Гонорея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гонорея
Gonococcal urethritis PHIL 4085 lores.jpg
Невеликі Грам-негативні гонококи більшістю всередині нейтрофілів у мазку з уретри при гострому гонококовому уретриті (мікрофотограма, фарбування за Грамом).
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 A54
DiseasesDB 8834
MedlinePlus 007267
MeSH D006069

Гоноре́я (у розмовній мові також трипер)  — венерична інфекційна хвороба, яка перебігає із запаленням сечостатевих органів людини. Хворобу спричинює гонокок. Гонорею відносять до найпоширеніших бактеріальних інфекцій: за даними ВООЗ щорічно у світі захворює не менше 150—180 млн людей.

Перебіг гонореї[ред.ред. код]

На слизовій оболонці статевих органів збудник гонореї — гонокок — посилено розмножується, спричиняє її запалення, яке супроводиться набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має місцевий характер. В ослаблених людей із зниженим імунітетом гонокок може поширюватись по всьому організму, уражаючи суглоби, серцевий м'яз, навколосерцеву сумку. Гонокок виділяє отруту, і через це, крім місцевих уражень, у хворого спостерігається слабкість, втрата апетиту, головний біль.

Визначити гонорею можна за інтенсивним виділенням гною із сечовивідного каналу, сильною різзю і печінням при сечовиділенні, болісними позивами на сечовиділення, пов'язаними з поширенням інфекції на сечовий міхур. Ці ознаки хвороби з'являються через 1—3 дні після зараження й досягають найбільшої інтенсивності через 2—8 днів. Через кілька тижнів вони стихають, і хвороба переходить у хронічну форму, яка протікає майже безболісно. Хвороба може загостритись при вживанні алкоголю, при ослаблені організму, в жінок під час менструації і після пологів.

Хронічна гонорея поступово ускладнюється враженням чоловічих статевих залоз (яєчок) і передміхурової залози; при цьому нерідко розвивається безплідність. У жінок безплідність може спричинитися гонорейним ураженням матки і маткових труб. Хронічна гонорея загострюється під час пологів. Оскільки в післяпологовому періоді слизова оболонка статевих органів особливо сприятлива до інфекцій, хвороботворний процес дуже поширюється на всі статеві органи і ушкоджує їх.

Поза людським організмом гонококи швидко гинуть у міру висихання, під дією нагрівання понад 56 °C, антисептичних препаратів, прямих сонячних променів. Джерелом зараження є хвора гонореєю. Дорослі люди заражаються практично завжди статевим шляхом. Діти — виключно дівчатка — через інфіковані мочалки, губки, нічні горщики, рушники, пелюшки.

Уражаються переважно слизові оболонки сечостатевих органів. Можливі також ураження кон'юнктиви, носоглотки, мигдалин, прямої кишки. Зустрічаються і тяжкі системні ураження з пошкодженням суглобів, нервової, серцево-судинної та дихальної систем, може розвиватися гонококовий сепсис.

Розрізняють гонорею свіжу, гостру, підгостру, торпідну (з давністю до 2 місяців), хронічну (понад 2 місяців і невстановленої давності) і приховану (латентну) гонорею.

При прихованій гонореї є осумковані вогнища запалення із слабкопатогенними гонококами, при розкритті яких гонококи виходять на поверхню слизових оболонок статевих органів і спричинюють їх запалення. Від моменту зараження до появи клінічних ознак захворювання проходить від 3 до 4 днів. Іноді інкубаційний період подовжується до 2 — 3 тижнів і більше. Подовженню термінів інкубаційного періоду сприяє прийом антибіотиків або інших сульфаніламідних препаратів з приводу супутніх захворювань або при самолікуванні.

Гонорея у чоловіків[ред.ред. код]

Першими ознаками гонореї у чоловіків є поява гнійних виділень з уретри і різі при сечовипусканні. На перших порах запальний процес захоплює лише слизову оболонку передньої частини сечівника (передній уретрит), тому дуже важливо звернутися до лікаря саме на цій стадії захворювання, що забезпечить одужання в короткі терміни. Якщо лікування не почате, то гонококи досягають задньої уретри, викликаючи тотальне запалення слизової оболонки сечівника. З'являються часті позиви до сечовипускання, посилюються різі, в кінці сечовипускання виділяється крапелька крові. У багатьох чоловіків гонорейна інфекція із самого початку викликає лише незначні запальні зміни в сечівнику (торпідну гонорею). Відокремлюване дуже мізерне, помітне лише після ночі у вигляді невеликої каламутній краплі. У хворих на гостру гонорею при відсутності лікування інтенсивність запальних процесів в каналі поступово зменшується, і процес стає хронічним.

Як свіжий, так і хронічний уретрит у чоловіків може ускладнюватися запаленням внутрішнього листка крайньої плоті і голівки статевого члена, запаленням парауретральних ходів і залоз уретри. Але найсерйознішими ускладненнями є запалення передміхурової залози (простатит), придатка яєчка (епідидиміт), сім'яних пухирців (везикуліт) і розвиток звужень просвіту сечівника. Цим ускладненням сприяють статеві порушення, вживання алкогольних напоїв, пива, переохолодження, важкі фізичні навантаження. Гонорейний епідидиміт зазвичай розвивається гостро, з високою температурою, припухлістю і почервонінням мошонки, сильними болями в області ураженого яєчка. Хворий насилу пересувається. Двосторонній процес часто призводить до безпліддя.

Гонорейний простатит — найчастіше ускладнення гонореї у чоловіків. Розрізняють гострий і хронічний простатит. Останній погано піддається лікуванню і часто є причиною статевої слабкості і безпліддя у шлюбі.

Гонорея у жінок[ред.ред. код]

На відміну від чоловіків гонорея у жінок у перші 2-3 тижні протікає мляво, малопомітно, майже безсимптомно. Лише у кожної шостої — сьомої жінки через 3-7 днів після зараження розвивається гострий запальний процес у нижньому відділі сечостатевого тракту з болем у попереку, тяжкістю внизу живота, різзю і печінням під час сечовипускання. У жінок гонорейний процес з утворенням багатьох вогнищ: одночасно уражаються сечовід, залози входу до піхви, шийка матки, а також нерідко і пряма кишка. Розрізняють гонорею нижнього відділу сечостатевого апарату, тобто запалення уретри, шийки матки, бартолінієвих залоз і слизової оболонки входу в піхву, і висхідну гонорею, коли запальний процес поширюється на матку, маткові труби і придатки, тазову очеревину. Появі висхідного процесу сприяють аборти, пологи, менструації.

Тривалий перебіг хронічної гонореї веде до статевих розладів, формування фригідності у жінок, безпліддя. Гонорея несприятливо позначається на течії і кінець вагітності. У жінок, хворих на гонорею, частіше реєструють загрозливі та повні викидні, передчасні пологи, післяпологові ускладнення, зараження під час пологів дитини гонореєю очей (бленореєю) або гонореєю нижніх сечостатевих шляхів (виключно дівчаток).

Гонорея у дітей[ред.ред. код]

Новонароджений із гонококовим неонатальним кон'юнктивітом. :
Докладніше: Бленорея

Гонорею у дівчаток найчастіше виявляють у віці 2-8 років. Заражаються діти, як правило, через предмети туалету і домашнього побуту, причому в 3/4 випадків джерелом інфекції є мати, рідше — найближчі родичі і обслуговуючий персонал дитячих установ. Внаслідок вікових анатомо-фізіологічних особливостей у дівчаток молодшого віку гонококи викликають запалення вульви, піхви, уретри. Внутрішні статеві органи уражаються вкрай рідко. У хворих дівчаток відзначаються почервоніння і набряк великих статевих губ, входу до піхви і промежини, рясні гнійні виділення з піхви, їх турбують печіння і свербіння в області зовнішніх статевих органів, біль при сечовипусканні.

Перенесена в дитячому віці гонорея може позначитися надалі на здоров'я дівчини, жінки, її менструальній і дітородної функції, бути причиною безпліддя. Батьки повинні постійно пам'ятати і прищеплювати дітям правила особистої гігієни. Щоб виключити можливість зараження дівчаток від працівників дитячих установ, останні ретельно обстежуються при прийомі на роботу і в подальшому регулярно 1 раз на 3 місяці.

Лікування[ред.ред. код]

Для ефективності лікування дуже важливо встановити не тільки те, що збудником хвороби є гонокок, але і визначити його чутливість до антибіотиків. Основний напрямок у лікування гонореї: застосування антибіотиків, активних у відношенні гонококів.

Використовують препарати цефтріаксон, ципрофлоксацин, офлоксацин. Лікування вагітних здійснюють антибіотиками еритроміцином, цефазоліном. Для підвищення захисних сил організму використовують гонококкову вакцину, пірогенал, продігіозан. Хворий вважається вилікуваним, якщо протягом 2 місяців клінічного спостереження після повторних аналізів гонококи не виявляються. Спроби хворого зайнятися самолікуванням призводять до затяжного прихованого перебігу гонореї і збільшують стійкість гонокока до антибіотиків.

Складність лікування гонореї дуже часто пов'язана з одночасним невиявленим у хворого та невилікуваним трихомоніазом, збудник якого значно більший за розмірами, захоплює гонококи всередину, чим зменшує дію антибіотиків на них. Однією з частих причиною неуспішного лікування гонореї є не вилікуваний трихомоніаз. Щоб вилікувати гонорею з одночасно наявним трихомоніазом, необхідно спершу виявити його та потім лікувати ці дві хвороби одночасно.

Іншою частою причиною невдачі в лікування гонореї є первісна стійкість збудника до деяких антибактерійних препаратів і формування такої стійкості до тих препаратів, що апріорі діють на збудника, але внаслідок безсистемного самолікування чи неправильного лікарського призначення (мала доза, не та кратність прийому тощо) препарату до нього швидко формується стійкість гонокока. Є дані[1] про все частішу появу штамів, стійких до звичайних комбінацій антибіотиків. Це якраз і зумовлено неправильним призначенням ліків.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Главврач Англии: гонорея может стать неизлечимой (рос.). ВВС:Російська служба. 27 грудня 2015. Процитовано 4 січня 2016. 

Джерела[ред.ред. код]


Rod of Asclepius2.svg Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.