Голі-Оток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Голі-Оток
Goli otok.jpg

Карта
Карта острова
Географія
44°50′20″ пн. ш. 14°49′06″ сх. д. / 44.83888888888900226° пн. ш. 14.818611111111000156° сх. д. / 44.83888888888900226; 14.818611111111000156Координати: 44°50′20″ пн. ш. 14°49′06″ сх. д. / 44.83888888888900226° пн. ш. 14.818611111111000156° сх. д. / 44.83888888888900226; 14.818611111111000156
Місцезнаходження Адріатичне море
Площа 4,54[1]  км² 
Найвища точка 357 м 
Країна
Хорватія
Населення 0 (2001)
Голі-Оток is located in Хорватія
Голі-Оток
Голі-Оток
Голі-Оток (Хорватія)

CMNS: Голі-Оток на Вікісховищі
Покинута в'язниця на острові Голі-Оток
Голі-Оток і сусідні острови

Го́лі-О́ток (хорв. Goli otok «голий острів»; італ. Isola Calva) — безлюдний і безплідний острів у хорватській частині Адріатичного моря, у безпосередній близькості від узбережжя Приморсько-Ґоранської жупанії.

Сумновідомий як місце позбавлення волі для політичних в'язнів у комуністичній Югославії, частиною якої була тодішня Хорватія. Розташована на острові тюрма діяла з 1949 до 1989 року, особливо активно — за часів правління Тіто.

Положення[ред.ред. код]

Острів лежить у північній Адріатиці між північно-східною частиною острова Раб і узбережжям материка у північній частині Велебітської протоки (каналу), на схід від іншого безлюдного острова Светі-Гргур і на південь від острова Првіч. Віддалений від суходолу приблизно на 6 км, а від великого острова Раб — 5 км. Уздовж південно-західного узбережжя острова є спустіле і занедбане селище Маслінє. Острів займає площу приблизно 4 км².

Історія[ред.ред. код]

Північна частина острова

Попри те, що протягом минулих століть острів служив сезонним місцем випасу отар місцевих пастухів та мав кілька тимчасових пастуших жител і водозбірники для дощової води, він навряд чи коли-небудь був постійно заселений, за винятком ХХ сторіччя.

У Першу світову війну Австро-Угорщина створила на цьому необжитому острові табір, куди упродовж усієї війни відсилала російських військовополонених зі Східного фронту.

Після конфлікту Тіто і Сталіна у 1948 році влада комуністичної Югославії заслала на Голі-Оток першу групу ув'язнених, усього близько 1 200 осіб, яких було викинуто з корабля просто на скелі 9 липня 1949.[2] У 1949 році за особистим рішенням Тіто весь острів було офіційно перетворено на надсекретну в'язницю суворого режиму[3] і трудовий табір у віданні федеральних органів влади, так само як і прилеглий острів Светі-Гргур, де виник подібний табір для ув'язнених жінок. До 1956 року, протягом т. зв. «періоду Інформбюро», він використовувався як політична тюрма для неблагонадійних — відомих і гаданих сталіністів та інших членів КПЮ або навіть безпартійних, звинувачених у проявах симпатії чи прихильності до СРСР. На острові також перебувало в ув'язненні чимало антикомуністів (сербських, хорватських, македонських, албанських та інших націоналістів тощо). Були на острові і неполітичні в'язні, які відбували там незначні кримінальні покарання[4][5] (інколи навіть малолітні злочинці) і деякі з тих, що були засуджені на смерть.[6] Загалом там відбували строк близько 16 000[7][8] політичних в'язнів, з яких від 400[7] до 600[9] померли на острові.

Карта острова

Ув'язнені були змушені працювати (в каменоломнях, копальнях бокситів, гончарнях і столярнях) без уваги на погодні умови: влітку температура перевищувала 35-40°C, а взимку вони мерзли на лютому вітрі бора, а температура падала нижче за 0°C. Охоронці регулярно били і жорстоко поводилися з ув'язненими або ж їх принижували інші в'язні.[10] Охоронці не вбивали в'язнів, але й не заважали їм самим убивати один одного.[6]

Після того, як Югославія нормалізувала відносини з Радянським Союзом, в'язниця Голі-Оток у 1956 році перейшла від югославської федеральної влади до республіканських органів соціалістичної Хорватії. Попри це тюрма залишалася забороненою в Югославії темою. 1979 року Антоніє Ісакович написав про в'язницю роман «Трен» (Момент), але щоб видати його, довелося чекати, доки помре Тіто, що й сталося у 1980 році. Книжка зажила слави бестселера.[11]

В'язницю було закрито 30 грудня 1988,[12] а повністю покинуто 1989 року. Відтоді всі табірні споруди занепадають і нищаться.[13]

Сьогодні на острів навідуються туристи на човнах та рибалки і пастухи з острова Раб. Останні влітку привозять сюди овець на пашу.

Колишні ув'язнені з Хорватії організувалися в Асоціацію колишніх політв'язнів острова Голі-Оток.[14] У Сербії такі люди згуртувалися в товариство «Голі-Оток».[15]

Острову присвячено кілька телефільмів, він згадується у багатьох літературних творах, зокрема, у написаному у 1995 році романі Філіпа Рота «Sabbath's Theater» (Театр шабашу), в опублікованому у 2002 році політичному есе словенця Драго Янчара «Бріоні» (Бріуни) та в автобіографічній новелі «Листівка з відпустки» хорватської письменниці Дубравки Угрешич, надрукованій у белградському літературно-критичному журналі «REČ časopis za književnost i kulturu, i društvena pitanja» (№ 74/20, 2006) і в книжці «Немає нікого вдома», що вийшла друком у Загребі 2005 року (назва новели італійською — Cartolina Estiva, переклад Луки Заноні, Osservatorio Balcani e Caucaso, 2008)[16]

Найвідоміші політв'язні острова[ред.ред. код]

Колишня адміністративна будівля, сфотографована у 1991 році

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Duplančić Leder, T.; Ujević, T.; Čala, M. (2004): Duljine obalne crte i površine otoka na hrvatskom dijelu Jadranskog mora određene s topografskih karata mjerila 1:25 000, Geoadria, Vol. 9, No. 1, 5-32.
  2. http://www.klub-susacana.hr/revija/clanak.asp?Num=60&C=5
  3. http://www.goli-otok.hr/index.php?task=anniversary
  4. Donja Klada » Goli otok
  5. Višestruki ubojica s Golog otoka opet ubio - Jutarnji.hr
  6. а б Karlovački tjednik. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 4 лютого 2010. 
  7. а б Popis UDBA-e: Više od 16 tisuća zatočenih na Golom otoku, 413 mrtvih. ipress.hr (хорватською). 8 січня 2014. Процитовано 2 вересня 2014. 
  8. Central Intelligence Agency (20 листопада 1970). Yugoslavia: The Outworn Structure. с. 13. 
  9. Srbija nudi odštetu zatvorenicima na Golom otoku - devet dolara po danu. Slobodna Dalmacija (хорватською). 25 липня 2012. Процитовано 2 вересня 2014. 
  10. Goli otok - zloglasna Titova kaznionica | Priča dana | DW.DE | 14.07.2009
  11. Daniel J. Goulding, Liberated cinema: the Yugoslav experience, 1945-2001, Indiana University Press, 2002. (p. 159)
  12. http://www.vecernji.hr/na-golom-otoku-zalio-sam-sto-nisam-kriminalac-802124
  13. Goli otok website Цитата: «Цей знімок кімнати для музикантів було зроблено в 1990 році, іншими словами, безпосередньо після залишення острова».
  14. Slobodna Dalmacija
  15. Spomen žrtvama Golog otoka na Adi | Glas javnosti
  16. Ugrešić, Dubravka (2008). Cartolina estiva. AestOvest. Osservatorio Balcani e Caucaso. 
  17. http://www.mn.mk/makedonski-legendi/3911
  18. Čadež, Tomislav. Alfred Pal: Preživio holokaust, dvaput bio na Golom otoku, a onda radio najljepše hrvatske knjige (hr). Jutarnji list. Процитовано 2012-07-03. 
  19. http://www.vecernji.hr/na-golom-otoku-zalio-sam-sto-nisam-kriminalac-802124
  20. Стіпанчевич, Маріо (квітень 2004). Razgovor s dr. Savom Zlatićem [Бесіда із к. мед. н. Саво Златичем] (PDF). Arhivski vjesnik (хорватською) (47) (Загреб: Хорватський державний архів). с. 119–132. Процитовано 21 квітня 2014. 

Посилання[ред.ред. код]

  • www.goli-otok.hr
  • www.goli-otok.com
  • Comparative criminology | Europe - Yugoslavia
  • Голі-Оток: Пекло на Адріатиці — правдива історія трагічного досвіду і переживань політв'язня найзловіснішої тюрми колишньої Югославії Голі-Оток Йосипа Зоретича та обставин, що привели до його ув'язнення [1]
  • Голі-Оток сьогодні: фотоальбом

[2]