Семен Гольшанський

	Семен Гольшанський
	Семен ГольшанськийПечатка Семена Гольшанського
Прапор	Князь степанський
1457 — 1505
Попередник:	Юрій Семенович Гольшанський
Наступник:	Юрій Іванович Гольшанський
Прапор	Князь дубровицький
1481 — 1505
Попередник:	Іван Юрійович Гольшанський
Наступник:	Іван Юрійович Гольшанський-Дубровицький
Прапор	Великий гетьман литовський
1500 — 1501
Попередник:	Костянтин Іванович Острозький
Наступник:	Станіслав Янович Кезгайло
Народження:	бл. 1445; Гольшани, Ошмянський повіт[d], Віленське воєводство, Велике князівство Литовське
Смерть:	1505
Країна:	Велике князівство Литовське
Рід:	Гольшанські
Батько:	Юрій Семенович Гольшанський
Шлюб:	Анастасія Збаразька
Діти:	Лев, Анастасія, Тетяна

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Гольшанський.

Семе́н Ю́рійович Гольша́нський (Ольшанський; бл. 1445 — 1505) — князь степанський та дубровицький, державний діяч Великого князівства Литовського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Великий гетьман Литовський (1500—1501), намісник^[1] луцький (1501—1505)^[2] після полонення в битві над Ведрошею Костянтина I Острозького та Івана Литавора Хребтовича, маршалок Волинської землі, намісник кам'янецький. Останній представник чоловічої лінії роду Гольшанських. Зять Марія Несвицької (Рівненської)^[3].

1495 році відбив вторгнення кримських татари, що проникли на Волинь і взяли в облогу Корець. 1496 року кримські татари на чолі із синами хана Менглі Гірея знову атакували Волинь. В свою чергу князь Семен Юрійович із намісником володимирським Василем Хребтовичем та князем Костянтином Івановичем Острозьким дав бій біля Рівного, але змушен був відступити до тамтешнього замку. Татари сплюндрували усе Ровенське князівство, після чого підійшли під Луцьк, пограбували і спалили Жидичинський монастир із церквою Святого Миколи та, набравши безліч ясиря, повернулися до Криму.

1503 року розпочинає заміну дерев’яних укріплень Окольного замку в Луцьку на цегляні і активно готує місто до оборони. Великі кошти з луцького мита використовуються для побудови цегельні на березі Стиру і виготовлення сотень тисяч штук цегли, на придбання котлів для варки селітри і виготовлення пороху, на закупівлю вапна, на оновлення покриття замкових башт, на утримання військових спеціалістів і на оплату задіяним у будівельних роботах найманим робітникам. Помирає 1505 року в розпал робіт (були завершені 1507 року).

Маєтності[ред. | ред. код]

Після смерті матері й двох братів отримав у власність, зокрема, Подоляни, Горбачів, Степань. Набув від великого князя Вітовта 1502 року, зокрема, Головин; від Федора Болбаса — Розтоки, Поріччя^[4]. За отримані в дружини маєтки записав 2000 кіп грошів на Барані, Глуську. В результаті шлюбу придбав володіння на Волині.

Після смерті маєтності перейшли до 6 сестер, а потім, з їхнім посагом, розійшлися серед князівських родів Сапег, Заславських, Полубенських, Курбських, Кердеїв, Соломерецьких, Вишневецьких.

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений з княжною Анастасією Семенівною Збаразькою (пом. перед 1516), якій за отримані від неї маєтки в 1483 році У шлюбі мав сина Лева, який помер у дитинстві, і двох дочок: Анастасію і Тетяну. Тетяна в 1509 році стала дружиною першого великого гетьмана литовського князя Костянтина I Острозького.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ у деяких джерелах староста
↑ Уряди володимирського і луцького старост початку XVI ст. [Архівовано 2016-02-16 у Wayback Machine.] — S. 29.
↑ Książęta Zbarascy (01) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Kuczyński S. M. Holszański Semen Jurjewic h. Hippocentaurus (zm. 1505)… — S. 590.

Джерела[ред. | ред. код]

Kuczyński S. M. Holszański Semen Jurjewic h. Hippocentaurus (zm. 1505) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/4, zeszyt 43. — S. 589—590. (пол.)