Голіцинська Олена Гнатівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Голіцинська Олена Гнатівна
Олена Гнатівна Рокитянська
Псевдо Лєна Голи́цинська, Брилинська
Народилася 29 грудня 1899(1899-12-29)
Ізюм, Харківщина
Померла 25 березня 1978(1978-03-25) (78 років)
Ірвінґтон, Нью-Джерсі, США
Діяльність акторка театру
Відома завдяки актриса Театру Української бесіди у Львові, Молодого театру у Києві
Alma mater Музично-драматична школа М. Лисенка
Фундуклеївська жіноча гімназія
Мати Г. Борисоглібська
Родичі С. Горст, сестра
В. Калин, племінниця
У шлюбі з Є. Голіцинський
Є. Брилинський

Оле́на Гна́тівна Голіци́нська (до шлюбу Рокитянська, нар. 29 грудня 1899, Ізюм, Харківщина — пом. 25 березня 1978, Ірвінгтон, Нью-Джерсі, США) — українська театральна акторка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Донька Ганни Борисоглібської. Дитячі роки провела в Петрограді, а згодом у Києві, де виховувалась в пансіоні графині Левашової.

Дитиною бувала в Театрі Миколи Садовського, де на сцені виступала мати. Під випливом побаченого зі шкільними товаришами влаштовувала імпровізовані українські вистави, за що її ледве не вигнали з українофобного пансіонату.

В 17 закінчила Фундуклеївську гімназію і поїхала в Одесу, мріючи про сцену і артистичну славу.[1]

Закінчила Київську музично-драматичну школу М. Лисенка.

1918 — акторка Молодого театру Леся Курбаса у Києві.

1920—1923 — працює у Театрі товариства «Українська Бесіда» у Львові.

1941—1944 — виступає у Львівському оперному театрі.

Як гостя виступала на сцені «Березоля» на запрошення Леся Курбаса (1927)[2], Українського народного театру ім. І. Тобілевича (1930) і Театру ім. І. Котляревського у Львові (1938).

«В її репертуарі — героїчні ролі, зокрема у п'єсах В. Винниченка, Г. Ібсена, Ж.-Б. Мольєра. Також грала в класичних оперетах Й. Штраусса і Ф. Легара».[3]

Була одружена з Є. Голіцинським, українським дипломатом, очільником дипломатичної місії УНР у США, в Естонії та Латвії. Весільним боярином був Лесь Курбас.[4] Другим шлюбом — з інженером Є. Брилинським, викладачем і господарем ліцейного маєтку.[5]

Емігрувала до США. Понад двадцять років боролась з недугами, майже забута прихильниками. «Єдина невідступна розрадниця» племінниця Валя Калин полегшувала тітці і колишній опікунці болісні дні.[4]

Померла в м. Ірвінгтон 25 березня 1978 року. Похована на цвинтарі св. Духа St. Betlehem у місті Істон, штат Пенсільванія.

Ролі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Олена Голіцинська // Театральне мистецтво: місячник театру і сцени. Випуск IX. — Львів. Грудень, 1922. — С. 11
  2. Наталя Єрмакова. Березільська культура. Історія, досвід. — К.: Фенікс, 2012. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 10 липня 2016.
  3. Голицинська Олена / В. Д. Ревуцький // Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 8 липня 2016.
  4. а б Китиця спогадів на могилу. Лена Голіцинська: артистка українських театрів / Йосип Гірняк [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.]svoboda-news.com
  5. Іванис Василь Миколайович. Стежками життя. — Перемога, Кубань. — С. 118

Посилання[ред. | ред. код]