Перейти до вмісту

Гончарівський палац

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гончарівський палац
Малюнок з колекції Фрідріха Берхгольца (1744)
51°19′36.2″ пн. ш. 32°53′47.3″ сх. д. / 51.326722° пн. ш. 32.896472° сх. д. / 51.326722; 32.896472
Статусвтрачена пам'ятка
Країна Україна
РозташуванняБатурин
Тип будівліпалац
Архітектурний стильукраїнське бароко
БудівникІван Мазепа
ЗасновникІван Мазепа Редагувати інформацію у Вікіданих
Будівництво2 пол. 90-х років 17 століття
Відомі мешканціІван Мазепа
Станзруйнований 1708 (остаточно після 1744)
Гончарівський палац. Карта розташування: Україна
Гончарівський палац
Гончарівський палац (Україна)
Мапа
CMNS: Гончарівський палац у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Гончарівський палац (палац на Гончарівці, Гончарівка) — комплекс резиденції Гетьмана України Івана Мазепи (власне палац, дерев'яна церква та земляні укріплення) на околиці Батурина Гончарівці.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Споруджений у другій половині 90-х років 17 століття. Зруйнований під час Батуринської трагедії 1708 року. До нашого часу збереглися лише окремі археологічні залишки палацу та сліди земляних укріплень.

Так виглядали руїни палацу у 1726 р.:

«Двір із садом на Гончарівці, де він, Мазепа, сам жив, у тому дворі кам'яні палати пусті й розбиті, там же церква дерев'яна ціла з деякою частиною іконостасу, у тому дворі гай березовий і біля нього поле рільне».[2]

Руїни протягом 18—19 століть розібрано на будматеріали. На сьогодні лишилася лише частина оборонних ровів і валів, що поросли деревами, та земляні бастіони вздовж валів.

Археологічні розкопки на території Гончарівки виявили фундаменти палацу, фрагменти цегли, кахлів, елементів декору, а також залишки дерев'яної церкви та оборонних споруд, що підтверджують історичні описи та дозволяють науковцям реконструювати первісний вигляд гетьманської резиденції.

Згідно з Указом Президента України № 1131/2007 палац планується відбудувати.

Структура резиденції

[ред. | ред. код]

Територія

[ред. | ред. код]

Площа — 9 га.[3] Більшу незаселену територію садиби займали фруктовий сад, березовий гай та орне поле.

Палац

[ред. | ред. код]

Історики також мають у своєму розпорядженні цінний малюнок Фрідріха-Вільгельма фон Бергхольца, який у 1744 році побував у Батурині та зафіксував на папері фрагмент стіни головного палацу. Ця замальовка є важливим джерелом для спроб відтворити первісний вигляд усієї споруди.[2] Палац мав риси барокової архітектури з елементами оборонного зодчества. Його зведено з цегли із використанням місцевих будівельних матеріалів. Будівля була триповерховою, з високими скатними дахами, масивними стінами та симетричним плануванням.[4] Інтер’єри вирізнялися багатим оздобленням, що відповідало статусу гетьманської резиденції. У палаці могли розміщуватися як житлові, так і адміністративні приміщення, у тому числі для прийому послів і ведення гетьманських справ.[5]

Церква

[ред. | ред. код]

Церква, розташована на території комплексу, була дерев’яною, ймовірно, однобанною або тризрубною, в традиціях українського козацького бароко. Вона виконувала як культову, так і представницьку функцію.

Службові споруди

[ред. | ред. код]

До них віднесено фліґель для гостей,[6] вартівня для охоронців, окремий цегляний льох з підземним коридором.

Укріплення

[ред. | ред. код]

Земляні укріплення включали вали та рови, 5 бастіонів барбетного типу. Разом створювали додатковий захист резиденції з боку рівнинного підступу до Гончарівки. Розташування комплексу на підвищенні над річкою Сеймом посилювало його обороноздатність і забезпечувало панівну візуальну позицію над околицями. Історик О. Бондар створив графічні реконструкції плану та вірогідного вигляду укріпленої садиби Івана Мазепи в Гончарівці. Він зауважив, що відтворена ним система доріжок нагадує чітке розпланування так званих «французьких парків», популярних у Франції епохи бароко, які, своєю чергою, походять з ренесансної Італії. Науковець вважає виявлене ним регулярне планування п'ятикутної гончарівської садиби з садом і гаєм найдавнішим подібним прикладом у Центральній Україні.[3] Комплекс був розташований на околиці гетьманської столиці Батурина — у місцевості Гончарівка, і слугував резиденцією Гетьмана України Івана Мазепи.[2]

План Гончарівського палацу

В літературі

[ред. | ред. код]
Тут знаходиться палац слави, помешкання цноти,

Вічна пам'ятка Твоєї справи, гетьмане.
Через Цирона, Нерона
Золоті двори, в яких згори
Перун пускає блискавки,
Гетьманський палац височіє до небес.
З кришталю виводить
Тут своє обличчя, місяць в колі.
Тут Гелиці золоте лице
Сяє вічним променем;
І Твої праці, непереможний наш вождь,
Що чекають на нагороду.

— Орновський Іван

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Суржикова Ю. Палац-фортеця, приречена на забуття: маєток Мазепи на Гончарівці біля Батурина // Суспільне Чернігів.. 19.06.2022.
  2. 1 2 3 Суржикова, Юлія (19 червня 2022). Палац-фортеця, приречена на забуття: маєток Мазепи на Гончарівці біля Батурина. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 3 травня 2025.
  3. 1 2 АРХІТЕКТУРА ПАЛАЦУ ІВАНА МАЗЕПИ – Музеї України журнал (укр.). Процитовано 3 травня 2025.
  4. ↑ Мезенцев В. І. Декор палаців І. Мазепи в Батурині за матеріалами розкопок 2009 р. // Сіверщина в історії України. – 2010. – Вип. 3. – С. 151–163.
  5. ↑ Ситий Ю. Перший кольоровий герб Івана Мазепи на декоративній кахлі / Юрій Ситий, Людмила Мироненко // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – Київ, 2010. – Вип. 19. – С. 135–137.
  6. ↑ Коваленко В. Дослідження флігеля на подвір’ї садиби Івана Мазепи на Гончарівці в Батурині / Коваленко В., Мезенцев В., Ситий Ю. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні : зб. наук. пр. / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК ; відп. ред. О. М. Титова. – Київ, 2012. – Вип. 21, ч. 1. – С. 74–83.

Джерела та посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гончарівський_палац&oldid=48361102