Гопчиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Гопчиця
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Погребищенський район
Рада/громада Гопчицька сільська рада
Код КОАТУУ 0523481601
Основні дані
Населення 1484
Площа 0,293 км²
Густота населення 5064,85 осіб/км²
Поштовий індекс 22216
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°31′47″ пн. ш. 29°16′34″ сх. д. / 49.52972° пн. ш. 29.27611° сх. д. / 49.52972; 29.27611Координати: 49°31′47″ пн. ш. 29°16′34″ сх. д. / 49.52972° пн. ш. 29.27611° сх. д. / 49.52972; 29.27611
Середня висота
над рівнем моря
215 м
Водойми Самець
Найближча залізнична станція Рось
Місцева влада
Адреса ради 22216, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Гопчиця, вул. Веселівка, 1, тел. 2-43-73
Карта
Гопчиця. Карта розташування: Україна
Гопчиця
Гопчиця
Гопчиця. Карта розташування: Вінницька область
Гопчиця
Гопчиця
Мапа

Гопчиця у Вікісховищі?

Гопчи́ця — село в Україні, у Погребищенському районі Вінницької області.

Краєзнавчі відомості[ред. | ред. код]

Населення становить 1484 особи. Село є центром Гопчицької сільської ради.

У Гопчиці є школа, будинок культури, де проводять концерти і дискотеки для молоді.

У селі знаходиться залізнична станція «Рось». Тут можна сісти на приміські дизель-поїзди Козятин-Погребище, Козятин-Жашків, Козятин-Христинівка.

Історія[ред. | ред. код]

У 1726 році вперше згадується в селі Гопчиці церква на честь Святої Трійці (в Державному історичному архіві є церковно-метрична книга Свято-Троїцької церкви села Гопчиці за 1747—1799 роки).

1 травня 1839 року за підтримки поміщика Різніча Івана Степановича відкрито церковне училище при Гопчицькому приході. 11 хлочиків учитель учив «біблії», писати, рахувати. Пізніше діти навчалися 3 роки. Було 3 групи учнів, яких в одній класній кімнаті навчав учитель Чумак, який теж закінчив тільки церковну-приходську школу. У 1906—1909 рр. побудовано школу на дві класні кімнати, діти (до 100 чол.) навчалися вже 4 роки, і вчили їх 2 учителі. Будинок знаходився по теперішній Центральній вулиці. Після 1930 року у ньому був сільський клуб аж до 1950 року. Під час німецької окупації там утримувалися радянські полонені.

З документів за 1925 рік: «…будинок школи не задівольняє вимоги населення села, 2 класні кімнати не вміщають усіх бажаючих». У селі мешкало 3042 людини, у школі навчалось 226 (хлопців 162, дівчат 64). Лікнеп відвідували 64 людини. Бібліотека мала 202 книги. Учителів — 4. Неграмотність у селі після 1917 року була поширеною, особливо серед старших людей.

На 1 березня 1926 року у селі жило 3120 осіб. Приміщення нової школи стало вкрай необхідним, тож на місці попової клуні у 1928 році розпочали будівництво. До 1931 р. відкрили 5 класних кімнат та коридор. Школа почала розвиватись в 1953 році. У 1956 році у школі нараховувалось понад 700 учнів. Другий корпус збудовано у 1962 р, майстерню і їдальню — у 1973 році. Змінився і вхід до шкільної садиби. Ялинкову алею висадили у 1968 році.

Посилання[ред. | ред. код]