Голіцин Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Голіцин Михайло Михайлович (нар. 11(01) листопада 1675 — пом. 21(10) грудня 1730) — російський генерал-фельдмаршал (1725), князь. Брат Д.Голіцина. 1687 року розпочав кар'єру в Семенівському полку, 1694 дістав звання прапорщика. Брав участь у Азовсько-Дніпровських походах 1695–1696 та Північній війні 1700–1721. 1702 керував штурмом фортеці Нотебург (нині місто Шліссельбург, Ленінградська область, РФ). Під час Полтавської битви 1709 командував гвардією. Під Переволочною (колишнє село на лівому березі Дніпра біля впадіння в нього річки Ворскла, нині залите водами Дніпродзержинського водосховища) наказав скарати українських козаків, які потрапили в полон після капітуляції частини шведської армії. Учасник Прутського походу 1711, морських битв у Балтійському морі 1714 біля півострова Гангут (нині Ханко, Фінляндія) і 1720 біля острова Гренгам (нині Фінляндія). У 1723-28 роках командував російськими військами, розташованими в Україні. У 1728-30 — президент Військової колегії та член Верховної таємної ради. Брав участь у складанні «кондицій». Після воцаріння Анни Іванівни потрапив у немилість, був звільнений зі служби.

Помер у місті Москві.

Література[ред.ред. код]

  • Молчанов Н. Н. Дипломатия Петра Первого. М., 1990.

Джерела[ред.ред. код]