.: Мосты культуры — Гешарим, 2002.
  • А. А. Гольденвейзер. Правовое положение евреев в России. Нью-Йорк: Союз русских евреев, 1960. — 44 с.
  • Alexis Goldenweiser, Jacob Frumkin, Gregory Aronson. Russian Jewry (1860—1917). New York: Thomas Yoseloff, 1966.
  • Alexis Goldenweiser, Jacob Frumkin, Gregody Aronson. Russian Jewry (1917—1967). New York: Thomas Yoseloff, 1969.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Метрическая книга киевского раввината для записи родившихся евреев за 1889—1890 годы // ЦГИАК Украины, ф. 1164, оп. 1, д. 423, лл. 635об—636, запись № 630(муж), дата рождения 27 ноября 1890 года по ст. ст.
  2. Гольденвейзер А. Из киевских воспоминаний (1917—1921) // Архив русской революции. В 22-х томах. — Т. 6. — С. 211.
  3. Софья Гольденвейзер (Мунштейн)
  4. Alexis Goldenweiser в переписи населения США 1940 года
  5. Олег Будницкий, Александра Полян. Вторая жизнь Алексея Гольденвейзера
  6. Русское республиканско-демократическое объединение в Германии
  7. Гольденвейзер А. А. Дневники и письма разных лет
  8. Архивные материалы Алексея Гольденвейзера
  9. Alexis Goldenweiser. Paul Miliukov — Historian and Statesman (1957)
  10. Переписка А. Гольденвейзера: Племянница (дочь Надежды Фельдзер) — Вера Фридлянд, жила в Нью-Йорке; другая племянница — Алиса Фельдзер Шапталь (фр. Alice Chaptal de Chanteloup, 1910—2003), жила в Париже.
  11. Генеалогия семей Шапталь и Рафалович
  12. Военный лётчик Константин Фельдзер: Надежда Александровна Фельдзер была замужем за братом адвоката Льва Леонтьевича Фельдзера (1876—1928), т.е. дядей лётчиков Константина Фельдзера (1909—1988), Вадима Фельдзера (1907—1944) и Алексея Фельдзера (1913—1937); и банкира Эммануила Леонтьевича Фельдзера (1886—1963), мужа Иды Давидовны Высоцкой (возлюбленной поэта Б. Л. Пастернака, дочери Д. В. Высоцкого).
  13. Марк Уральский «Среди потухших маяков»

Посилання[ред. | ред. код]