Гопак
Танець | |
---|---|
![]() Гопак, кін. XVIII - поч. XIX ст. | |
Гопак | |
класифікація | народний |
розмір | 2/4 |
походження | Військо Запорозьке Низове |
епоха | XVI—XVIII століття |
особливості | виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків |
Гопа́к — традиційний плясовий[1] український народний танець запорозького походження. Назва танцю походить від вигуку «гоп!» під час його виконання, а також слів «гопати», «гупати», «гопкати»[2][3]. Розмір — 2/4. Виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків. Гопак виник у побуті Війська Запорозького. Спочатку виконувався чоловіками; сучасний гопак танцюють чоловіки й жінки, однак чоловіча партія залишається провідною. У виконанні гопака включаються елементи хореографічної імпровізації: стрибки, присядки, обертання й інших віртуозних танцювальних рухів. Існують різні варіанти гопака — сольний, парний, груповий. Гопак нерідко має величний, героїчний характер. Пісенні й інструментальні мелодії гопака виконуються в народі й як самостійні музичні п'єси. У них панує вільно варійована стопа анапеста.
Історія[ред. | ред. код]

Гопак у давні часи вважався бойовим танцем язичницьких жерців (волхвів), що сприймався як сакральне дійство, зрозуміле для втаємничених[4][5], пізніше використаний запорожцями Запорозької Січі у XVI—XVIII ст. Тому, спочатку у ньому брали участь виключно чоловіки. Танець виконувався козаками, які танцювали переважно у парах. Їхній танець — своєрідний діалог, в якому вони демонстрували свій характер, а також силу, мужність. Козаки-танцюристи ставали в коло виконуючи довільні рухи, а їхні товариші підтримували їх вигуками «Гоп!» та «Гей!».
Згодом, після знищення Січі, гопак почали виконувати і дівчата в парі з хлопцями. З плином часу танець вже виконувався групами, в яких були і хлопці і дівчата. Важливо, що цей танець ніколи не виконується наодинці.
У сучасній історії відродження гопака пов'язують з діяльністю П. П. Вірського, який створив у 1937 році ансамбль народного танцю УРСР. На основі класики та традиційного фольклору, він поставив той гопак, котрим до сих пір завершує концерти академічний ансамбль танцю України його імені.
Сценічні костюми[ред. | ред. код]
Чоловічі костюми, що використовуються для гопака (червоні шаровари, кольоровий пояс, вишита сорочка, взуття з гострими кінцями), є реальною козацькою формою того часу. Шаровари, на пошиття яких витрачалося до 10 м тканини, — це бойовий козацький одяг, зручний не тільки для верхової їзди, але і для ведення бою ногами (так званий «козацький гопак»)[6]. Участь жінок у танку виникла лише в його сценічному варіанті. Їхнє вбрання зазвичай було схожим на історичні костюми центральної частини України (вишита сорочка, плахта, керсетка, червоне взуття, віночок зі стрічками). Ось як про це писав Микола Савойський: «Гопак був доведений до таких шедеврів, що його витанцьовували пар по десять танцюристів, одягнених у таке вбрання, якого ніколи ніхто не бачив і яке нашому народові ніколи не снилося — включно до білих чобіт на жіноцтві, спідниці по коліна, а намисто… звисало жінці нижче пояса і це звався народний український театр!?»[7]
Особливості танцю[ред. | ред. код]
Особливою рисою є демонстрація сили, спритності, героїзму та шляхетності. Учасники переміщуються парами по колу, а хлопці змагаються у спритності. Дівчата танцюють ліричну частину. У фіналі гопак знову бурхливий та темпераментний. До специфічних рис гопака належить шпагат, що виконується зі стрибком, коли ноги та руки відвернуті в паралельні боки. Також є фігура «павучок», коли танцюрист, сидячи навколішки, спирається на руки, та, ніби відкидаючи ноги вперед, переміщується сценою.
У західних регіонах України трапляється гопак-коло, що виконується групою, замкненою у коло[1].
Спорт[ред. | ред. код]
Верховна Рада 25 травня 2017 прийняла в другому читанні Закон про національні види спорту, згідно з яким гопак офіційно визнається в Україні видом спорту. Як зазначили депутати, законопроєкт спрямований на розвиток національного відродження, відновлення національно-культурних традицій і патріотичне виховання.
У музичному мистецтві[ред. | ред. код]

У музичному мистецтві 19—20 ст. гопак використовувався українськими та російськими композиторами, зокрема:
В операх[ред. | ред. код]
- «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського
- «Енеїда» М. Лисенка
- «Майська ніч» М. Римського-Корсакова
- «Сорочинский ярмарок» М. Мусоргського
- «Мазепа» П. Чайковського
У балетах[ред. | ред. код]
- Гопак із балету «Гаяне» Хачатуряна
- «Конёк-Горбунок» Пуні
- «Тарас Бульба» Соловйова-Сєдого
- «Маруся Богуславка» Свєчнікова
Галерея: Гопак виконує Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Гопак // Українська музична енциклопедія, Т. 1 / Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України. 2006. — С. 498.
- ↑ Гопак [Архівовано 7 січня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ Гопак // Українські традиції: дитяча ілюстрована енциклопедія / К. О. Шейкіна. — Х.: Веста, 2010. — 64 с.
- ↑ [https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n457/mode/2up Танець] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 458.
- ↑ [https://archive.org/stream/literaturoznavchat1#page/n409/mode/2up Іконічний знак, або Ікон] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 409.
- ↑ Шаровари // Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 452. — ISBN 978-966-429-016-3.
- ↑ Народний танець [Архівовано 2 травня 2018 у Wayback Machine.] // Лозко Г. Українське народознавство — Харків: Див, 2005. — 472 с. — ISBN 966-8504-07-0.
Джерела[ред. | ред. код]
![]() |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Гопак |
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гопак |
- Про Гопак [Архівовано 14 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
- Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
- Гуменюк, А. Інструментальна музика — Київ, Наукова думка, 1972
Посилання[ред. | ред. код]
- Гопак // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 498-499.
f* Гопак [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.]. Запис із с. Лука Києва-Святошинського р-ну із колекції [[Коропниченко Ганна Миколаївна]|Ганни Коропниченко]] (youtube.com)
- Гопак // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1957. — Кн. 2, [т. 2] : Голинський — Зернов. — С. 410.
![]() |
Це незавершена стаття з етнографії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
![]() |
Це незавершена стаття про культуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |