Гонабад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гонабад
Gonabad-wellcome.jpg
Основні дані
34°21′10″ пн. ш. 58°41′01″ сх. д. / 34.35277777780554942° пн. ш. 58.683611111138887395° сх. д. / 34.35277777780554942; 58.683611111138887395Координати: 34°21′10″ пн. ш. 58°41′01″ сх. д. / 34.35277777780554942° пн. ш. 58.683611111138887395° сх. д. / 34.35277777780554942; 58.683611111138887395
Країна Flag of Iran.svg Іран
Адмінодиниця Central Districtd
Столиця для Gonabad Countyd (county of Razavi Khorasan Province)
Населення 40 773 осіб (2016)
Висота НРМ 1095 м
Часовий пояс UTC+3:30, Іранський стандартний час, Asia/Tehran (Іран)
GeoNames 132961
Міська влада
Мапа


CMNS: Гонабад у Вікісховищі

Гонабад[1] (перс. گناباد‎, романізоване написання Gonābād) — місто в північно-східній частині Ірану, в остані Хорасан-Резаві. Адміністративний центр шагрестану Гонабад. Населення міста становило 34 563 особи, 9 789 сімей (станом на 2006 рік)[2].

Місто відоме завдяки гонабадським дервішам і підземній гідротехнічній системі кяриз, відомій також як канат (перс. قنات‎). Кладовище дервішського суфійського ордена Нематоллахі Гонабаді знаходиться в міському передмісті Бідохт (перс. بيدخت‎).

Місто є одним із найбільших виробників шафрану в Ірані. Також тут розвинене сільське господарство, вирощується виноград, фісташки і гранат.

Історія[ред. | ред. код]

Руїни Зібада

Знаменита битва «12 героїв» між Іраном і Тураном, описана в поемі Шах-наме перським поетом Фірдоусі, відбувалася в околицях древнього міста Зібад (зараз — село на південному заході від Гонабада).

Кяриз[ред. | ред. код]

Один із найдовших і найдавніших у світі кяризів знаходиться в Гонабаді. Вони були побудовані між 700 і 500 роками до нашої ери. Дослідження виявлених у місті артефактів (керамічні фрагменти, стіни тощо) дозволило ЮНЕСКО упевнитися в достовірності і цілісності кяризів та включити їх до свого списку світової спадщини в 2007 році. Важливо відзначити, що й через близько 2 700 років після створення кяриз досі забезпечує питною водою і водою для потреб сільського господарства майже 40 тисяч осіб[3].

Довжина гонабадських кяризів становить 33 113 метри, вони містять 427 поглиблень для води. Споруди побудовані з використанням знань законів таких наук, як: фізика, геологія і гідравліка, зробивши можливим проживання для жителів навколишніх населених пунктів в умовах нестачі води і рідкісних опадів у вигляді дощів.

Крім іранських кяризів, функціонують також схожі гідротехнічні системи — Урунов, Муна, Чанак і Ширіна[4][5].

Зібад Гонабад

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Иран. Справочная карта (масштаб 1:1 250 000). Четвёртое издание — ГУГК СССР, 1986.
  2. «Census of the Islamic Republic of Iran, 1385 (2006)»
  3. Ward English, Paul.  // Proceedings of the American Philosophical Society. — JSTOR, 1968. — Т. 112, № 3, Число 21 (6). — С. pp 170—181.
  4. Qanats of Gonabad-World Heritage. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 15 лютого 2020. 
  5. [Geography and tribes and minorities in khorasan, Mohammad Ajam, research published 1992,university of Imam Sadegh, Tehran.]