Гончаренко Станіслав Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Станіслав Гончаренко
Особові дані
Повне ім'я Станіслав Олександрович Гончаренко
Народження 1 листопада 1960(1960-11-01) (57 років)
  Київ, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1979-1981 СРСР «Будівельник» (Прип'ять) ()
1982 СРСР «Зірка» (Кіровоград) ()
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб Ігри (голи)
1997-1998 Україна «Інтеркас-2» 3 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1991-1992
1992-1993
1993-1995
1996-2007
2008-2011
2011-2012
2013-2018
2018-
Україна «Динамо» (Біла Церква)
Україна «Хімік» (Сєвєродонецьк)
Україна «Оболонь» (Київ)
Україна «Інтеркас» (Київ)
Україна «Тайм» (Львів)
Україна «Енергія» (Львів)
Україна «Політехнік» (Київ)
Україна «Кардинал-Рівне»
Звання, нагороди
Звання
Заслужений тренер України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 1 липня 2018.

Станісла́в Олекса́ндрович Гончаре́нко (нар. 1 листопада 1960, Київ[1]) — радянський та український футбольний та футзальний тренер. Багаторічний наставник київського «Інтеркасу», на чолі якого він тричі вигравав чемпіонат та кубок України. Входив у тренерський штаб збірної України, з якою став віце-чемпіоном Європи 2001[2]. Заслужений тренер України[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Вихованець київського «Спартака», в юнацькому віці перейшов у «Темп» (Київ). Першим професіональним клубом став «Будівельник» (Прип'ять), в якому Гончаренко грав під керівництвом Анатолія Шепеля. У 1982 році перейшов у кіровоградську «Зірку», де отримав важку травму, після чого повернувся додому в Київ. Одразу після закінчення кар'єри гравця почав втілювати у життя свою мрію стати тренером.

Тренерську кар'єру почав дитячим тренером у травні 1982 року в спортивному клубі «Старт». У 1985 році був запрошений до СДЮШОР «Зміна» Мінського району м. Києва, де пропрацював рік. Після цього його запросили до київського «СКА», де він працював з 1986 по 1989 рік. Під час роботи в ДЮСШ «СКА» до Станіслава Гончаренка прийшов перший успіх — разом з командою юнаків 1972 р. н. він виграв чемпіонат України серед СДЮШОР. Фінал чемпіонату проходив у місті Нікополі, а суперниками ДЮСШ «СКА» виступили київський спортінтернат, дніпропетровський спортінтернат, СДЮШОР Динамо (Київ), Таврії (Сімферополь) та нікопольського «Колосу», причому «армійці» виграли усі п'ять фінальних ігор.

В квітні 1990 року прийняв пропозицію Володимира Онищенко і перейшов в тренерський штаб команди «Динамо» (Біла Церква). Після того як Володимир Онищенко перейшов на тренерську роботу в «Динамо-2» (Київ), Станіслав Гончарекно деякий час пропрацював головним тренером і восени 1992 року залишив команду, отримавши запрошення від «Хіміка» з Сєвєродонецька. Пропрацювавши рік у «Хіміку» через вагітність дружини Гончаренко повернувся до Києва.

Після повернення додому, Гончаренко став керманичем «Оболоні», яку він очолював з осені 1993-го по жовтень 1995 року, ставши першим тренером команди після отримання нею професійного статусу. Під його керівництвом в «Оболоні» заграли В'ячеслав Свідерський, Роман Олійник, Олександр Гребеножко та багаторічний лідер команди Вячеслав Нівінський.

У 1996 році Станіслав Гончаренко прийняв пропозицію президента київського футзального клубу «Інтеркас» Сергія Веселова, який тоді виборов право виступати у вищій лізі. В першому ж сезоні після підвищення у класі команда завоювала срібні нагороди. Гончаренко керував командою до розформування впродовж 11 сезонів і за цей час вона лише одного разу залишилася без комплекту нагород. Гончаренко привів «Інтеркас» до трьох чемпіонських звань, трьох Кубків України, а також перемог у декількох міжнародних турнірах, зробивши клуб одним з лідерів українського футзалу.

Після розформування «Інтеркасу» Гончаренко серйозно хворів і лежав у лікарні[4]. Витримавши певну паузу, у березні 2008 року[5], Станіслав Гончаренко повернувся до тренерської роботи, перед 19-м туром чемпіонату очоливши львівський «Тайм». Гончаренко почав перебудовувати гру і кінцівку сезону команда провела нестабільно: в 12 матчах здобуто 5 перемог, 2 нічиї та 4 поразки, при різниці м'ячів 32-23 (ще в одному матчі була присуджена технічна перемога +/-). Перед наступним сезоном «Тайм» суттєво підсилив свій склад[6], після чого Гончаренко з командою двічі поспіль виграє чемпіонство і досить вдало виступає у двох розіграшах Кубка УЄФА. 4 січня 2011 року «Тайм» об'єднався з іншою львівською командою «Енергією», а Гончаренка призначили головним тренером об'єднаної команди[7]. Новостворена команда завоювала лише «срібло», проте був виграний Кубок України. В сезоні 2011/12 на чолі «Енергії» Гончаренко робить свій третій «золотий дубль» вигравши чемпіонат і кубок з трьома різними командами.

29 листопада 2012 року через сімейні обставини Станіслав Гончаренко подав у відставку з посади головного тренера «Енергії»[8].

З жовтня 2013 року очолює київську команду «Політехнік»[9][10].

З 2000 року входив у тренерський штаб збірної України, яку залишив після завоювання «срібла» на Чемпіонаті Європи 2001 року.

Станіслав Гончаренко є одним з найдосвідченіших українських футзальних тренерів. Під його керівництвом українські клуби п'ять разів стартували у Кубку УЄФА, зігравши загалом 26 матчів[11] (+16, =3, -7, 121-62). Як головний тренер Станіслав Гончаренко провів у вищій (тепер вже екстра) лізі 15 повних сезонів, в яких його команди лише одного разу залишилися без нагород. Загалом же він виграв: 6 золотих, 7 срібних та 1 бронзову нагороду, а також 6 Кубків України і двічі був фіналістом.

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Тренер[ред. | ред. код]

«Інтеркас» (Київ)
«Тайм» (Львів)
«Енергія» (Львів)

Міжнародні[ред. | ред. код]

Збірна України

Індивідуальні нагороди[ред. | ред. код]

  • Увійшов у трійку найкращих тренерів України сезону 1999/2000[12]
  • Увійшов у трійку найкращих тренерів України сезону 1998/1999 (2 місце)[13]
  • Найкращий тренер України (2): 2010[14], 2012[15]

Хронологія клубної роботи[ред. | ред. код]

Україна (футзал)[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Підсумки сезону
«Інтеркас»
(Київ)
1997 2 місце 1/4 фіналу Перший сезон Гончаренко у ролі головного тренера футзального клубу і одразу ж завойовано «срібло».
1998 2 місце Фінал Знову «срібло» в чемпіонаті, до якого додалася поразка у фіналі Кубка.
1999 Чемпіон 1/2 фіналу Надважка перемога в чемпіонаті, здобута лише в останньому турі.
2000 Чемпіон Кубок УкраїниКубок Друге поспіль чемпіонство і перший «золотий дубль» для Гончаренка та «Інтеркасу».
2001 2 місце Кубок УкраїниКубок В чемпіонаті «Інтеркас» несподівано пропустив вперед іншу київську команду «Уніспорт-Будстар», відставши лише на одне очко. Проте вдруге поспіль було завойовано Кубок
2002 2 місце Фінал Перший відбірковий раунд Кубка УЄФА Чемпіонат був програний «Укрсплаву», який тоді починав перетворюватися на суперклуб, а в фіналі Кубка поступилися конкуренту за «срібло», яке у підсумку і отримали, - «Дніпроспецсталі». Через розформування «Уніспорт-Будстару» «Інтеркасу» випала нагода першим серед усіх українських клубів представити державу в Кубку УЄФА, проте в першому ж раунді кияни сенсаційно пропустили в наступний раунд угорську команду «ЦСО-Монтаж».
2003 Чемпіон 1/2 фіналу Було виграно третє і останнє в історії «Інтеркасу» чемпіонство.
2004 7 місце 1/2 фіналу Другий відбірковий раунд Кубка УЄФА Провальний сезон на домашній арені ледь не став тріумфальним на європейській. «Інтеркас» потрапив у найскладнішу групу в Другому відбірковому раунді, де продемонстрував гідну гру: киянам забракло лише одного очка, щоб пройти у фінал.
2005 2 місце Кубок УкраїниКубок Виграно «срібло» у чемпіонаті, підсолоджене перемогою у Кубку.
2006 3 місце 1/16 фіналу Традиційно пропустивши на перше місце дуже сильний «Шахтар», «Інтеркас» несподівано поступився «сріблом» львівській «Енергії».
2007 2 місце 1/8 фіналу Чергове «срібло». Після цього сезону «Інтеркас» було розформовано.
«Тайм» (Львів) 2008 5 місце 1/8 фіналу (до приходу Гончаренка) Гончаренко прийняв «Тайм», який йшов на 4-му місці[16], посеред сезону і почав перебудовувати гру, що вилилося у не надто стабільні результати і підсумкове 5-тє місце.
2009 Чемпіон 1/2 фіналу Після кардинальної зміни складу «Тайм» виграє чемпіонат, а в Кубку був зупинений у півфіналі «Шахтарем».
2010 Чемпіон Кубок УкраїниКубок Елітний раунд Кубка УЄФА «Тайм» зробив золотий дубль і вдало виступив у Кубку УЄФА.
«Енергія» (Львів) 2011 2 місце Кубок УкраїниКубок Елітний раунд Кубка УЄФА (на чолі «Тайму») Через фінансові проблеми «Тайм» не дуже вдало виступив в Елітному раунді Кубка УЄФА. Після цього посеред сезону «Тайм» об'єднався з іншою львівською командою «Енергією». Головним тренером об'єднаної команди було обрано Гончаренка. Новостворена команда виграла Кубок, а в чемпіонаті задовольнилася «сріблом».
2012 Чемпіон Кубок УкраїниКубок Третій «золотий дубль» у кар'єрі Гончаренка.
2013 3 місце (на час, коли залишав команду) Залишив команду перед стартом у Кубку Елітний раунд Кубка УЄФА Станіслав Гончаренко залишив команду після 6-го туру. Вона йшла на 3 місці з такими показниками: 5 ігор, 3 перемоги, 1 нічия, поразка, різниця м'ячів 15-9.[17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Станіслав ГОНЧАРЕНКО: "Чемпіонат у нас не розвивається, а деградує"
  2. Станіслав ГОНЧАРЕНКО: “Страшенно не люблю обмеженої точності — мені ближча талановита помилка”
  3. Станіслав Гончаренко: Наш міні-футбол крокує до моргу
  4. «За три месяца игроки Тайма повернулись ко мне лицом» (рос.)
  5. Станислав Гончаренко вернулся! (рос.)
  6. Обладатель Кубка УЕФА переходит в львовский Тайм (рос.)
  7. Прес-конференція президентів колишніх клубів «Енергія» і «Тайм»
  8. Станіслав Гончаренко подав у відставку, виконувачем обов'язків призначено Миколу Сича
  9. Станіслав Гончаренко: «Надто пізно спохватилися»
  10. Новости: Станислав Гончаренко дебютирует в АФЛУ (рос.)
  11. Squad Energy Lviv (англ.)
  12. "ИнтерКрАЗ" г.Киев (рос.)
  13. Газета «Футбол-Review» №26 (245), 29 червня-5 липня 1999 року
  14. Кондратюк - найкращий футзаліст України сезону 2009-2010
  15. Керівники клубів визнали Легчанова найкращим гравцем Екстра-ліги
  16. Турнірна таблиця чемпіонату України 2008 року після 18 турів (рос.)
  17. Турнірна таблиця чемпіонату України 2013 року після 6 турів (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]