Гопак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Танець
Hopak korea.jpg
Гопак
класифікація народний
розмір 2/4
походження Військо Запорозьке Низове
епоха XVI—XVIII століття
особливості виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків

Гопа́к — традиційний український народний танець запорозького походження. Розмір — 2/4. Виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків. Гопак виник у побуті Війська Запорозького. Спочатку виконувався чоловіками; сучасний гопак танцюють чоловіки й жінки, однак чоловіча партія залишається провідною. У виконання гопака включаються елементи хореографічної імпровізації: стрибки, присядки, обертання й інших віртуозних танцювальних рухів. Існують різні варіанти гопака — сольний, парний, груповий. Гопак нерідко має величний, героїчний характер. Пісенні й інструментальні мелодії гопака виконуються в народі й як самостійні музичні п'єси. У них панує вільно варійована стопа анапеста.

Історія[ред. | ред. код]

Виникнення гопака пов'язують із козаками Запорозької Січі у XVI—XVIII ст. Тому, спочатку у ньому брали участь виключно чоловіки. Танець виконувався козаками, які танцювали переважно у парах. Їхній танець — своєрідний діалог, в якому вони демонстрували свій характер, а також силу, мужність. Козаки-танцюристи ставали в коло виконуючи довільні рухи, а їхні товариші підтримували їх вигуками «Гоп!» та «Гей!». Вважається, що звідси і походить назва танцю.

Згодом, після знищення Січі, гопак почали виконувати і дівчата в парі з хлопцями. З плином часу танець вже виконувався групами, в яких були і хлопці і дівчата. Важливо, що цей танець ніколи не виконується наодинці.

У сучасній історії відродження гопака пов'язують з діяльністю П. П. Вірського, який створив у 1937 році ансамбль народного танцю УРСР. На основі класики та традиційного фольклору, він поставив той гопак, котрим до сих пір завершує концерти академічний ансамбль танцю України його імені.

Сценічні костюми[ред. | ред. код]

Чоловічі костюми, що використовуються для гопака (червоні шаровари, кольоровий пояс, вишита сорочка, взуття з гострими кінцями), є реальною козацькою формою того часу. Участь жінок у танку виникло лише в його сценічному варіанті. Їх вбрання зазвичай є історичними костюмами центральної частини України (вишита сорочка, плахта, керсетка, червоне взуття, віночок зі стрічками). Ось як про це писав Микола Савойський: «Гопак був доведений до таких шедеврів, що його витанцьовували пар по десять танцюристів, одягнених у таке вбрання, якого ніколи ніхто не бачив і яке нашому народові ніколи не снилося — включно до білих чобіт на жіноцтві, спідниці по коліна, а намисто… звисало жінці нижче пояса і це звався народний український театр!?»[1]

Особливості танцю[ред. | ред. код]

Особливою рисою є демонстрація сили, спритності, героїзму та благородності. Учасники переміщуються парами по колу, а хлопці змагаються у спритності. Дівчата танцюють ліричну частину. У фіналі гопак знову бурхливий та темпераментний. До специфічних рис гопака слід віднести шпагат, що виконується зі стрибком, коли ноги та руки відвернуті в паралельні боки. Також є фігура «павучок», коли танцюрист, сидячи навколішки, спирається на руки, та, ніби відкидаючи ноги вперед, переміщується сценою.

У музичному мистецтві[ред. | ред. код]

У музичному мистецтві 1920 ст. гопак використовувався українськими та російськими композиторами, зокрема:

В операх[ред. | ред. код]

У балетах[ред. | ред. код]

Галерея: Гопак виконує Національний заслужений академічний ансамбль танцю України імені Павла Вірського

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Народний танець // Лозко Г. Українське народознавство — Харків: Див, 2005. — 472 с. — ISBN 966-8504-07-0.