Гопак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Танець
Gopak.jpg
Гопак, кін. XVIII - поч. XIX ст.
Гопак
класифікація народний
розмір 2/4
походження Військо Запорозьке Низове
епоха XVI—XVIII століття
особливості виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків

Гопа́к — традиційний український народний танець запорозького походження. Назва танцю походить від вигуку «гоп!» під час його виконання, а також слів «гопати», «гупати», «гопкати»[1][2]. Розмір — 2/4. Виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків. Гопак виник у побуті Війська Запорозького. Спочатку виконувався чоловіками; сучасний гопак танцюють чоловіки й жінки, однак чоловіча партія залишається провідною. У виконання гопака включаються елементи хореографічної імпровізації: стрибки, присядки, обертання й інших віртуозних танцювальних рухів. Існують різні варіанти гопака — сольний, парний, груповий. Гопак нерідко має величний, героїчний характер. Пісенні й інструментальні мелодії гопака виконуються в народі й як самостійні музичні п'єси. У них панує вільно варійована стопа анапеста.

Історія[ред. | ред. код]

Картина Гопак (Рєпін), 1927 р.

Гопак у давні часи вважався бойовим танцем язичницьких жерців (волхвів), що сприймався як сакральне дійство, зрозуміле для втаємничених[3][4], пізніше використаний запорожцями Запорозької Січі у XVI—XVIII ст. Тому, спочатку у ньому брали участь виключно чоловіки. Танець виконувався козаками, які танцювали переважно у парах. Їхній танець — своєрідний діалог, в якому вони демонстрували свій характер, а також силу, мужність. Козаки-танцюристи ставали в коло виконуючи довільні рухи, а їхні товариші підтримували їх вигуками «Гоп!» та «Гей!».

Згодом, після знищення Січі, гопак почали виконувати і дівчата в парі з хлопцями. З плином часу танець вже виконувався групами, в яких були і хлопці і дівчата. Важливо, що цей танець ніколи не виконується наодинці.

У сучасній історії відродження гопака пов'язують з діяльністю П. П. Вірського, який створив у 1937 році ансамбль народного танцю УРСР. На основі класики та традиційного фольклору, він поставив той гопак, котрим до сих пір завершує концерти академічний ансамбль танцю України його імені.

Сценічні костюми[ред. | ред. код]

Чоловічі костюми, що використовуються для гопака (червоні шаровари, кольоровий пояс, вишита сорочка, взуття з гострими кінцями), є реальною козацькою формою того часу. Шаровари, на пошиття яких витрачалося до 10 м тканини, — це бойовий козацький одяг, зручний не тільки для верхової їзди, але і для ведення бою ногами (так званий «козацький гопак»)[5]. Участь жінок у танку виникло лише в його сценічному варіанті. Їх вбрання зазвичай є історичними костюмами центральної частини України (вишита сорочка, плахта, керсетка, червоне взуття, віночок зі стрічками). Ось як про це писав Микола Савойський: «Гопак був доведений до таких шедеврів, що його витанцьовували пар по десять танцюристів, одягнених у таке вбрання, якого ніколи ніхто не бачив і яке нашому народові ніколи не снилося — включно до білих чобіт на жіноцтві, спідниці по коліна, а намисто… звисало жінці нижче пояса і це звався народний український театр!?»[6]

Особливості танцю[ред. | ред. код]

Особливою рисою є демонстрація сили, спритності, героїзму та благородності. Учасники переміщуються парами по колу, а хлопці змагаються у спритності. Дівчата танцюють ліричну частину. У фіналі гопак знову бурхливий та темпераментний. До специфічних рис гопака слід віднести шпагат, що виконується зі стрибком, коли ноги та руки відвернуті в паралельні боки. Також є фігура «павучок», коли танцюрист, сидячи навколішки, спирається на руки, та, ніби відкидаючи ноги вперед, переміщується сценою.

Спорт[ред. | ред. код]

Верховна Рада 25 травня 2017 прийняла в другому читанні Закон про національні види спорту, згідно з яким гопак офіційно визнається в Україні видом спорту. Як зазначили депутати, законопроект спрямований на розвиток національного відродження, відновлення національно-культурних традицій і патріотичне виховання.

У музичному мистецтві[ред. | ред. код]

У музичному мистецтві 1920 ст. гопак використовувався українськими та російськими композиторами, зокрема:

В операх[ред. | ред. код]

У балетах[ред. | ред. код]

Галерея: Гопак виконує Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гопак // Гопак // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
  2. Гопак // Українські традиції: дитяча ілюстрована енциклопедія / К. О. Шейкіна. — Х.: Веста, 2010. — 64 с.
  3. Танець // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 458.
  4. Іконічний знак, або Ікон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 409.
  5. Шаровари // Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 452. — ISBN 978-966-429-016-3.
  6. Народний танець // Лозко Г. Українське народознавство — Харків: Див, 2005. — 472 с. — ISBN 966-8504-07-0.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]