Гончарівка (місцевість)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Гончарівка
Харків
Гончарівка

Гончарівка, вигляд зі сторони Гончарівського моста
Загальна інформація
49°59′40″ пн. ш. 36°12′32″ сх. д. / 49.99444° пн. ш. 36.20889° сх. д. / 49.99444; 36.20889Координати: 49°59′40″ пн. ш. 36°12′32″ сх. д. / 49.99444° пн. ш. 36.20889° сх. д. / 49.99444; 36.20889
Країна Україна Україна
Район Новобаварський
Телефонний код +380 57
Головні вулиці вул. Маршала Конєва, Велика Гончарівська, Конторська вулиця
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Карта
Гончарівка. Карта розташування: Україна
Гончарівка
Гончарівка
Гончарівка (Україна)

Гончарівка — історичний район Харкова. В минулому приміська слобода, на захід від району міста Харків, Залопань, в подальшому (XIX сторіччя) з'єдналася з ним. Завдяки видатному українському прозаїку, драматургу, журналісту, літературному критику і культурно-громадському діячу Г. Ф. Квітці-Основ'яненко та його п'єсі «Сватання на Гончарівці» (1835), Гончарівка стала відомою.

Географічне положення[ред.ред. код]

Гончарівка знаходиться в центральній частині міста, на захід від історичного центру міста. Межі Гончарівки можна окреслити вулицею Маршала Конєва (схід), вулицею Полтавський шлях (північ), вулицею Семінарською (захід), та річкою Лопань та Карпівський сад на півдні. Адміністративно Гончарівка розташовується у Новобаварському районі.


Історія та назва[ред.ред. код]

Гончарівський міст та гребля

В останній чверті XVII сторіччя навколо Харківської фортеці виникають приміські слободи, де селилися переважно ремісники. Це такі слободи як Залопанська (історичний район міста Залопань, на правому березі річки Лопань), Іванівка (район Лисої гори) та Панасівка. Наприкінці XVIII сторіччя Залопань вже я частиною міста, західний кордон якої був захищений міською кріпосною стіною.

На мапі міста за 1787 рік [1] за захід від Залопані за межами міської стіни, між Катеринославською вулицею (сучасна вулиця Полтавський Шлях) та річкою Лопань, вказана приміська слобода Афанасіївка біля якої розташовані цегельні заводи. На захід від слободи проходив земляний вал, який на півночі підходив до Лопані. Північніше від Афанасіївки, по іншу сторону від Катеринославської вулиці, розташовувалася приміська слобода Довгалівка.

На мапі 1804 року, назви слобод вже змінені: на півночі розташована Афанасіївка, а на півдні Довгалівка. Таке ж розміщення зостається й на пізніших мапах, що вказує на помилку картографів 1787 року.

В Довгалівці селилися ремісники, які займалися гончарством, через деякий час слобода отримала назву Гончарівської.

У XVIII сторіччі на Гончарівській леваді, яка відділяла місто від слободи (в наш час місце де проходить вулиця Маршала Конєва), щороку проходили народні гуляння. Побут і життя жителів цього району яскраво описані у відомому творі Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарiвцi».

На початок XIX сторіччя Гончарівка значно збільшилася. Як свідчить план міста 1817 року слобода на початку XIX сторіччя злилася з Різдвяною (сучасна Конторська) вулицею. В той час, на місці колишньої Гончарівської левади, яка відділяла слободу від міста, утворилася Середньо-Гончарівська вулиця, яку в другій половині XIX сторіччя було перейменовано га Гончарівський бульвар. наприкінці XIX сторіччя тут була відкрита велика типолітографія (пізніше друкарня № 2).

У 1937 році, до 20-ї річниці Жовтневого перевороту (1917), на річці Лопань, напроти Гончарівського бульвару, була побудована Гончарівська гребля для підпору води на харківських річках.

Топоніми[ред.ред. код]

Приналежність до району вказують назви вилиць, такі як Велика Гончарівська та Мала Гончарівська, Гончарівський провулок. Також гребля на річці Лопань носе назву Гончарівської. Також слід зауважити, що стара назва вулиці Маршала Конєва, Гончарівський бульвар.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Реклама асфальто-толевого виробництва, розташованого на Великій Гончарівській вулиці, 26 (1912)
  • Управління МВД України на ПЗ.

Освіта і наука[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

  • Харківводоканал (вул. Конторська, 90)
  • Харківський міський молочний завод № 1 (вул. Велика Гончарівська, 17)
  • Завод «Червоний Жовтень» (вул. Конторська, 75/77)

Лікарні та аптеки[ред.ред. код]

  • Аптека № 24 (вул. Полтавський шлях, 53)

Банки[ред.ред. код]

Готелі[ред.ред. код]

  • «Mini Hotel Ryleev» (пров. Рилєєва)
  • «П'ятниця» (пров. Рилєєва)

Торгівля[ред.ред. код]

  • Інтернет-крамниця «Дешевше немає» (Сімферопольський пров., 6)
  • Інтернет-крамниця «Siemens» (вул. Полтавський шлях, 77)
  • Салон керамічної плитки (вул. Полтавський шлях, 77)
  • Магазин товарів для готельно-ресторанного бізнесу «Контакт» (вул. Мала Гончарівська, 29)
  • Магазин меблів «РЕНК» (Сімферопольський пров., 6)

Дозвілля[ред.ред. код]

  • Карпівський сад
  • Музей води (вул. Конторська, 90)
  • Піцерія «Maranello» (вул. Полтавський Шлях,51)
  • Старий цирк (майдан Національної гвардії, 17)

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. План губернського міста Харкова, з приміськими слободами. Складений 1787 року. Топографічний опис Харківського намісництва.

Джерела[ред.ред. код]

  • Дяченко М. Т. Вулиці та площі Харкова — Харків, вид. «Прапор», 1977 (перевидання SolxajBooks,2001). —С.50-52— 167 с.
  • Багалій Д. І., Міллер Д. П. Альбом стародавніх планів міста Харкова, світлин його видів та портретів його діячів. Додаток до 2-го тому «Історії міста Харкова». Видання Харківського міського громадського управління — Харків, типографія і літографія «М. Зільберберг ті сини», 1912 (репринтне видання, Харківська книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе, 1993).
  • Устинов І.А. Описові праці; матеріали та джерела, які стосуються історії, археології, етнографії та статистики Слобідської України, Харківських: намісництва і губернії (1705-1880 роки). Харківський губернський статистичний комітет. 1886 рік.