Гончарні глини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гончарні глини — різновид гірської породи, — глини, придатні для гончарного виробництва.

Склад[ред. | ред. код]

Це каолінітові осадові глини, які зазвичай складаються з 20–80 % каолініту, 10–25 % слюди, 6–65 % кварцу.

Властивості[ред. | ред. код]

Гончарні глини — це глини, що мають високу пластичність, здатність після висушування та спікання давати щільний черепок. Завдяки цьому використовуються для виготовлення посуду й декоративних гончарних виробів.

Основними властивостями гончарних глин є: висока пластичність (число пластичності — 15-30); здатність після висушування та спікання (при температурі до 1350°) давати щільний черепок; відсутність шкідливих домішок, які зумовлюють тріщинуватість і значну усадку.

Див. також: Кераміка

Гончарні глини в Україні[ред. | ред. код]

В Україні гончарні глини виявлені у багатьох місцях.
Вони поширені у Чернігівській, Київській, Полтавській, Харківській, Сумській, Донецькій та ін. областях.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: … А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін.— 2-ге вид.— К.: Голов. ред. УРЕ, 1986 — Т. 1. А — Калібр. 752 с.— С. 430/

Посилання[ред. | ред. код]