Гончаренко Олексій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олексій Гончаренко
Алексей Гончаренко
Олексій Гончаренко
Прапор
Заступник голови Одеської обласної ради
16 листопада 2010 — лютий 2014
Прапор
10-й Голова Одеської обласної ради
14 серпня 2014 — 21 листопада 2014
Попередник: Микола Тіндюк
Наступник: Шмушкович Михайло Володимирович
 
Партія: Партія зелених України (до 2005 року)
Партія «Союз» (2005)
«Партія регіонів» (20052014)
«Блок Петра Порошенка»2014 року)
Освіта: Одеський державний медичний університет, Академія народного господарства при Уряді РФ
Рід занять: політик
Діяльність: політик, громадський діяч
Народження: 16 вересня 1980(1980-09-16) (37 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Громадянство: Україна Україна
Віросповідання: православ'я
Батько: Олексій Костусєв
Мати: Марина Гончаренко
Дружина: Ольга
Діти: Олексій
 
Військова служба
Звання: Лейтенант запасу військово-медичної служби
Сайт: goncharenko.od.ua

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Верховна Рада України
8-е скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014

Олексі́й Олексі́йович Гончаре́нко (рос. Гончаренко Алексей Алексеевич; нар. 16 вересня 1980, Одеса, Українська РСР, СРСР — український політичний та громадський діяч, депутат Верховної Ради України VIII скликання, член фракції Блоку Петра Порошенка. З 2010 року депутат Одеської обласної ради VI скликання, у 2014 році був головою Одеської обласної ради, депутат Одеської міської ради V і VI скликань (20062014). З 2005 року до 2014 року член «Партії регіонів», активний прибічник надання російській мові статусу державної в Україні.[1][2]

Життєпис[ред.ред. код]

Перші роки[ред.ред. код]

Олексій Олексійович Гончаренко народився 16 вересня 1980 року в Одесі, у сім'ї Марини Федорівни Гончаренко, яка працювала в Одеському порту, потім вчителем у школі № 62 і Приморському ліцеї, та Олексія Олексійовича Костусєва. У трирічному віці хлопця батьки розлучилися. Олексій вчився у декількох школах — спочатку у загальноосвітній школі № 62, потім № 35, а завершив шкільне навчання у гімназії № 2. У 1994 році чотирнадцятирічний юнак пішов працювати у дитячий садок на Французькому бульварі викладати англійську мову. У 1996 році, ставши дипломантом олімпіади з біології Гончаренко за співбесідою поступив до Одеського державного медичного університету на державну форму навчання за спеціальністю «педіатрія», який закінчив з відзнакою у 2002 році[3]. У 1999 році 19-ти річний юнак пішов працювати на Одеську станцію швидкої медичної допомоги, де працював до 2001 року.[4]

Початок політичної діяльності[ред.ред. код]

У 2001 році Гончаренко став керівником молодіжної організації Одеського обласного відділення Партії зелених України. 2002 року молодий політик з відзнакою закінчив університет. Того ж року, у 21-річному віці він балотувався в Одеську міську раду в окрузі у «Селищі Таїрова», однак не пройшов. Після невтішних результатів виборів Олексій почав працювати помічником депутата. У той же час починаючий політик у 2005 році отримав другу освіту в Академії народного господарства при Уряді РФ, що знаходилася у Москві, за спеціальністю «фінанси та кредит»[3]. У 2005 році Олексій Олексійович став головою Одеської міської організації партії «Союз». Того ж року політик став керівником громадської організації «Якість життя». Наприкінці 2005 року Одеська обласна та міська організації Партії «Союз» влилися до Партії Регіонів. Як зазначається на особистому сайті Олексія, одним із досягнень під час роботи у «Союзі» було недопущення приватизації Одеського припортового заводу.[4] У складі «Партії Регіонів» молодий політик був обраним до Одеської міської ради у 2006 році.

Депутатство у міській та обласній радах[ред.ред. код]

Перше рішення[4], якого Гончаренкові вдалося домогтися, стало рішення про зміну до регламенту Одеської міської ради, за яким мовою роботи ради, його виконавчих органів та для офіційних заяв, поряд з українською мовою стала російська мова.[5]. Згодом Гончаренко разом зі іншими депутатами підтримував розвиток російської мови в Одесі[1]. У 2006 році Гончаренко став учасником «Програми Фонду Джона Сміта», в рамках якої проходив півтора місяці стажування Сполученому королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — в Парламенті Королівства, місцевому самоврядуванні міста Лутон та Національній асамблеї Уельсу. У 2007 році Олексій Олексійович був обраний головою «комісії з вдосконалення структури управління містом», яка проіснувала до грудня 2008 року. Під час роботи у міській раді Гончаренко неодноразово брав участь у міжнародних конференціях з питань муніципального менеджменту, планування розвитку міста, освіти тощо. Зокрема у містах: Берлін (2007 рік), Братислава (2006 рік), Будапешт (2007 рік), Лондон (2009 рік), Тбілісі (2008 рік), Рига (2009 рік), Прага (2008 рік), Приштина (2009 рік).[4]

Під час місцевих виборів восени 2010 року Гончаренко балотувався в Одеську обласну раду у складі «Партії регіонів», будучи у списку № 2. У той же час балотувався за мажоритарним округом № 10 (Суворовський та Приморський райони Одеси), набравши 58 тисяч голосів, що у п'ять разів більше ніж у найближчого конкурента. У листопаді 2010 року політик був обраний на посаду заступника голови Одеської обласної ради й йому було присвоєно 4 ранг посадової особи місцевого самоврядування.[4]

В 2011 році у інтерв'ю Сергію Лещенку заявив, що «Одеса не була українським містом. Одеса створювалася як центр Новоросії, в якій були росіяни, греки, українці, євреї, болгари та інші. Російська мова завжди була в Одесі, вона не внесена туди звідкись переселенцями».[2]

У лютому 2014 року, після кривавих подій на Євромайдані Олексій Гончаренко вийшов з «Партії регіонів» і звільнився з поста першого заступника голови Одеської обласної ради.[6] 5 березня 2014 року під час візиту у АР Крим для підтримки єдності України був побитий кримськими сепаратистами на чолі з Самвелом.[джерело?]

14 серпня 2014 року Олексія Олексійовича Гончаренка було обрано головою Одеської обласної ради. Під час голосування депутатів ради за новообраного голову проголосувало 74 депутати, у той же час, за його щонайближчого конкурента, колишнього заступника голови обласної державної адміністрації Дмитра Волошенкова, проголосувало всього 23 депутати. Ще п'ять депутатів проголосували проти обох кандидатів. Згідно заяви Гончаренка, від відмовився від усіх премій та надбавок до зарплати, а також пообіцяв, що усю зарплатню буде перераховували українському війську у зоні Антитерористичної операції.[7]

На парламентських виборах в Україні 2014 року балотується у народні депутати України за списком партії «Блок Петра Порошенка».[8]

Затримання в Росії[ред.ред. код]

Олексій Гончаренко був незаконно затриманий поліцією 1 березня 2015 року в Москві, під час траурної ходи в пам'ять про убитого російського опозиціонера Бориса Нємцова. В подальшому він був переданий Слідчому комітету РФ для проведення «процесуальних дій» у зв'язку із подіями в Одесі 2 травня 2014 року[9]. Що є порушенням російською владою дипломатичного імунітету делегата ПАРЄ та вимог міжнародного права[10][11]. У вечорі того ж дня був відпущений на поруки посольства України. 2 березня 2015 року МВС Росії запевнило, що не має претензій до затриманого українського депутата.[12]

Кримінальне провадження[ред.ред. код]

За зверннням нардепа Ігоря Мосійчука, Генеральною прокуратурою України 1 червня 2016 року було відкрито кримінальне провадження проти Олексія Гончаренка за статтею 110 кримінального кодексу України — «посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»[13], а також за статтею 161 — «порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, належності і їх ставлення до релігії»[14]. За заявою Мосійчука, Гончаренко просував ідею «російського світу» в Одесі та зустрічався з кураторами з ФСБ та вів підривну антиукраїнську діяльність в цілому[15][16].

Критика[ред.ред. код]

8 лютого 2017 року Олексій Гончаренко розписав фарбою фрагмент Берлінського муру, розташований на території посольства Німеччини в Україні на знак протесту проти заяви посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля про проведення виборів на території окремих районів Донецької та Луганської областей. Посольство Федеративної Республіки Німеччина назвало дії Гончаренко «пошкодженням і нівеченням» та «порушенням Віденської конвенції про дипломатичні відносини»[17].

Родина та особисте життя[ред.ред. код]

Батько — Костусєв Олексій Олексійович (нар. 1954) — політик, колишній міський голова Одеси (20102013), доктор економічних наук, член «Партії регіонів». Мати — Гончаренко Марина Федорівна (нар. 1965) — вчитель, у 19821983 роках працювала в Одеському морському порту, згодом у музеї Одеського морського порту імені Ф. де Воллана, а також у школі № 62 та Приморському ліцеї. У трирічному віці Олексія його батьки розлучилися.

Одружений. З дружиною, Ольгою, познайомився ще в медичному університеті. Разом з дружиною Гончаренко виховує сина, Олексія (нар. 2006).[4] Гончаренко активно займається різноманітними видами спорту та часто бере участь у міських спортивних заходах. Володіє англійською та французькою мовами.[3]

23 лютого 2017 року у фракції БПП повідомили про зникнення Олексія Гончаренка. Того ж дня він знайшовся і повідомив про те, що брав участь у спецоперації СБУ.[18].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Русский язык. Особистий сайт Олексія Гончаренка (ru). 
  2. а б Алексей Гончаренко: Рано или поздно, русский язык стане вторым государственным | Украинская правда(рос.)
  3. а б в Гончаренко Олексій Олексійович. Офіційний сайт Одеської обласної ради. 17-12-2013. 
  4. а б в г д е Биография. Особистий сайт Олексія Гончаренка (ru). 
  5. Решения горсовета №1487-VI от 22.11.2011 г. «О внесении изменений и дополнений в Регламент Одесского городского совета VI созыва, утвержденный решением Одесского городского совета от 06.12.2010 года №3-VI». Офіційний сайт Одеської міської ради (ru). 
  6. Заступник голови Одеської облради Олексій Гончаренко залишив свій пост та залишив Партію регіонів. dt.ua. 19-02-2014. 
  7. Алексей Гончаренко возглавил Одесский облсовет. dumskaya.net. 14-08-2014. 
  8. Дарты вейдеры. Маски сброшены // INSIDER, 13.10.2014.
  9. У Москві на марші затримали українського нардепа
  10. Глава української делегації в ПАРЄ: затримання Гончаренка — вершина цинізму і свавілля «УНІАН», 01.03.2015
  11. Гройсман відреагував на затримання в Москві Гончаренка «LB.ua», 01.03.2015
  12. МВС РФ відкликало свої претензії щодо Гончаренка: суду не буде
  13. Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України
  14. ГПУ відкрила кримінальне провадження щодо Гончаренка
  15. Звернення до ГПУ Ігора Мосійчука
  16. Мосийчука допросили в СБУ по делу Гончаренко. (рос.)
  17. Депутат Гончаренко розмалював фрагмент Берлінської стіни біля посольства Німеччини в Києві, у відомстві гостро відреагували. ukranews.com. Українські новини. 2017-02-08. 
  18. В БПП заявили про викрадення депутата Гончаренка. BBC Україна. 23 лютого, 2017 рік.

Посилання[ред.ред. код]

Попередник:
Микола Тіндюк
20132014
Coat of Arms of Odesa Oblast.svg
10-й Голова Одеської обласної ради

З 14 серпня 2014 року
Наступник:
Шмушкович Михайло Володимирович