Гончарне (село)
| село Гончарне | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Орлинівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020310020049917 |
| Облікова картка | Гончарне |
| Основні дані | |
| Населення | 644 |
| Площа | 0,86 км² |
| Густота населення | 748,8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 99811 |
| Телефонний код | +380 692 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°27′59″ пн. ш. 33°41′55″ сх. д. / 44.46639° пн. ш. 33.69861° сх. д.Координати: 44°27′59″ пн. ш. 33°41′55″ сх. д. / 44.46639° пн. ш. 33.69861° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. В.Тюкова, 42, с. Орлине, Балаклавський р-н, м. Севастополь, 99805 |
| Карта | |
  Гончарне | |
 Гончарне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Гонча́рне (до 1945 року Варнаутка, крим. Varnautka) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Населення становить 644 осіб.
Повз село проходить побудований на початку 1970-х автошлях Н 19 Севастополь-Ялта.
В Гончарному є фонтан з чистою водою, а поруч з селом - ставок.
Навпроти села розташоване німецьке кладовище, де поховані солдати Вермахту, які загинули в Криму в роки Другої світової війни.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Гончарне — одне із найдавніших в цьому районі. Під час археологічних розкопок у 60-ті роки минулого століття тут були виявлені сліди поселення VIII—IX століть та християнський храм, що занепав на рубежі IX—X століть, але відродився у XIV столітті. Готи, алани, греки, кримські татари протягом століть населяли Варнутку.
Село Гончарне розташоване в Варнутській долині між Севастополем і Форосом.
Відоме з 1783 року як селище Варнітка в складі Кримського ханства. Входило до Бахчисарайського каймаканства Мангупського кадилика. З 1865 року згадується в документах як татарське село Варнутка в складі Ялтинського повіту.
Кримський краєзнавець Василь Христофорович Кондаракі записав у середині ХІХ століття легенду, відповідно до якої якийсь грек із Варни знайшов скарб у фундаменті старої церкви та на честь цієї знахідки спорудив фонтан у місці, де вже було джерело. Назвав він фонтан Варнали. І нібито назва села пішла звідси — Варнітка, Варнаутка, Варнутка.[2]
Після депортації останніх 1945 року село перейменували на Гончарне — до війни там було гончарне виробництво.[3]
В радянські часи, коли Севастополь був закритим містом, на трасі поблизу села знаходився КПП.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Село Гончарне: онлайн путівник Гончарним. travels.in.ua (англ.). Процитовано 22 листопада 2023.
- ↑ Село Гончарное под Севастополем: с колодцами, но без воды. Крым.Реалии (рос.). 23 листопада 2020. Процитовано 18 вересня 2023.
- ↑ Обмелевший пруд и пустые колодцы: сельские будни Гончарного. Крым.Реалии (рос.). 27 листопада 2020. Процитовано 18 вересня 2023.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
